3.2. Державні органи у сфері охорони інтелектуальної власності в Україні

вимагати припинення порушення або вчинення дій, що можуть призвести до порушення законодавства з питань інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження, прокату, зберігання та переміщення дисків і матриць;

вилучати примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, на які не наклеєні контрольні марки або на які наклеєні контрольні марки, що мають серію і номер, які не відповідають даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, або на які нанесено назву аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, що не відповідає назві відповідного примірника; для аудіовізу­альних творів кінематографії - також перевіряти наявність у суб'єкта господарювання документів, передбачених ст. 15 Закону України «Про кінематографію» та Положен­ням про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315, контра- фактні примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, вироблених чи імпортованих з порушенням вимог законодавства, а також обладнання і сировини для вироблення дисків і матриць;

видавати суб'єкту господарювання обов'язкові для вико­нання розпорядження (приписи) щодо усунення порушень законодавства у сфері інтелектуальної власності, пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдженням, прокатом, зберіганням, перемі­щенням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відео­грам, комп'ютерних програм, баз даних, виробництвом, експортом та імпортом дисків і матриць, а також викори­станням, експортом та імпортом обладнання і сировини для їх вироблення та контролювати стан їх виконання. Приписи державного інспектора про усунення виявлених порушень можуть бути оскаржені до Держслужби або до суду в порядку, визначеному законодавством;

контролювати (перевіряти) стан виконання виданих у вста­новленому порядку розпоряджень (приписів) ДСІВ щодо усунення виявлених порушень та спільних рішень ДСІВ, Держпідприємництва і Мінекономіки стосовно вироб­ництва, розповсюдження, прокату, зберігання, використання та переміщення об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва дисків і матриць, а також використання, експорту та імпорту обладнання і сировини для їх вироблення;

порушувати перед уповноваженими органами питання про притягнення юридичних та/або фізичних осіб до відповідаль­ності за порушення законодавства з питань інтелектуальної власності, зокрема у процесі виробництва, розповсюдження, прокату, зберігання та переміщення дисків і матриць;

складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 512, 1649, 16413 Кодексу про адміністративні право­порушення та передавати його на розгляд до суду;

негайно повідомляти відповідні правоохоронні органи про виявлені порушення законодавства з питань інтелектуаль­ної власності, що містять ознаки злочину;

подавати пропозиції щодо обмеження, тимчасової заборо­ни діяльності, тимчасового припинення дії або анулювання ліцензії на виробництво дисків і матриць - Держслужба, на експорт, імпорт дисків і матриць - Мінекономіки;

уживати в установленому законом порядку спеціальні захо­дів, у тому числі опечатувати і/або вилучати вироблені, імпортовані чи підготовлені до експорту з порушенням вимог законодавства диски і матриці, обладнання і сировину для їх виробництва, що не пристосовані для нанесення

спеціального ідентифікаційного коду, на період до вирі­шення питання у судовому порядку.

Перевірки суб'єктів господарювання державним інспек­тором з питань інтелектуальної власності можуть бути плановими та позаплановими (раптовими).

Планові- це ті перевірки, які здійснюються відповідно до плану проведення перевірок, затверджується Держ­елужбою. Планова перевірка проводиться протягом періоду, визначеного планом проведення перевірок у робочі дні з 9.00 до 18.00 год. Відповідно до частини 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планова перевірка проводиться за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планової перевірки не пізніше як за десять днів до початку перевірки. Планова перевірка суб'єкта госпо­дарювання обов'язково проводиться у присутності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує.

Позапланові (раптові)перевірки проводяться без попе­реднього повідомлення суб'єкта господарювання. Позапла­нова перевірка проводиться у будь-який час (у тому числі в позаробочий) у робочі або вихідні дні.

Держаний інспектор проводить позапланову перевірку на підставі:

• доручення Держслужби;

• звернення інших центральних та місцевих органів виконав­чої влади;

• доручення інших контролюючих та правоохоронних органів;

• виявлення державним інспектором порушень вимог законо­давства у сфері інтелектуальної власності у процесі вико­ристання об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема розповсюдження (у тому числі провадження оптової чи роздрібної торгівлі), прокату, зберігання та переміщення примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних на ринках, у торгове­льній мережі (палатках, лотках, магазинах), продажу їх з рук, або у разі інших порушень вимог законодавства у зазначеній сфері);

• письмового звернення заявників осіб, яким належать автор­ські права і/або суміжні права, майнові права на знак для товарів і послуг або наданий дозвіл (ліцензія) на викори­стання зазначених прав.

