Вроджена дисплазія кульшових суглобів Завдання, які необхідно вирішувати засобами та формами фр:

1. Профілактика й усунення контрактури м’язів, які приводять стегна.

2. Зміцнення м’язів, які виконують згинання, розгинання, відведення, внутрішню ротацію стегна.

3. Формування кульшових суглобів (вирішується комплексно з ортопедичною допомогою).

4. Розвиток активних рухів у повному обсязі в кульшових суглобах.

5. Корекція вальгусного положення колінних і гомілковостопних суглобів, яке виникає при лікуванні з використанням шин

Особливості використання фізичних вправ

1. Лікування положенням – надання нижнім кінцівкам положення, що забезпечує умови для вправлення, утримання та тиску на дно западин (розтягнення вкорочених і скорочення розтягнутих м’язів; відновлення правильного напрямку м’язових волокон):

• широке сповивання з розведеними стегнами при незначній дисплазії. Між зігнутими в суглобах і відведеними стегнами кладуть учетверо складену пелюшку. Її фіксують між стегнами штанцями, пелюшкою;

• правильне утримання дитини – дитина «обіймає» тулуб матері, яка стоїть, зігнутими і відведеними ніжками; використання методу носіння дитини у спеціальному фартушку – «кенгуру» обличчям до матері, ноги розведені;

• приймають положення згинання в сторону підошви, що підсилює тонус аддукторів стегон;

• використання шин, що відводять стегна і сприяють центруванню головки стегна в суглобовій западині:

• при дисплазії - ноги у дещо відведеному положенні, випрямлені (положення Лоренцо з шиною Віленського, ЦИТО);

• при підвивиху, вивиху – ноги в колінних і крижово-клубових суглобах зігнуті до тупого кута, відведені максимально (в положення Лоренцо, шиною Волкова, стременами Павлика).

Пасивні фізичні вправи – при зігнутих у крижово-клубових суглобах ніжках – 15 – 20 повторень, 6 – 7 разів на добу:

• стегна наближують до живота, а потім, безперервно струшуючи, відводять їх до максимально можливого положення;

• внутрішня ротація стегон з тиском на головки та западини, при цьому гомілки обертаються назовні;

• обертальні рухи в крижово-клубових суглобах з одночасним тиском за віссю;

• переведення дитини в положення сидячи з положення лежачи на спині при відведених випрямлених ніжках. Після 4 – 5 повторень залишають дитину сидіти протягом 2 – 3 хв.;

• згинання і розгинання в колінних та крижово-клубових суглобах, м’яке, пластичне розведення стегон, лежачи на спині;

• стимуляція повзання з трохи відведеними ніжками;

• точковий масаж біля входу головки стегна у вертлюжну западину для розслаблення м’язів, які приводять стегна;

• лікувальне плавання (з дозволу ортопеда).

Рахіт Завдання, які необхідно вирішувати засобами та формами фр:

1. Поліпшення обмінних процесів.

2. Запобігання розвитку деформації кісток.

3. Відновлення функцій систем життєзабезпечення.

4. Нормалізація нервових процесів.

5. Стимуляція імунної системи організму.

Особливості використання фізичних вправ

У період розпалу:

• часта зміна положення тіла, діафрагмальне дихання;

• лікувальні укладання кінцівок за допомогою валиків, мішечків, прокладок;

• пасивні вправи в межах фізіологічної амплітуди, суворо за віссю рухів у даному суглобі, при цьому недопустиме надмірне розтягування м’язів і зв'язок;

• розсіяність навантаження;

• масаж способами прогладжування.

У період реконвалесценції:

• часта зміна положення тіла і діафрагмальне дихання;

• фізичні вправи, що впливають на уражені м’язи;

• інтенсивність та тривалість фізичних вправ збільшується;

• у масажі, крім прогладжування, застосовують способи розтирання та розминання.

У період залишкових явищ:

• використовують усі можливі вихідні положення;

• звертають увагу на запобігання плоскостопості, деформації хребта та гомілки;

• застосовують усі способи масажу;

• проводять заняття у формі гри, інтенсивність середня, тривалість 20 – 30 хв.