2,2. Об'єкти та інститути права інтелектуальної власності

Міжнародні договори та національне законодавство України встановили умови, за яких результатам творчої інтелектуальної діяльності буде надаватися правова охорона.

В основі цього поділу лежать принципи виникнення права інтелектуальної власності: одні результати творчої діяльності охороняються на підставі факту їх створення і втілення в певній формі (твори літератури, науки, мистецтва), інші - на підставі встановлення оригінальності їх змісту (винаходи, корисні моделі і промислові зразки). Тому перші стають об'єктами правової охорони за умови набуття зовнішньої форми, придатної до відтворення та сприйняття іншими осо­бами. Правова охорона другої групи результатів виникає на підставі охоронного документа, що видається після перевірки об'єкта на відповідність умовам правової охорони або ж державної реєстрації.

Загальний перелік об'єктів права інтелектуальної влас­ності закріплений у пункті уіііст. 2 Стокгольмської конвенції про заснування ВОІВ 1967 р., Угоді ТР1ПС 1994 р., Цивіль­ному кодексі України.

Стокгольмська конвенція передбачає відкритий перелік об'єктів інтелектуальної власності. Це зумовлює можливість нормативного регулювання нових об'єктів інтелектуальної власності. Такі нові об'єкти повинні спочатку отримати визнання в законодавстві ряду країн світу, а після цього вони можуть бути визнані на міжнародному рівні.

У ст. 420 ЦК України встановлений закритий перелік об'єктів інтелектуальної власності. Надання правової охорони новим об'єктам інтелектуальної власності можливе шляхом внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України для розширення цього переліку.

До об'єктів права інтелектуальної власності належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компі­ляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські про­позиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Умовно об'єкти інтелектуальної власності класифіку­ються на два інститути: перший - авторське право і суміжні права, другий - право промислової власності.

Зупинимося детальніше на кожній з груп цих об'єктів.

Авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на твори літератури, науки і мистецтва, та прирівняні до них комп'ю­терні програми і бази даних. Суміжне право - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на виконання творів, фонограми, відеоірами, програми організацій мовлення. Умови охороноздатності і правовий режим об'єктів цього інституту закріплені в гл. 36, 37 ЦК України та Законі України «Про авторське право і суміжні права».

Інститут промислової власності становить три групи об'єктів прав інтелектуальної власності: патентні права, права на нетрадиційні об'єкти, права на засоби індивідуалі­зації учасників цивільного обігу. Приналежність цих трьох груп прав до єдиного поняття «промислова власність» під­креслює їх головне завдання - сприяти розвитку виробництва і торгівлі.

Патентне право - це сукупність правових норм, які регу­люють особисті немайнові та майнові права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Права на нетрадиційні об'єкти - це сукупність правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові права на компонування (топологію) інтегральних мікросхем, раціона­лізаторську пропозицію, сорти рослин, селекційні досягнення у тваринництві, секрети виробництва (ноу-хау). Щодо ноу- хау, то слід зазначити, що за природою такий об'єкт немож­ливо виокремити і тому єдиний спосіб їх ідентифікації - це збереження конфіденційності, і ця конфіденційність одно­часно є змістом правової охорони. Тому такий об'єкт як ноу- хау може належати до будь-якої групи залежно від форми. Права на засоби індивідуалізації учасників - це сукуп­ність правових норм, які регулюють підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин, що реалізуються в сфері виробництва, торговельного обігу, виконання робіт, надання послуг тощо. До них відносять комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення.

Окремий об'єкт інтелектуальної власності - наукове відкриття, оскільки на нього не виникає виключного права і об'єктом він називається умовно. Це сукупність правових норм, які регулюють відносини між фізичними, юридичними особами та державою з приводу придбання, використання, розпорядження та охорони засобів індивідуалізації юридич­ної особи і результатів її діяльності.