Позапланова (раптова) перевірка проводиться у присут­ності керівника суб'єкта господарювання або особи, яка його заміщує, а в разі їх відсутності - матеріально відповідальної особи суб'єкта господарювання або особи, яка розповсюджує примірники аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних або інших об'єктів права інтелектуальної власності.

У разі потреби державний інспектор вправі вилучити у суб'єктів господарювання на період до вирішення питання в судовому порядку носії, що містять об'єкти права інтелек­туальної власності, а також перевіряти порядок здійснення технологічних процесів, господарських операцій, пов'язаних з виробництвом, розповсюдженням, прокатом, зберіганням, використанням та переміщенням зазначених носіїв.

Результати атанової чи позапланової перевірки фіксуються в акті перевірки, який складається державним інспектором, і є підставою прийняття відповідних рішень за наслідками вияв­лених порушень.

Міністерство юстиції Українибере участь у розроб­ленні законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує законотворчу діяльність у цій сфері та інших галузях законодавства і відповідає за адаптацію законо­давства України до законодавства Європейського Союзу.

Служба безпеки України (СБУ)бере участь у розроб­ленні та здійсненні заходів із забезпечення захисту державної таємниці України; у порядку, визначеному законодавством, сприяє підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні їхньої комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди життєво важливим інтересам України, відповідно до указів Президента України має створити спе­ціальні підрозділи із запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, несе відповідальність за державну політику щодо голографічного захисту товарів і документів, здійснює державний контроль і координацію діяльності у цій сфері.

Завдання і функції Антимонопольного комітету України(АМКУ) у сфері захисту прав інтелектуальної власності визначені основним призначенням цього органу: захист економічної конкуренції, в тому числі щіяхом проти­дії недобросовісній конкуренції. Одним з порушень у недоб­росовісній конкуренції, яке посягає на засоби індивідуалізації (імені, фірмового найменування, торговельної марки (знаки для товарів і послуг), упаковки товару, інші позначення, є передбачене ст. 4 Закону України «Про захист від недобро­совісної конкуренції» правопорушення, яке називається «неправомірне використання позначень». Саме в цій частині АМКУ реалізує повноваження державного захисту прав інтелектуальної власності.

Необхідність участі держави у таких відносинах зумов­лена тим, що посягання на ділову репутацію суб'єкта госпо­дарювання через неправомірне використання його позначень є не лише порушенням його приватного права, але й завдає шкоди суспільним інтересам шляхом уведення споживачів товару в оману. Крім того, таке порушення прав господарю­ючого суб'єкта, що виробляє товари, виконує роботи чи надає послуги конкурентоспроможного рівня, здатне підірвати його діяльність, що зачіпає суспільні та державні економічні інте­реси у створенні внутрішнього валового продукту, робочих місць, сплаті податків тощо. Тому захист господарюючих суб'єктів від недобросовісної конкуренції повинно бути одним із завдань держави у сфері державного регулювання економічних відносин.

Правовий статус АМКУ визначено Законом України «Про Антимонопольний комітет України», відповідно до ст. 1 якого є державний орган із спеціальним статусом. АМКУ підконтрольний Президентові України та підзвітний Верхов­ній Раді України. Щорічно АМКУ подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність. АМКУ - колегіальний орган і складається з Голови та десяти державних уповноважених АМКУ.

АМКУ має територіальні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Голови територіальних органів АМКУ також мають статус державних уповноважених АМКУ. Повноваження державного уповноваженого АМКУ та голів АМКУ визначені розділом III Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

Мета діяльності АМКУ - забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері держав­них закупівель. Одним із завдань АМКУ ст. З Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначає сприяння розвитку добросовісної конкуренції. Виконання цього завдан­ня передбачає протидію проявам недобросовісної конкуренції та захист прав осіб, права яких порушено діями у недобро­совісній конкуренції. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» процесуальні засади діяльності органів АМКУ щодо захисту від недобро­совісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобро­совісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпо­ряджень органів АМКУ, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників про­цесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конку­ренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених цим законом.

