13.Характер, його вплив на поведінку людини.

Характер - це психологічна властивість особистості, яка формується на основі біологічних, соціальних чинників і визначає сталість поведінки у визначених сталих умовах. На характер впливають темперамент і соціальний метод виховання в сімї. Характер формується до 15р. розрізняють 4 системи властивостей характеру: властивості, що відображають ставлення до окремих людей і колективу(доброта, злість, чуйність); властивості, що відображають ставлення до праці(працьовитість, лінощі); властивості, що відображають ставлення до речей(акуратність, неохайність); властивості, що відображають ставлення до самого себе(гордість, самолюбство). У характері людини виділяють також синтетичні риси: моральну вихованість, повноту характеру, цілісність характеру, силу та оригінальність характеру.

14.Акцентуація, психопатія як аномалії характеру.

Акцентуйований характер – це відхилення від норми деяких рис характеру, коли людина не може ефективно адаптуватися і в неї виникають конфлікти з оточуючими і з собою. При цьому людина усвідомлює, розуміє свої вади і намагається уникати певних ситуацій.

Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості відносно не будь-яких, а лише щодо певного роду психотравмуючих впливів. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані акцентуації характеру, що можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних чинників. Тому така аномалія характеру вважається межею між патологією і нормою. Психопатія – це патологічний характер, така поведінка завжди є конфліктною. Людина не розуміє свого аномального стану і звинувачує інших. При виражених психопатіях людина себе не контролює, цей стан прирівнюється до медичної хвороби. Якщо людина вчинила злочин, то при легких рисах психопатії вона осудна, а при глибоких – їй призначається лікування в психіатричних закладах.

15.Емоції.

Емоції – це переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Виникнення емоцій пов’язане із задоволенням чи незадоволенням потреб людини. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини. Розрізняють позитивні і негативні емоції. Емоції відрізняються також за ступенем збудження чи заспокоєння. Є 3 класи емоцій: настрої(стійкі переживання будь-яких емоцій); афекти (переживання, що вирізняються різко вираженою інтенсивністю і відносною короткочасністю); почуття (переживання, що мають стабільну мотиваційну значущість). Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума, особливості його діяльності, характер виховання, здатність переживати різні емоції.

16.Емоційні реакції, стани, настрій.

Настрої – це стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. Їхні характерні риси: слабка інтенсивність, значна тривалість, невизначеність, своєрідний дифузійний характер(вони накладають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент). Емоції людини відображаються в різних емоційних станах. Причому в процесі діяльності одні з них покращують його життєдіяльність(стенічні), інші, навпаки, погіршують її(астенічні). Емоційні стани(радість, страх, гнів, сум) зовнішньо проявляються у зміні подиху, міміці, пантоміміці та ін. Емоційні стани відображають об’єктивну реальність у процесі взаємодії особистості і суспільства. Виникнення емоційних станів у прцесі злочинної події зумовлюється рядом чинників: видом злочину, його довго тривалістю чи короткочасністю, способом вчинення злочину. Злочинна подія є тим впливом, що викликає різні емоційні реакції. Найчастіше такі реакції пов’язані з емоційною напруженістю(психічний стан, обумовлений передбаченням несприятливого для суб’єкта розвитку подій) або стресом(виникає при небезпеці, фізичних чи розумових перевантаженнях).