4. Управління дебіторською заборгованістю.
Управління дебіторською заборгованістю направлене на розширення обсягів реалізації продукції і полягає в оптимізації складу заборгованості та в забезпеченні своєчасного повернення. Розміри дебіторської заборгованості впивають на :
- розмір оборотних активів;
- ліквідність і платоспроможність підприємства;
- структуру активів;
- ефективність діяльності підприємства.
Управління дебіторською заборгованістю передбачає здійснення таких заходів :
1) аналіз дебіторської заборгованості за попередній період. Мета - оцінка рівня і складу дебіторської заборгованості та ефективності інвестованих в неї коштів.
Коефіцієнт вилучення оборотних активів (ОА) у дебіторську заборгованість (ДЗ):
Квилучення
=
;
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості :
Коб. =
,
де
ОР -
обсяг реалізації,
-
середній розмір дебіторської заборгованості
Період оборотності дебіторської заборгованості :
ПО =
.
Також аналізується дебіторська заборгованість за віковими групами. На підставі такого аналізу виявляється сумнівна та безнадійна заборгованість.
2) формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції.
Необхідно дати відповідь на 2 питання :
1. в яких формах здійснювати реалізацію продукції в кредит? (товарний, споживчий)
2. який тип кредитної політики необхідно вибрати? (консервативна, помірна, агресивна.)
3) формування системи кредитних умов (- строки кредиту, - сума кредиту, - вартість кредиту, тобто система цінових знижок при реалізації продукції, - система штрафних санкцій за невиконання умов договору.)
4) Оцінка кредитоспроможності покупців та диференціація кредитних умов
5) забезпечення умов повернення дебіторської заборгованості. Необхідно передбачити:
- форми і строки нагадувань покупцям про дату платежу;
- умови пролонгації боргу;
- умови порушення справи про банкрутство неплатоспроможного покупця.
6) використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Рефінансування дебіторської заборгованості - це прискорене переведення дебіторської заборгованості в інші види оборотних активів, у першу чергу грошові кошти. Основні форми рефінансування : факторинг, форфейтинг, облік векселів.
7) контроль за ефективність коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість (оцінка ефективності кредитної політики підприємства).
ОПдод ≥ ДВдз + Вспис, де
ОПдод - додатковий операційний прибуток за реалізацію в кредит,
ДВдз - додаткові витрати, пов’язані з обслуговуванням додаткової дебіторської заборгованості,
Вспис- втрати від списання безнадійної дебіторської заборгованості.
5.Управління грошовими активами.
Метою управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства та ефективності використання тимчасово вільного залишку грошових коштів.
Об'єктами фінансового управління є грошові кошти (в касі, на банківських рахунках, у дорозі) та їх резерви у формі поточних фінансових інвестицій у грошові інструменти та цінні папери.
Управління грошовими активами має здійснюватися на таких загальних засадах:
підтримка мінімального залишку грошових коштів для безперебійного здійснення поточних розрахунків;
врахування діапазону сезонних змін залишку грошових коштів;
створення резерву вільних грошових коштів на випадок можливого розширення обсягів діяльності;
формування резерву грошових коштів для компенсації непередбачених витрат і можливих втрат у процесі фінансово-господарської діяльності;
своєчасна трансформація вільних грошових коштів у високоліквідні фінансові інструменти та їх зворотна конвертація для поповнення залишку грошових коштів.
Важливим управлінським завданням є підтримка грошових коштів підприємства на мінімально потрібному рівні. Для цього можуть використовуватися всі можливі джерела поповнення грошових коштів:
Надходження виручки від реалізації продукції на умовах негайної оплати.
Стягнення дебіторської заборгованості.
Продаж резервних грошових активів у формі поточних фінансових інвестицій.
Продаж матеріальних і нематеріальних активів підприємства (запасів, основних засобів, об'єктів незавершеного виробництва, патентів, ноу-хау тощо).
Отримання банківських кредитів.
Залучення інвестицій шляхом випуску акцій, облігацій, додаткових паїв тощо.
Перші чотири способи поповнення залишку грошових коштів є більш доцільними, оскільки не ведуть до збільшення валюти балансу. У цих випадках грошові кошти формуються шляхом реструктуризації активів підприємства. І, навпаки, два останні способи можуть використовуватися для підтримки поточної платоспроможності лише у крайніх випадках.
2-ге завдання полягає у підвищення ефективності використання грошових коштів може бути досягнуте шляхом інвестування у високоліквідні фінансові інструменти (грошові та фондові). Іншим аспектом підвищення ефективності використання грошових активів є мінімізація сукупних витрат на їх утримання і зворотну конвертацію короткострокових фінансових вкладень у готові засоби платежу. Вирішується це завдання за допомогою знаходження оптимального розміру залишку грошових коштів.