11.Господарське законодавство і господарське право, їх співвідношення.

ГП. – є системою норм, які регулюють госп. відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї госп. діяльності. Щодо ГЗ., то деякі науковці вважають, що воно є сукупністю нормативних актів, які регулюють усі, а не тільки господарські правовідносини у народному господарстві. ГЗ.-це безмежно широка “суперсистема” законодавства, це не галузь, а “нормативний масив”, який охоплює всі нормативні акти, які так чи інакше стосуються народного господарства. Інша теорія каже, що предметом ГЗ. є госп. відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва і реалізації продукції, відносини у капітальному будівництві, відносини у закупівлі сільськогосп продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій всіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини у держ. страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності. Згідно з цією точкою зору ГЗ є самостійною галуззю- системою нормативних актів, правила яких регулюють госп відносини щодо організації та здійснення госп діяльності в галузі сусп виробництва і обігу. Тобто як галузь ГЗ окреслене лише госп відносинами і не включає всіх нормативних актів, які теж регулюють народне господарство.

12.Проблеми вдосконалення господарського законодавства.

Становлення національного господарського законодавства в Україні пов’язане з труднощами, викликаними насамперед економічними та соціально-політичними факторами. По-перше, прийняття законодавчих актів відбувається в умовах існування старого загальносоюзного законодавства, яке склалося у період панування держ. власності як основи економ. системи, директивного планування та принципу демо- кратич. централізму в керівництві економікою. Ось чому основоположні закони у галузі економіки («Про власність», «Про підприємниц- тво»,) одразу ж після набуття чинності вступили у суперечність з чинним законодавством (передусім з Цивільним кодексом, робота над оновленням якого невиправдано затягується). Суперечності нового законод. з старим не лише перешкоджають створенню правопорядку в господар. відносинах, а й іноді безпосередньо є причиною правопорушень та зловживань з боку суб’єктів підприємництва. По-друге, деякі з прийнятих нормативних актів (закони «Про цінні папери та фондову біржу», «Про селянське (фермерське) господарство», Декрет КМУ «Про довірчі товариства», на момент прийняття були розраховані на регулювання неіснуючих або малорозвинених суспільних відносин. А оскільки будь-який закон покликаний регулювати конкретні, а не абстрактні підносний, виникли труднощі як з дією прийнятих, гак із прийняттям нових н.а. (як це було з ангимонопольним законодавством та законодавством про приватизацію). Крім того, відсутність чіткої і однозначної концепції побудови ринкової економіки в Україні іноді ставить законодавця в складне становище у ході розробки та прийняття законопроектів, спричиняє невизначеність та очікування природного розвитку подій. По-третє, ще одна складність викликана припинен- ням існування СРСР та проголошенням державної незалежності його колишніх республік. Визнання верховенства законодавства незалежних держав як одного з атрибутів державного суверенітету поставило перед законодавцем завдання заповнити в господарському законодавстві вакуум, який склався внаслідок того, що загальносоюзне господарське законодавство містило ряд принципово важливих для правового регулювання господарської діяльності актів, не продубльованих республіками (транспортні кодекси та статути, Положення про поставки, Правила про договори підряду на капітальне будівництво тощо). Ці та інші упущення в українському законодавстві мають бути враховані новим парламентом У, якщо ми як держава хочемо мати стабільне і добротне законод., яке б не лише викон. роль регулятора суспіль. віднос, а й сприяло недопущенню правопоруш. суб’єктами господарювання.