13. Вкажіть зміни лабораторних показників при ревматизмі.

Позитивні гострофазові показники (або ”ревмопроби“), куди належать ШОЕ, С-реактивний білок, підвищення титру протистрептококових антитіл (антистрептолізин-О, антистрептокіназа).

14. Назвіть діагностичні критерії ревматизму.

Великі критерії: кардит, поліартрит, хорея, кільцеподібна еритема, ревматичні вузлики.

Малі критерії:

– клінічні: попередній ревматизм або ревматична вада серця, артралгії, тривалий субфебрилітет;

– лабораторні: збільшення ШОЕ, С-реактивного білка, лейкоцитоз;

– інструментальні: подовження інтервалу РQ на ЕКГ.

Дані, що підтверджують стрептококову інфекцію.

Підвищення титрів антистрептококових антитіл (АСЛ-О, АСГ, АСК та ін.).

Висівання із зіва стрептокока групи А.

Недавно перенесена скарлатина.

Виявлення у хворого двох основних або одного основного і двох додаткових критеріїв за наявності доказів перенесеної стрептококової інфекції достатньо для постановки діагнозу гострої ревматичної лихоманки.

15. Наведіть приклади формулювання діагнозів.

Гостра ревматична лихоманка: кардит, активність III ступеня. СН II А, ФК III.

Ревматична хвороба серця, активність I ступеня, комбінована мітральна вада з переважанням стенозу. СН II Б, ФК III.

16. Призначте комплексне лікування хворому на гостру ревматичну лихоманку.

Комплексне лікування гострої ревматичної лихоманки включає етіотропну терапію, спрямовану проти стрептокока, патогенетичну протизапальну терапію та симптоматичне лікування (лікування серцевої недостатності, порушень серцевого ритму тощо).

Етіотропна терапія проводиться антибіотиками пеніцилінового ряду: бензилпеніцилін у дозі 1,5–4,0 млн. ОД на добу протягом 10–12 днів, при необхідності 3–4 тижні.

При алергії до пеніциліну призначають макролідні антибіотики: еритроміцин 250 мг 4 рази на добу впродовж 2 тижнів.

Патогенетична терапія включає використання нестероїдних протизапальних препаратів: німесулід 100 мг 2 рази на добу, чи целекоксиб 200 мг 2 рази на добу, або диклофенак натрію 100–150 мг на добу протягом 1 місяця.

При високій активності запального процесу з явищами полісерозиту призначають глюкокортикостероїди: преднізолон 20–40 мг на добу з поступовим зниженням дози протягом 1–1,5 місяця, після чого переходять на нестероїдні протизапальні препарати.

Симптоматична терапія застосовується для лікування серцевої недостатності, порушення ритму серця тощо.

При загостренні ревматичного процесу хворий потребує стаціонарного лікування.

17. Які вимоги до дієтичних призначень і обмежень у хворих?

При зайвій вазі обмежується енергетична цінність їжі.

Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю, кави, чаю.

При наявності серцевої недостатності – дієта № 10 з обмеженням кухонної солі до 6 г на добу, з включенням продуктів, які містять багато калію (картопля, курага тощо), фруктів.

18. Визначте профілактику ревматичної лихоманки.

Профілактику ревматичної лихоманки поділяють на первинну і вторинну.

Первинна профілактика спрямована на попередження захворювання на ревматизм, а саме:

– загартування організму, боротьба зі скупченістю на роботі та вдома, санаторно-гігієнічні заходи, спрямовані на зниження стрептококової інфекції, особливо в школах, дитячих закладах;

– боротьба зі стрептококовою інфекцією носоглотки та ротової порожнини (фарингіти, ангіни), коли етіологічним чинником є стрептокок групи А. В таких випадках протягом 10–14 днів проводять лікування антибіотками групи пеніциліну (феноксиметилпеніцилін, оксацилін) з наступним введенням біциліну-3 у дозі 600 тис. Од двічі з інтервалом у 5–7 днів.

Вторинна профілактика спрямована на попередження рецидивів ревматичної лихоманки і здійснюється біциліном-5.

За рекомендацією ВООЗ біцилін -5 вводять 1 раз на 3 тижні в дозі 1,5 млн. ОД протягом 5 років після перенесеної ревматичної атаки, якщо вже сформована вада серця.

Варто зауважити, що у 1–5% хворих виникають побічні алергічні реакції, у тому числі анафілактичний шок. Тому перед призначенням біциліну необхідно уточнити переносимість хворим даного препарату.