- •1.Предмет, об’єкт, мета та завдання юрид психології як науки.
 - •2.Методологічні принципи в юрид психології.
 - •3.Методи юрид психології.
 - •6.Поняття про психіку і свідомість особистості
 - •7.Увага, визначення та її вплив на діяльність.
 - •8.Відчуття, сприйняття, ілюзії, галюцинації, уява, фантазування.
 - •9.Пам’ять-визначення, класифікація та вплив на діяльність.
 - •10.Мислення.
 - •13.Характер, його вплив на поведінку людини.
 - •14.Акцентуація, психопатія як аномалії характеру.
 - •15.Емоції.
 - •16.Емоційні реакції, стани, настрій.
 - •18.Вольові функції людини.
 - •19.Афект. Фізіологічний афктивний стан. Паталогічний афективний стан.
 - •22/23.Психологічна консультація. Психолог як спеціаліст у справах крим, сивіл, адміністр. Процесу.
 - •28.Психологічний стан сильного душевного хвилювання.
 - •24.Спе в крим процесі.
 - •26.Спе з питань сексуальних злочинів.
 - •27.Спе з питань у справах самогубства.
 - •25.Спе у справах з неповнолітніми.
 - •29.Стан фрустрації та його значення в спе.
 - •30.Стан хронічного стресу та його значення в спе.
 - •37.Психологічні особливості допиту.
 - •41.Психологічні особливості судді.
 - •39.Методи вивчення особистості засудженого.Психологічний вплив в процесі перевиховання засуджених.
 - •42.Психологічні особливості слідчого.
 - •43.Психологічні особливості прокурора.
 - •44.Психологічні особливості адвоката.
 
13.Характер, його вплив на поведінку людини.
Характер - це психологічна властивість особистості, яка формується на основі біологічних, соціальних чинників і визначає сталість поведінки у визначених сталих умовах. На характер впливають темперамент і соціальний метод виховання в сімї. Характер формується до 15р. розрізняють 4 системи властивостей характеру: властивості, що відображають ставлення до окремих людей і колективу(доброта, злість, чуйність); властивості, що відображають ставлення до праці(працьовитість, лінощі); властивості, що відображають ставлення до речей(акуратність, неохайність); властивості, що відображають ставлення до самого себе(гордість, самолюбство). У характері людини виділяють також синтетичні риси: моральну вихованість, повноту характеру, цілісність характеру, силу та оригінальність характеру.
14.Акцентуація, психопатія як аномалії характеру.
Акцентуйований характер – це відхилення від норми деяких рис характеру, коли людина не може ефективно адаптуватися і в неї виникають конфлікти з оточуючими і з собою. При цьому людина усвідомлює, розуміє свої вади і намагається уникати певних ситуацій.
Акцентуації характеру притаманна уразливість особистості відносно не будь-яких, а лише щодо певного роду психотравмуючих впливів. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані акцентуації характеру, що можуть переходити одна в одну під впливом різноманітних чинників. Тому така аномалія характеру вважається межею між патологією і нормою. Психопатія – це патологічний характер, така поведінка завжди є конфліктною. Людина не розуміє свого аномального стану і звинувачує інших. При виражених психопатіях людина себе не контролює, цей стан прирівнюється до медичної хвороби. Якщо людина вчинила злочин, то при легких рисах психопатії вона осудна, а при глибоких – їй призначається лікування в психіатричних закладах.
15.Емоції.
Емоції – це переживання людиною свого особистого ставлення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Виникнення емоцій пов’язане із задоволенням чи незадоволенням потреб людини. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини. Розрізняють позитивні і негативні емоції. Емоції відрізняються також за ступенем збудження чи заспокоєння. Є 3 класи емоцій: настрої(стійкі переживання будь-яких емоцій); афекти (переживання, що вирізняються різко вираженою інтенсивністю і відносною короткочасністю); почуття (переживання, що мають стабільну мотиваційну значущість). Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума, особливості його діяльності, характер виховання, здатність переживати різні емоції.
16.Емоційні реакції, стани, настрій.
Настрої – це стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. Їхні характерні риси: слабка інтенсивність, значна тривалість, невизначеність, своєрідний дифузійний характер(вони накладають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент). Емоції людини відображаються в різних емоційних станах. Причому в процесі діяльності одні з них покращують його життєдіяльність(стенічні), інші, навпаки, погіршують її(астенічні). Емоційні стани(радість, страх, гнів, сум) зовнішньо проявляються у зміні подиху, міміці, пантоміміці та ін. Емоційні стани відображають об’єктивну реальність у процесі взаємодії особистості і суспільства. Виникнення емоційних станів у прцесі злочинної події зумовлюється рядом чинників: видом злочину, його довго тривалістю чи короткочасністю, способом вчинення злочину. Злочинна подія є тим впливом, що викликає різні емоційні реакції. Найчастіше такі реакції пов’язані з емоційною напруженістю(психічний стан, обумовлений передбаченням несприятливого для суб’єкта розвитку подій) або стресом(виникає при небезпеці, фізичних чи розумових перевантаженнях).
