95.Порядок оформлення відносин приватизації.

З юридичної точки зору п – це майнова угода між суб’єктами п, змістом якої є оплатне, частково оплатне або безоплатне відчуження держ. майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди (звідси спеціальні закони про п). Сплатні і частко во сплатні угоди згідно з законод. про приватиза- цію є особливими договорами купівлі-продажу держ. майна. Тому зміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються головним чином законодавчими актами про приватизацію, а також (додатково) – ЦК. У залежності від того, який саме об’єкт є предметом купівлі-продажу, законодавець визначає зміст відповідного договору. Так, відповідно до ЗУ «Про п держ. майна» при п майна держ. п-ства як цілісного майнового комплексу до договору купівлі-прода- жу повинні включатися передбачені бізнес-пла- ном чи планом приватизації зобов’язання або зобов’язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу щодо: • здійснення програм технічного переозброєння вироб­ництва, впровадження прогресивних технологій;• здій -снення комплексу заходів щодо збереження тех -нологічної єдності виробництва та технологічних циклів; • збереження та раціонального викорис- тання робочих місць; • виконання вимог антимо- нопольного законод.; •збереження номенклатури та обсягу виробництва відповідно до бізнес-пла- ну; • завершення будівництва жилих будинків; • утримання об’єктів соц.-побутового призначен- ня; • виконання заходів щодо створення безпеч- них і нешкідливих умов праці та охорони навко- лишнього середовища; • внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та стро- ків; • виконання встановлених мобілізаційних зав дань. До договору купівлі-продажу об’єкта п включаються санкції за порушення його умов. Включення до договору інших зобов’язань покупця допускається за згодою сторін.

96.Правове регулювання відносин, пов’язаних з банкрутством.

Банкрутство як одна з юрид. підстав ліквідації п-ств регулюється ЗУ «Про підприємства в Україні». Порядок і умови виз- нання будь-яких юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами з метою задоволення претензій кредиторів регулює спец. ЗУ «Про банкрутство». Провадження у справах про банкрутство та ліквідаційний процес регулю- ється також законодавством У.про організацію та діяльність господарського суду, а провадження у справах про банкрутство банків регулюється, крім того, з урахуванням вимог ЗУ «Про банки і бан­ківську діяльність». Такими є основні законод акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 ЗУ «Про банкрутство». Це пов’язана з недоста -тністю активів у ліквідній формі неспроможність юрид. особи – суб’єкта підприємницької діяльнос ті задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до нього кредиторами вимоги і вико- нати зобов’язання перед бюджетом. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має еконо- мічний і правовий характер. Внаслідок порушен- ня справи про банкрутство виникає комплекс про цесуальних правовідносин: провадження у спра- ві, визнання боржника банкрутом, оголошення про банкрутство, задоволення претензій креди- торів, припинення справи про банкрутство тощо. Сукупність таких процесуальних правовідносин може розглядатися як ліквідаційний правовий процес