2.5 Узбекистан

Узбекистан займає щодо країн регіону центральне положення. Площа країни становить 447,4 тис. кв. км. Узбекистан межує з Казахстаном, Киргизстаном, Таджикистаном, Афганістаном, Туркменістаном. Країна зв'язана з країнами Центральної Азії та Росії сухопутни­ми шляхами, де провідна роль нале­жить залізниці. Переважна частина території країни знаходиться у межах Туранської низовини. Значну її частину охоплює пустеля Кизилкуми (Червоні піски). 80% території Узбекистану – рівнини. У районі Аральського моря поверхня піднімається до 90 м над рівнем моря. Амудар`я утворює алювіальну дельту в центрі Каракалпакії. На північному сході та півдні – відроги й передгір`я Тянь-Шаню та Гіссаро-Алаю (тут знаходиться найвища точка країни – 4643 м). Між ними розташовані міжгірські впадини – Ферганська, Зеравшанська, Чирчик-Ангренська. Особливою родючістю відзначається Ферганська долина. Є ще кілька великих оазисів. Бувають землетруси. Найсильніші спостерігаються в передгірній частині Ферганської долини, на південних схилах Гіссарського хребта та у верхній течії річки Тупалангдар`я. Катастрофічними були землетруси 1889 та 1902 рр. у районі Андіжана. 26 квітня 1966 р. стався великий землетрус, епіцентр якого знаходився під Ташкентом. Подібний руйнівний землетрус був у ташкенті 1868 р.

Нуратинський хребет, східна частина пустелі Кизилкум, а також озера Айдаркуль і Тузкан піддаються значному порушенню біорізноманітності. Збільшення поголів`я скоту, вирубка населенням дерев та кущів через нехватку енергоресурсів в регіоні, мала кількість опадів, а звідси - деградація та збіднення рослинного покриву гір, зниження продуктивності рівнинних пасовищ і знищення саксаульників – всі ці негативні фактори вливають на погіршення біологічного стану в цьому регіоні.

Основні ріки – Амудар`я та Сирдар`я, що впадають в Аральське море. За радянських часів води Амурдар`ї та Сирдар`ї так безтямно розбирали для зрошення, що Аральське море втратило 2/3 своєї площі, перетворившись на дві калюжі, що висихають. Це – одна зі світових зон екологічного лиха, позаяк бурі розносять сіль із висохлого морського дна на величезні відстані.

Долина Амурдар`ї – другий після Ферганської долини район рослинництва. Є чимало штучних водойм. Із грунтів переважають сіроземи та сіро-бурі. Панівною рослинністю рівнин є пустельна. У горах трапляються степи, ліси, гірські луки.

Клімат – різко континентальний, посушливий. На північному заході середня температура січня становить –10, на південному сході +3 С. Інколи, навіть на півдні, морози сягають –25 С. На півночі (плато Устюрт) температура може знижуватися до –38 С. Середні температури липня коливаються від +26 на півночі до +32 С на півдні. 21 червня 1914 р. в Термезі було зареєстровано рекордну літню температуру +49,5 С. На рівнинах щорічно випадає 80-90 мм опадів. Їхня кількість у горах зростає до 1000 мм.

Зосереджені поклади нафти. Великі запаси природного газу на заході країни. На території Узбекистану знаходяться поклади алюмінієвої сировини, озокериту, кам`яного та бурого вугілля, міді, свинцю, бокситів, цинку, вольфраму, молібдену, вісмуту, урану, золота, срібла, фосфоритів, сірки, азбесту, графіту, кам`яної та калійної солі, польового шпату, флюориту, гіпсу, бентоніту, каоліну, вапняку, кварцу, виробного та напівдорогоцінного каміння (бірюза, гранат, лиственіт, онікс, яшма, родоніт), мармуру.

В Узбекистані є національний парк та 15 заповідників, серед яких Абдусаматський, Арал-Пайгамбар, Бадай-Тугай, Гісарський, Заамінський, Зеравшанський, Кітабський, Кизилкумський, нуратінський, Чаткальський.