Розділ 1. Загальна характеристика центральної азії

1.1 Географічне положення, природні умови та ресурси

Розпад Радянської імперії кардинально змінив геополітичну ситуацію не лише в Європі, але і Азії. Тому, крім традиційних макрорегіонів Південно-Західної, Південної, Південно-Східної і Східної Азії, назріла необхідність виділити ще один регіон – Центральна Азія. Він включає колишні республіки СРСР – Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменистан і Узбекистан. Площа Центральної Азії складає 4 647 тис. кв. км.

Центральна Азія знаходиться у центрі Азії, простягаючись від Каспійського моря на заході до Алтайських гір на сході (понад 3000 км) і від боліт Західного Сибіру на півночі до гірських хребтів Гіндукушу на півдні (майже 3000 км).

Віддаленість Центральної Азії від морів та океанів ускладнює розвиток зовнішньоекономічних зв`язкв. Найближчі до цих країн порти Індійського океану для них недоступні, тому що відсутні транзитні залізниці через гірські хребти Гіндукушу, Копетдагу та Іранського нагір`я. Між собою та з сусідніми країнами – Росією, Китаєм, Афганістаном, Іраном – держави регіону сполучені залізницями та мережею автомобільних шляхів. Вихід до Каспійського моря забезпечує зв’язок регіону з країнами Закавказзя.

Практично на всій території панує різко континентальний посушливий клімат і переважають пустельні ландшафти. Літо, як правило, сухе й спекотне, з температурами +30 …+40 С удень із різким зниженням вночі до +20 і нижче. Зима на рівнинній частині – помірно морозна (–5 …+3 С), коротка та майже безсніжна. У високогір`ях середньосічнева температура знижується до –26 С, літом піднімається до +4 …+15 С. У пустелях дують гарячі сухі вітри, часті пилові бурі.

Незважаючи на складні природні умови, район володіє величезним природно-ресурсним потенціалом, який може стати доброю базою для розвитку багатогалузевого господарства. Тут розвідані та експлуатуються потужні родовища вугілля, нафти і газу, залізних, мідних і поліметалевих руд, золота, фосфатів, сірки та десятків інших видів корисних копалин. Нововідкриті поклади нафти в західному Казахстані (насамперед Тенгізьке родовище) свідчать про те, що країни Центральної Азії ще довго залишатимуться експортерами нафтогазової сировини. Значну роль вони можуть відігравати і на світовому ринку кольрових металів.

Наявність потужних гірських систем з максимальними висотами понад 7000 м спричинює випадання на схилах гір великої порівняно з прилеглими рівнинами кількості опадів (понад 500 і навіть 1000 мм). Гірські льодовики, що формуються тут, дають початок повноводним порожистим рікам: Амудар`ї, Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі. Тому високогірні райони Таджикистану, Киргизстану та Східного Казахстану мають великий гідроенергетичний потенціал. Вода річок, що в усі сторони розтікаються з гір, служить основою для розвитку зрошуваного землеробства. Цим пояснюється найбільша концентрація господарства саме в річкових долинах, а тим часом великі пустельні території залишаються практично незаселеними. Важлива особливість регіону – відсутність стоку річок до океанів. За винятком крайнього сходу Казахстану, район надзвичайно бідний на лісові ресурси. Значної шкоди лісам завдає неорганізована заготівля деревини для побутових потреб.

Лісів на території дуже мало. Для Тянь-Шаню характерна наявність лісового поясу з тяньшаньської ялини та арчі. У високогір`ях поширені субальпійські та альпійські луги, що використовуються тривалий час під літні пасовища для овець. У пустелях і на рівнинах переважають полинь, солянки, піщана акація, саксаул, тамариск та інші злаки й чагарники. У пустелях і напівпустелях водяться ящірки, змії, гризуни, ховрашки та хижаки з родини котячих. Вище в горах живуть бурий ведмідь, гірські барани і козли, газель, сніжний барс, кам`яна куниця, горностай тощо.

Природні рекреаційні ресурси регіону у поєданні з центрами давньої культури можуть служити для розвитку міжнародного туризму різного профілю. Місцевість навколо озера Іссик-Куль сприятлива для відпочинкового туризму, гірські хребти і вершини вкриті льодовиками, приваблюють гірськолижників і альпіністів, архітектурні ансамблі багатоьх старовинних міст (насамперед Бухари і Самарканда) – цікаві об`єкти для пізнавального туризму.