Правила міжнародного інвестування

Кожна країна самостійно регулює діяльність транснаціональний корпорацій. В рамках ООН в 70-х роках був створений центр по ТНК, який вивчав цей феномен, і займався розробкою кодексу поведінки ТНК. В цілому цей кодекс не був прийнятий, але результатом роботи цього центру було створення 4-х головних правил інвестування.

Головна ідея цих правил – максимально забезпечити свободу міжнародної міграції капіталу та лібералізацію національних ринків.

Перше правило – правило входу. Якщо ТНК дотримаються певних правил, то їм дозволяється створювати філіали та інші компанії та території інших незалежних держав, і для цього їм не повинні чинити перешкод (у вигляді дозволів тощо). Але в більшості випадків, уряд може регламентувати сфери, де іноземному капіталу забороняється відкривати філіали, або встановлювати обмеження діяльності іноземного капіталу.

Друге правило – справедливий та недискримінаційний режим. Це правило передбачає надання іноземним інвестором правового режиму не менш сприятливого, аніж національним інвесторам. Це також означає свободу репатріації прибутків, заробітних плат та інших платежів.

Третє правило – правило припинення контракту. Це правило визначає право приймаючої країни в односторонньому порядку націоналізувати філіал ТНК за умови дотримання діючого законодавства і виплатити іноземному інвестору нормальну компенсацію⁶.

Четверте правило – врегулювання суперечок. Для врегулювання суперечок ТНК і представники приймаючої країни мають сісти за стіл переговорів і вирішити суперечливі питання. При необхідності може бути застосоване право країни базування або міжнародний арбітраж.

Динаміка міжнародного руху капіталу

За останні роки спостерігається швидке зростання прямих закордонних інвестицій. Наприклад, в 1998 році зростання обсягів прямих закордонних інвестицій у світі становило 38,8% порівняно з 1997 роком. Лише за 2 роки (1997-1998) обсяг експорту прямих закордонних інвестицій збільшився з 380 млрд. доларів (1996 рік) до 649 млрд. доларів (1998 рік). Причому слід врахувати, що цей високий рівень був досягнутий незважаючи на існуючі кризові явища:

1) рецесія в Азії (уповільнення темпів економічного розвитку);

2) нестабільність на фінансових ринках в Азії;

3) зменшення росту світової торгівлі і відповідно падіння світових цін на товари (особливо це стосується нафти).

В результаті темпи зростання світової економіки знизилися з 3,4% в 1997 році до 2 % в 1998 році. Парадокс росту прямих закордонних інвестицій на фоні кризових явищ можна пояснити так:

1) у 1998 році зростання обсягів прямих закордонних інвестицій був сконцентрований у промислово розвинутих країнах;

У цих країнах темпи економічного росту у 1998 році залишалися більш-менш стабільними (2.5% у 1996 році, 2.7% у 1997 році, 2.3% у 1998 році). Ефекти рецесії в економіці Японії компенсувалися ростом промислового виробництва у США та країн ЄС. Експорт прямих інвестицій із промислово-розвинутих країн склав у 1998 році 595 млрд. доларів. Це на 46% більше, ніж у 1997 році. Імпорт прямих закордонних інвестицій в промислово-розвинутих країнах в 1998 році становив 460 млрд. доларів, що на 68% більше, ніж у 1997 році.

2) економічна ситуація в країнах, що розвиваються;

Темпи економічного росту цих країн знаходилися на рівні 1.5%, але основна частина цього росту припадає на Китай. Вперше за 10 років темпи економічного росту в країнах, що розвиваються, були нижчі за темпи економічного росту в промислово-розвинутих країнах. Падіння темпів зростання в країнах, що розвиваються, впливало на обсяг закордонних інвестицій.

В країнах, що розвиваються, в 1998 році обсяг прямих закордонних інвестицій становив 166 млрд. доларів, що на 4% менше в 1997 році (173 млрд. доларів).

Фактори, що впливали на зменшення інвестицій в країнах, що розвиваються:

а) девальвація валют країн, що розвиваються;

б) фінансова криза в Південній Азії.

3) На 48 найменш розвинених країн припадає менше ніж 3 млрд. доларів прямих закордонних інвестицій (1,8% від всього обсягу експорту прямих закордонних інвестицій в країни, що розвиваються).

4) Рекордний рівень процесів міжфірмового злиття та поглинання (mergers and exposition). На процеси міжфірмового злиття і поглинання було витрачено 544 млрд. доларів, що на 200 млрд. більше, ніж в попередньому році. Одним із найяскравіших прикладів є придбання компанією British Petroleum компанії Amoco (55 млрд.) такомпанією Mercedes акцій компанії Crysler (44 млрд. доларів).

Сумарний обсяг прямих закордонних інвестицій після другої світової війни складає 4,1 трлн. доларів США, в той час як обсяг інвестицій взагалі становить 15 трлн. доларів.