Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Заг.психологія 2 курс.doc
Скачиваний:
35
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
796.16 Кб
Скачать

1.Загальна характеристика емоційно-вольової сфери. Зв’язок пізнавальної і афективної сфер особистості.

Почуття – це специфічні людські, узагальнені переживання ставлення до людських потреб, задоволення або незадоволення яких викликає позитивні або негативні емоції – радість, любов, гордість або сум, гнів, сором тощо.

Емоції – це безпосередня форма вираження почуттів.

Порівняно з емоціями почуття – більш стійкі і тривалі психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Людина не може переживати почуття взагалі, воно завжди прив’язано до кого-небудь або чого-небудь і виражає стійке ставлення цієї людини до певних об’єктів, реальних чи уявних. В процесі життєдіяльності почуття виявляються пізніше, ніж ситуативні емоції, і більшою мірою залежать від тих виховних впливів, які здійснюють на людину сім’я, школа, суспільство в цілому.

Як психічні процеси почуття і емоції мають свої особливості:

§ мають суб’єктивний характер;

§ викликають задоволення або незадоволення;

§ відображають характер взаємодії організму з середовищем;

§ вирізняються значним різномаїттям;

§ викликають заспокоєння або збудження.

Емоції та почуття характеризуються: якістю, полярністю, активністю, інтенсивністю, тривалістю.

Емоції і почуття здійснюють сигнальну і регулювальну функції, спонукують людину до знань, праці, вчинків або стримують її.

Класифікація емоцій і почуттів:

1) за впливом на діяльність:

· стенічні – ті, що посилюють активність, спонукають до діяльності;

· астенічні – ті, що пригнічують людину, послабляють її активність, демобілізують.

2) за формою перебігу, силою і тривалістю:

· чуттєвий тон – безпосередні переживання, які супроводжують окремі відчуття (наприклад, температурні, слухові, смакові) та спонукають суб’єкта до їх збереження або усунення.

· настрій – це слабо виражені емоційні переживання, які вирізняються значною тривалістю і слабким усвідомленням причин і факторів, що їх викликають.

· афекти – це сильне, короткочасне збудження, що виникає раптово, оволодіває людиною такою мірою, що вона втрачає здатність контролювати свої дії та вчинки.

· стрес – емоційний стан, який виникає у відповідь на найрізноманітніші екстремальні дії (стресори) – загрозу, небезпеку, образу тощо. Де в чому нагадує афект.

· фрустрація являє собою своєрідний емоційний стан, характерною ознакою якого є дезорганізація свідомості та діяльності в стані безнадійності, втрати перспективи.

· пристрасті – це сильні, стійкі, довготривалі почуття, які захоплюють людину, володіють нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті.

3) за складністю, змістом і спрямованістю:

· нижчі (емоцій, прості почуття) – переживання задоволення від їжі, бадьорості, втоми, болю, властиві і людинам і тваринам.

· вищі (складні почуття) – виникають в результаті усвідомлення об’єкта, який викликав їх – переживання задоволення від сприймання музики, пейзажу:

ü Інтелектуальні почуття – почуття, які пов’язані з пізнавальною діяльністю людини.

ü Моральні почуття – почуття, в яких відображається ставлення людини до вимог суспільної моралі. Вони пов’язані з світоглядом людини, її думками, ідеями, принципами і традиціями.

ü Естетичні почуття – це почуття, які виникають у людини в зв’язку із задоволенням або незадоволенням її естетичних потреб.

Емоційність є вродженою, але афекти, і тим більше, почуття розвиваються у перебігу життя, що визначає особистісний розвиток людини.

Воля – свідоме регулювання людиною своєю поведінкою, діяльністю, спілкуванням, яке пов’язане з подоланням внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність людини, яка виявляється у самодетермінації та саморегуляції поведінкою і психічних явищ.

Основні ознаки вольової дії:

1. Докладання зусиль для виконання вольового акту.

2. Наявність продуманого плану здійснення поведінкового акту.

3. Підсилена увага до вольової дії і відсутність безпосереднього задоволення, яке отримується в процесі і в результаті її виконання.

4. Зусилля волі спрямовані не стільки на перемогу над обставинами, скільки на подолання самого себе.

Функцією вольової регуляції є підвищення ефективності відповідної діяльності, а вольова дія виступає як свідома, цілеспрямована дія людини, яка спрямована на подолання зовнішніх та внутрішніх перешкод за допомогою вольових зусиль.

На рівні особистості виявлення волі знаходить своє вираження у первинних (базових) якостях:

ü Сила волі – міра необхідного вольового зусилля для досягнення мети;

ü Наполегливість – уміння людини мобілізувати свої можливості для тривалого подолання труднощів;

ü Витримка – уміння гальмувати дії, почуття, думки, які заважають здійсненю прийнятого рішення;

ü Енергійність.

У вторинних вольових якостях, які розвиваються в онтогенезі пізніше, ніж первинні, і які необхідно розглядати як характерологічні:

ü Рішучість – уміння приймати і застосовувати у житті швидкі, обгрунтованні і тверді рішення;

ü Сміливість – уміння подолати страх та йти на виправданий ризик заради досягнення мети, не зважаючи на небезпеку для власного добробуту;

ü Самовитримка – уміння контролювати чуттєвий бік своєї психіки і підкоряти свою поведінку розв’язанню свідомо визначених завдань;

ü Впевненість у собі.

До третинних належать вольові якості, які найтіснішим чином пов’язані з моральними і формуються лише в підлітковому віці:

ü Відповідальність – якість, яка характеризує особистість з точки зору виконання нею моральних вимог;

ü Дисциплінованість – свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам, встановленому порядку;

ü Принциповість – дотримання певної ідеї у переконаннях і послідовне проведення цієї ідеї в поведінці;

ü Зобов’язаність – уміння добровільно взяти на себе обов’язки і виконати їх;

ü Ініціативність – уміння працювати творчо;

ü Організованість – розумне планування та упорядкування своєї праці;

ü Ретельність – старанність, виконання в зазначений термін доручень і своїх обов’язків.

Вольові дії являють собою простий або складний вольовий акт, який має свою структуру і особливості. В простому вольовому акті спонукання до дії (мотив) переходить у саму дію майже автоматично.

У структурі складного вольвого акту виділяють наступні етапи:

1. Спонукання до здійснення вольової дії.

2. Уявлення і осмислення мети дії.

3. Уявлення засобів, необхідних для досягнення зазначеної мети.

4. Намір здійснити дану дію.

5. Виконання прийнятого рішення.

Розвиток волі у людини пов’язаний:

ü з перебудовою мимовільних психічних процесів у довільні;

ü з набуттям людиною контролю над своєю поведінкою;

ü з розвитком вольових якостей особистості;

ü з тим, що людина свідомо формулює для себе все більш складні завдання і більш далекі цілі, які вимагають значних вольових зусиль протягом тривалого часу.