У сфері захисту економічної конкуренції АМКУ кори­стується такими повноваженнями (ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»):

• розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розсліду­вання за цими заявами і справами;

• приймати передбачені законодавством про захист еконо­мічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

• розглядати справи про адміністративні правопорушення, приймати постанови та перевіряти їх законність та обгрунтованість;

• перевіряти суб'єкти господарювання щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конку­ренції, а також проводити перевірки під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законо­давства про захист економічної конкуренції;

• при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, орга­нів місцевого самоврядування, органів адміністративно- господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інфор­мацію, в тому числі з обмеженим доступом;

• призначати експертизу та експерта з числа осіб, які воло­діють необхідними знаннями для надання експертного висновку;

• у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання - юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами або джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження;

• у разі перешкоджання працівникам АМКУ у виконанні ними повноважень, передбачених пунктами 4, 5 і 7, залуча­ти працівників органів внутрішніх справ для застосування заходів, передбачених законом, для подолання перешкод;

• залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів для забезпечення про­ведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування;

• залучати до проведення перевірок спеціалістів органів дер­жавної влади, органів місцевого самоврядування, гіідпри- ємств, установ, організацій за погодженням з їх керівни­ками, депутатів місцевих рад за їх згодою;

• звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

• звертатись та одержувати від компетентних органів інших держав необхідну інформацію для здійснення своїх повноважень;

• надавати компетентним органам інших держав інформацію у випадках та порядку, передбачених законом.

Користуючись цими повноваженнями, органи АМКУ розглядають за заявами осіб, права яких порушено діями у недобросовісній конкуренції, справи про недобросовісну конкуренцію, за наслідками чого можуть винести рішення про:

• визнання факту недобросовісної конкуренції;

• припинення недобросовісної конкуренції;

• офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей;

• накладання штрафів у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що пере­дував року, в якому накладається штраф.

У разі виявлення порушення у вигляді неправомірного використання позначень (знаків для товарів та послуг, фірмо­вого найменування, позначень походження товарів) або копіювання зовнішнього вигляду товару АМКУ вправі звер­нутись до господарського суду із позовом про вилучення від­повідних товарів з неправомірно використаним позначенням, копій виробів іншого суб'єкта господарювання й у вироб­ника, й у продавця.

Урядовий орган державного управління Державне агент­ство України з питань кіно,утворене Указом Президента

України від 6 квітня 2011 р. №404/2011 (колишня Державна служба кінематографії (Держкіно) у складі Міністерства культури України), забезпечує захист авторських і суміжних прав у сфері кінематографії у процесі видачі державного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315.

Для одержання прокатного посвідчення власник відпо­відних прав на фільм подає до Держкіно, крім інших доку­ментів нотаріально засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право цієї особи на розповсюдження і демонстрування фільму, починаючи від першого власника майнових автор­ських прав.

Значну роль в адміністративно-правовому механізмі захисту майнових прав інтелектуальної власності відіграють органи внутрішніх справ України (МВС):здійснюють заходи з запобігання та викриття злочинів, пов'язаних з пору­шенням прав інтелектуальної власності, беруть участь у ство­ренні та вдосконаленні законодавчої бази, необхідної для протидії цим порушенням. Особливу увагу МВС приділяє запобіганню та виявленню фактів тиражування і розпов­сюдження контрафактної музичної та аудіовізуальної продук­ції, неліцензійного комп'ютерного програмного забезпечення, а також фактів виробництва та розповсюдження продукції з фальсифікованими товарними знаками відомих вітчизняних і зарубіжних товаровиробників.

У складі МВС діє Державна служба боротьби з еконо­мічною злочинністю.Ці органи проводять оперативно- розшукові заходи, перевірки, спрямовані на виявлення пору­шень прав інтелектуальної власності. Відповідно до ст. 255 Кодексу про адміністративні правопорушення України уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ вправі складати протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 51³КпАП (Порушення прав на об'єкт права інтелектуаль­ної власності), 164^іКпАП (Недобросовісна конкуренція), 164^г' (Демонстрування і розповсюдження фільмів без держав­ного посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів), 164⁷(Порушення умов розповсюдження і демон­стрування фільмів, передбачених державним посвідченням на право розповсюдження і демонстрування фільмів), 164^ч (Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних). Розгляд справ про правопорушення за цими статтями та накладання на винних осіб адміністративних стягнень здій­снюється у судовому порядку.

