35-34. В якому регіоні України склалися найбільш сприятливі умови політичного розвитку?

Слобідська Україна

36. Гадяцька угода

37. Політична діяльність п.Дорошенка

38. Воєнна інтервенція

Причини Руїни:

1. Боротьба за гетьманську владу між різними політичними силами.

2. Глибокий розкол в середовищі української політичної еліти з питань внутрішньої та зовнішньої політики.

3. Вторгнення в Україну іноземних держав - Росії, Польщі, Туреччини і Криму, - які хотіли встановити тут свій вплив

і панування.

Наслідки Руїни: 1. Втрата територіальної цілісності України, захоплення її території іноземними державами.

2. Занепад Української держави.

3. Втрата української культури.

4. Катастрофічне скорочення населення України: на Правобережжі - на 90%.

5. Господарська розруха.

39. Роль Московського царства

Після припинення воєнних дій Б.Хмельницький вивів козацькі полки на Брацлавщину і прибув до Переяслава, де 8 січня 1654 р. було скликано загальну раду, на якій гетьман і козацька старшина вирішили укласти союз з Московським царством, сподіваючись таким чином здобути надійного союзника в боротьбі з Польщею.

Однак Польща не полишила своїх агресивних планів щодо Українку березні 1654 р. її військо вдерлося на землі Поділля, Волині і Брацлавщини. Згодом головні воєнні дії розгорнулися в Білорусі та на Смоленщині. Туди вирушили 20 тис. козаків. До кінця 1654 р. українсько-московське військо змусило ворога відступити. Але Польща, утворивши коаліцію з Кримським ханством, знову розгорнула бойові дії в Україні. Взимку 1656 р. польсько-шляхетське військо пішло на Умань. Місцева залога, керована І. Богуном, відбила наступ противника. На допомогу їй прийшли козацькі полки Б. Хмельницького та московське військо під командуванням воєводи В. Шереметьева. Вони завдали полякам і татарам значних втрат в Охматівській битві, змусивши їх відступити, Украансько : московеьке військо визволило Поділля та більшу частину Східної Галичини. 19 вересня поблизу Городка відбувся бій, в якому поляків було розгромлено. Але раптовий напад на Поділля кримських татар змусив козаків з боями відступити на Придніпров'я. Невдовзі татари відмовилися від воєнної підтримки поляків, проти яких виступила і Швеція.

У серпні — жовтні 1656 р. Москва і Польща уклали Віденське перемир'я про припинення війни, що, по суті, було зрадою України з боку Московського царства, порушенням Переяславської угоди.

За обставин, що склалися, Б.Хмельницький уклав союз із семигородським князем Юрієм Ракоці (українсько-трансільванський договір 1656 p.), погодившись підтримати його кандидатуру на польський престол. 1657 р. Ракоці здійснив у союзі з Швецією похід на Польщу. Його військо зайняло Галичину, де до нього приєднався загін українських козаків. Вони разом здобули Варшаву. Однак невдовзі становище змінилося на користь Польщі, якій надали підтримку татари та австрійці. А козаки через зневажливе ставлення до них Ю. Ракоці повернулися на Україну. Семигородського князя скинули з престолу.

Гіркі невдачі останніх років звели в могилу тяжко хворого Б. Хмельницького. Він помер 6 серпня 1657 року.

Б. Хмельницький залишився у пам'яті нащадків як вмілий та досвідчений полководець і політик. Шануючи його пам'ять, народ склав про гетьмана безліч дум, історичних пісень, перекладів і легенд.

Визвольна війна середини XVII ст. стала однією з найяскравіших сторінок в історії українського народу, періодом небувалого піднесення його суспільної енергії та творчих сил.

Найважливішою історичною подією правління царя Олексія Михайловича стало рішення про приєднання України до Московської держави. У середині XVII ст. на Україні запалало полум'я Національно-визвольної війни проти Речі Посполитої. Під час війни на визволеній території було створено Українську козацьку державу "Військо запорозьке". Гетьман Богдан Хмельницький, який очолював її, налагоджував під час війни відносини з сусідніми державами, шукав допомоги у боротьбі з Річчю Посполитою. Неодноразово звертався гетьман за допомогою до Московії, проте у державі московського царя було багато своїх проблем. Її стрясали народні повстання, не вистачало грошей на розпочату царем реорганізацію війська. Олексій Михайлович розумів, що допомога Україні означатиме війну з Річчю Посполитою, з якою у 1634 р. Москва підписала договір про “вічний мир”. Але поступово ідея об'єднання двох держав ставала дедалі реальнішою. Земський собор, який відбувся 1 жовтня 1653 р. у Москві, постановив розпочати війну проти Польщі та ухвалив рішення: “Військо запорозьке з містами і землями прийняти під свою государеву високу руку”. Через кілька днів для підписання договору з Москви в Україну виїхало посольство на чолі з боярином Василієм Бутурліним.

8 січня 1654 р. у місті Переяславі відбулася рада, на якій більшість учасників своє ставлення до союзу з Московією висловило так: “Воліємо під царя східного, православного”. Після цього Бутурлін передав Хмельницькому царську грамоту про взяття України під “монаршу” руку з обіцянкою захищати її від ворогів. Українці йшли на цю угоду зі щирою вірою в те, що Україна збереже завойовану у визвольній війнідержавність.

Проте, як показали наступні події, підписуючи договір, кожна зі сторін вкладала в нього свій зміст: московський цар уважав, що Україна стає залежною від нього, українці ж розраховували на широку державну автономію, близьку до незалежності. Основною метою війни з Польщею, яку розпочала після цих подій Московська держава, було повернення земель, утрачених у Смутні часи. На Україну було надіслано лише допоміжні сили, тоді як головна армія на чолі з царем влітку 1654 р. розпочала облогу Смоленська; його здобули через два місяці.

Унаслідок війни з Польщею Московська держава повернула землі, захоплені поляками у період Смути. Проте для України Андрусівське перемир'я 1667 р. стало катастрофою: її було розчленовано Річчю Посполитою і Московією. Війна, розпочата московським царем начебто в ім'я визволення православного українського народу, завершилася розділом України.