Тема 1. Метод клінічного розбору хворої людини

1. Метод клінічного розбору хворої людини.

2. Основні кардіологічні синдроми та методи їх діагностики.

3. Основні фактори ризику серцево-судинних захворювань.

4. Роль лікаря-стоматолога у профілактиці та діагностиці серцево-судинних захворювань.

1. Метод клінічного розбору хворого.

Основною метою клінічного розбору хворого є встановлення достовірного діагнозу та проведення адекватного лікування.

Метод розбору включає виконання ряду послідовних дій.

I. Ретельне особисте обстеження хворого.

1. Етапи обстеження:

– скарги хворого;

– анамнез хвороби;

– анамнез життя;

– об’єктивне обстеження хворого: огляд, пальпація, перкусія, аускультація, вимірювання пульсу та артеріального тиску.

2. Риси:

– повнота обстеження;

– послідовність обстеження.

II. Групування симптомів у синдроми з виділенням головного.

Риси:

– системність: групування симптомів за системами (серцево-судинна, травна, бронхо-легенева та інші);

– органність: групування симптомів за органами– серце, шлунок та інші.

III. Диференційна діагностика.

Послідовність:

– виділення основного симптому чи синдрому —> аналіз патогенезу симптому чи синдрому та визначення його анатомічного субстрату —> перелік можливих нозологій (від менш ймовірних до більш ймовірних) —> план дообстеження додатковими методами та його проведення

—> нозологічний діагноз —> клінічний діагноз.

IV. Перевірка діагнозу практикою.

Тактика:

– оцінка ефективності призначеного лікування;

– динамічне спостереження за станом хворого.

2. Структура клінічного діагнозу.

I. Основне захворювання.

1. Назва нозології (нозологічний діагноз) та її характер (гострий, хронічний).

2. Топографічна характеристика (при потребі уточнення локалізації).

3. Морфологічна характеристика (при наявності даних гістологічного дослідження), морфологічні стадії, характер і вираженість морфологічних змін тощо.

4. Клінічна характеристика: клінічні стадії, фази, клінічні форми та перебіг хвороби, ступінь важкості.

5. Функціональна характеристика: стан основних функцій органу, функціональний клас або ступінь функціональної недостатності.

II. Ускладнення основної хвороби (при наявності).

III. Супутні захворювання.

Приклад формулювання діагнозу.

Основне захворювання: Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, 3 ступінь.

Ускладнення основного захворювання: Крововилив та ексудати в сітківці з набряком диску зорового нерва (20.08.2009 р.).

Супутні захворювання: Хронічний обструктивний бронхіт у фазі ремісії.

3. Принципи лікування хворої людини.

I. Комплексність.

1. Лікування спрямоване на різні ланки патологічного процесу (етіологічне, патогенетичне, симптоматичне, загальнозміцнююче).

2. Використовуються різні елементи лікування (режим, дієта, фармакотерапія, немедикаментозні методи).

II. Індивідуальність.

Потрібно лікувати не хворобу, а хворого з усіма його особливостями.

III. Неперервність.

1. Курсова терапія має бути достатньо тривалою та послідовною.

2. При потребі проводиться постійна підтримувальна терапія.

IV. Спадкоємність (етапність).

1. Етапний догляд за хворим: поліклініка—> стаціонар—> санаторій—> поліклініка.

2. Достатній зв’язок та обмін інформацією між даними етапами лікування.

2. Основні кардіологічні синдроми та методи їх діагностики.

Синдроми:

– Больовий;

– аритмічний;

– гіпертензивний;

– набряковий;

– серцевої недостатності;

– кардіомегалії;

– серцевих шумів.

Методи діагностики:

Фізичні – опитування, огляд хворого, пальпація, перкусія, аускультація, вимірювання артеріального тиску (АТ), визначення пульсу тощо;

інструментальні:

– ЕКГ;

– велоергометрія (ВЕМ);

– добове моніторування ЕКГ (Холтер);

– ехокардіоскопія;

– рентгеноскопія органів грудної клітки;

– коронарографія.

3. Основні фактори ризику серцево-судинних захворювань.

Фактори ризику – це чинники, які при певних умовах зовнішнього середовища чи змінах в організмі людини можуть викликати ті чи інші захворювання.

У залежності від ураження систем організму (серцево-судинної, травної чи інших) фактори ризику можуть бути різними.

Умовно фактори ризику поділяють на модифіковані (синоніми: керовані, зворотні), тобто ті, на які можна вплинути, і немодифіковані (синоніми: некеровані, незворотні) – ті, на які вплинути неможливо, але враховувати необхідно.

Для захворювань серцево-судинної системи основними факторами ризику можуть бути наступні.

Модифіковані (керовані)

1. Паління.

2. Нераціональне харчування:

а) надлишкове вживання

– кухонної солі (більше 10 г на добу);

– чорної кави (більше 2 чашок в день);

– алкоголю;

– тваринних жирів;

б) недостатнє надходження в організм вітамінів, калію (овочі, фрукти), кальцію (молочні продукти), поліненасичених жирних кислот (риба).

3. Дисліпідемія (загальний холестерин > 5,0 ммоль/л, холестерин ліпопротеїдів низької щільності > 3,0 ммоль/л, холестерин ліпопротеїдів високої щільності < 1,0 ммоль/л, тригліцериди > 2,0 ммоль/л).

4. Низька фізична активність – малорухомий спосіб життя.

5. Надлишкова маса тіла (індекс Кетле більше 25). Індекс Кетле = вага тіла (кг): (ріст, м)^2.

6. Хронічні стресові ситуації на роботі і вдома.

7. Хронічні вогнища інфекції (в тому числі і в ротовій порожнині).

Немодифіковані (некеровані)

1. Вік та стать(чоловіки старше 55 років, жінки – 60 років і старше).

2. Генетичний фактор (сімейний анамнез ранніх серцево–судинних захворювань та раптової смерті від них).