Завданням органів по боротьбі з економічною злочин­ністю також є викриття, документування та розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності (ст. 229 КК України - Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення похо­дження товару).

Багато товарів, які імпортуються або експортуються, містять об'єкти інтелектуальної власності. Це можуть бути об'єкти авторського права і суміжних прав, права на торго­вельні марки, промислові зразки та географічні позначення.

Сприяти правовласникам у захисті їх прав у процесі переміщення товарів через митний кордон України можуть митні органи. Власне, назва розділу 10 Митного кодексу України у редакції Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України)» від 16 листопада 2006 р. виглядає як «Сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України». Це сприяння здійснюють органи Державної митної служби за ініціативою особи, якій належать майнові права інтелектуаль­ної власності (зацікавленої особи).

Для отримання сприяння зацікавлена особа ініціює включення певного товару до митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності, який ведеться Державною митною службою УкраїниПорядок реєстрації об'єктів права інте­лектуальної власності у митному реєстрі, отримання інфор­мації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р.№ 622.

Після реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі та на підставі даних, шо містяться у ньому, митні органи вживають заходів щодо запобігання перемі­щенню через митний кордон України контрафактних товарів.

У разі виявлення порушення прав інтелектуальної власності щодо товарів, пред'явлених до митного контролю та митного оформлення, то їх митне оформлення призупи­няється на 15 днів. Цей строк може бути продовжений, але не більше, ніж на 15 днів.

Не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення товарів митний орган повідомляє правовласника про факт пред'яв­лення цих товарів до митного оформлення, найменування та адресу власника товарів, а власника товару - про причини призупинення їх митного оформлення.

15 днів строку призупинення митного оформлення това­ру дається правовласнику для звернення до суду за захистом своїх прав. Якщо цього строку виявилось недостатньо, за мотивованим клопотанням правовласника строк призупи­нення митного оформлення товару може бути продовжено не більше ніж на 15 днів.

Якщо протягом 15 днів з дати призупинення митного оформлення товару правовласник не повідомить письмово митний орган про звернення до суду і не надасть ухвали про забезпечення позову шляхом заборони здійснення дій щодо митного оформлення товару або не звернеться з клопотанням про продовження строку призупинення, товар підлягає мит­ному оформленню. Ухвала про заборону вчинення дій щодо митного оформлення товару є чинною, поки не буде скасо­вано забезпечення суду або не буде прийнято судове рішення

про відмову у задоволенні позову.

Витрати, пов'язані зі зберіганням товарів, митне оформ­лення яких призупинено, митним органам та власникам складів тимчасового зберігання відшкодовує правовласник, який подав заяву про сприяння захисту прав інтелектуальної власності. Крім того, правовласник, який протягом 15 днів з дати призупинення митного оформлення товару, не звернувся до суду за захистом своїх прав, відшкодовує власнику товару збитки, заподіяні затримкою митного оформлення товару. Для забезпечення відшкодування зазначених витрат право­власник надає заставу або іншу еквівалентну гарантію, достатню для відшкодування збитків митним органам, влас­никам складів тимчасового зберігання, декларанту, одержу­вачу або відправнику вантажу та власнику товару. Розмір, порядок внесення застави, її види, а також види еквівалент­них гарантій та порядок їх надання визначаються Державною митною службою України.

Митні органи у процесі митного контролю вправі за власною ініціативою призупиняти митне оформлення товарів, до яких є достатні підстави вважати, що внаслідок перемі­щення їх через митний кордон України можуть бути пору­шені майнові права на такий об'єкт, і правовласник яких відомий.

У такому разі правовласник протягом 3 днів з дати отримання повідомлення митного органу про призупинення митного оформлення товарів може подати письмове клопо­тання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності та надати гарантію щодо відшкодування витрат і збитків. Якщо така заява буде подана, митне оформлення призупиняється за вищевказаним порядком. Якщо правовласник не подасть заяву, товари підлягають митному оформленню.

Таким чином, митні органи шляхом призупинення мит­ного оформлення товарів дають можливість правовласнику вжити заходів для припинення порушення їх майнових прав інтелектуальної власності. Якщо правовласник таких заходів не вживає, товари переміщуються через митний кордон України.