Міжнародна стандартизація.
Питаннями розробки, прийняття і видання міжнародних стандартів займаються міжнародні організації по стандартизації. Існують дві рівноправні міжнародні організації по стандартизації, що розрізняються по областях діяльності:
ISO - Міжнародна організація по стандартизації (International Standard Organization)
IEC - Міжнародна електротехнічна комісія (International Electrotechnical Commission).
Міжнародна електротехнічна комісія (IEC) була створена в 1906 році в Лондоні на конференції представників 13 країн. Прообраз міжнародної організації по стандартизації (ISO) - міжнародна федерація національних асоціацій по стандартизації була створена в 1926 році. Федерація була перетворена в комітет по координації стандартів при ООН у 1944 році, і потім у сучасну ISO у 1946 р. Із створенням ISO, IEC приєдналася до ISO на автономних правах, зберігаючи незалежність у фінансових і організаційних питаннях і співробітничаючи на добровільних засадах. У 1993 році були прийняті зміни в структурі й організації роботи ISO, спрямовані на прискорення розробки міжнародних стандартів і удосконалення діяльності організації в зв'язку з радикальними змінами, що відбулися в економічних і політичних сферах, а також зростаючими вимогами до міжнародної стандартизації з боку ринку.
Міжнародні організації по стандартизації є громадянсько-правовими об'єднаннями відповідно до швейцарського права. Територіально секретаріати IEC і ISO знаходяться в Женеві в одному будинку. По загальних питаннях стандартизації ISO і IEC виступають узгоджено. Інтереси кожної окремо взятої країни в області стандартизації виражені через її офіційного представника.
Докладну інформацію про діяльність ISO, про міжнародні стандарти в різних галузях можна одержати через Internet за адресою http://www.iso.ch/.
Міжнародна організація по стандартизації
Головна мета ISO полягає в розробці міжнародних стандартів і активному сприянні їхньому добровільному прийняттю і використанню для досягнення максимально можливого рівня ефективності промисловості і торгівлі в усьому світі.
Основні напрямки діяльності ISO.
Розробка і публікація міжнародних стандартів у всіх областях технічної й економічної діяльності (за винятком електротехніки й електроніки).
Сприяння прийняттю міжнародних стандартів національними системами стандартизації.
Міжнародне співробітництво.
Склад ISO:
В даний час членами ISO є 120 країн, а її діяльність пов'язана з 500 міжнародними організаціями. У число нових членів ISO увійшли деякі країни СНД, у тому числі Білорусія, Україна, Туркменістан і Узбекистан. У рамках ISO працює 185 технічних комітетів. Основними органами ISO є Генеральна асамблея, Рада і Виконавче бюро (комітет). На Мал. 14 подано структуру ISO і кольором виділені комітети ISO, у яких Україна представлена Держстандартом.
Мал. 14 Структура ISO
Рада (див. Мал. 14) складається із 18 представників комітетів-членів. П'ять із них призначаються автоматично з числа тих, хто займає перші п'ять місць у ранжируванні складу ISO. Зараз це DIN (Германія), AFNOR (Франція), ANSI (США), BSI (Великобританія), JISC (Японія). Інші 13 членів Ради обираються на Генеральній асамблеї ISO терміном на 2 роки. Секретаріати технічних органів ISO ведуть 34 країни (Германія - 20% секретаріату, Великобританія - 18%, США і Франція по - 13% ).
Провідні фірми прагнуть мати секретаріати у своїй області, не зважаючи на фінансові витрати, що дозволяє їм перетворювати свої національні стандарти в міжнародні з тими вимогами , котрі ці фірми вже освоїли і, таким чином, досягається вигідна для них участь у міжнародному поділі праці.