Модуль 1 (41-51)
.docx41. Політичні виступи Мазепи 1708
Результати:тайний договір проти росії(входження україни в склад речі посполитої на умов,нагадуючи гадяцький договір)
Поразка Карла XII в Полтавській битві перекреслило надії І.Мазепи звільнити Україну з-під тиранення. Унаслідок перемоги Росія висувалася в число наймогутніших держав Європи, що де¬лало хисткими перспективи існування Української держави.
Наслідки:
· царський терор
· анафема мазепе
· Петро I карав запоріжців за те, що вони підтримали Мазепу. У квітні 1709 р. проти Запорізької Січі був кинутий великий каральний загін. Всіх козаків, що попали в руки солдатів, порубали. Чертомлицкая Січ перестала існувати.
42. Політична діяльність І. Мазепи
43. причини ліквідації козацької державності
Із українських істориків найретельніше вивчали причини занепаду Української козацької держави Михайло Грушсвсь-кий і Вячеслав Липинський. Ось до яких висновків дійшов Михайло Грушевський.
Недоліки, на його думку, полягали у самому державному устрої козацької держави, в якому суспільні верстви не були відповідно пов'язані з військовим устроєм. Цс досить успішно використала Москва.
Хоча козацька старшина захищала загальнонаціональні інтереси, але водночас, прагнучи збагатитися, поступово у своїх маєтках вводила панщину, експлуатувала міщан і цим самим спонукала їх до визнання царської влади. Отже, козацька старшина не узгоджувала загальнодержавних інтересів з власними становими устремліннями.
У період гетьманування Івана Мазепи обурення українських народних мас російським поневоленням могло переважити їхнє невдоволення соціальною політикою козацької старшини і, можливо, народ виступив би на боці Івана Мазепи, але цього не сталося, по-перше, через тс, що шведський король Карл XII зі своїм військом наступав не на Москву, а на Україну. Російське військо, намагаючись зупинити шведів, також вдерлося в Україну, де здійснювало жахливий терор проти прихильників Івана Мазепи і перешкоджало деяким полковникам, а також народним масам стати на його бік, а самому гетьманові повернути в Україну всі козацькі полки. По-друге, Іван Мазепа готував угоду зі шведами дуже таємно, і тому до цього психологічно не були готові народні маси і козаки.
Прагнення царизму знищити гетьманську автономію, його переважаюча сила та навальний наступ на Україну при незначному опорі українців поступово призвели до повної ліквідації гетьманської держави, перетворення її у російську провінцію.
Відсутність природних кордонів української території, її відкритість з усіх боків.
Наявність трьох міцних сусідніх держав, що для України означало бути в стані постійної готовності до оборони на трьох фронтах: польському, російському і турецько-татарському.
Низький розвиток міст в Україні і, як наслідок, слабкість міщанства та української інтелігенції.
Український історик і політолог, представник державницької школи в українській історичній науці Вячеслав Липинський доповнив ці причини такими: республіканський, а не монархічний, устрій козацької держави; боротьба козацької старшини за владу; боротьба рядового козацтва (черні) проти влади старшини; перевага у силі Москви, що не тільки не допустила зміцнення гетьманської держави, а й довела її до ліквідації; козацька старшина, налякана бунтом черні, і чернь та селяни, пригноблені старшиною, хотіли бачити в цареві свого захисника від усіх незгод. Ці фактори зумовили їхнє лояльне ставлення до московського царя, що в підсумку призвело до занепаду Української козацької держави.
Послідовник Михайла Грушевського Іван Крип'яксвич, в основному погоджуючись із зазначеними вище причинами, додав як одну з головних — поступове зменшення боєздатності козацького війська.
Дослідник із Риму Петро Ісаїв однією з основних причин занепаду Української козацької держави вважав психічну двоїстість українців, тобто хитання між лояльністю до московського царя та українським патріотизмом, між федерацією та самостійністю.
Однак, хоча Українська козацька держава занепала, вона була визначним етапом в історії державотворчих прагнень українців, дала новий поштовх для розвитку державницької ідеї та відродження української державності у XX ст.
44. Процес національного Відродження на українських землях Російської імперії
45. Процес національного Відродження на західноукраїнських землях
46. Причини, зміст і наслідки революції 1848-1849 рр. в Західній Україні
Передумови
Початок 1848 року ознаменувався низкою буржуазно-демократичних революцій у Франції, Італії, Німеччині, Австрії. Їх невід'ємною складовою стали визвольні рухи багатьох національно-поневолених народів Східної і Центральної Європи.Звідси пішла назва революції - "Весна народів". Не залишалася осторонь і Австро-Угорська імперія. 13 березня виросли перші вуличні барикади у Відні, а через два дні було проголошено першу австрійську конституцію.
Скасуванння панщини
Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину. З цією метою 16 квітня 1848 р. цісар підписав спеціальний патент, за яким скасування панщини на галицьких землях сталося майже на п'ять місяців раніше, ніж в інших частинах імперії. Основною реформи був викуп селянських земель державою, який селяни мали відшкодувати протягом 40 років, починаючи з 1858 р. Поміщиків звільняли від усяких обов'язків щодо своїх колишніх підданих - захищати їх у судах, допомогати у важких випадках тощо.
У результаті реформи в Східній Галичині виникло близько 375 000 вільних селянських господарств. Та при проведенні реформи не було впорядковано права на володіння лісами та випасами. Це згодом викликало нескінченні судові процеси, спричинило руйнування селянських господарств. За поміщиками залишалися деякі феодальні привілеї, зокрема право пропінації, що на довгі роки виступало причиною різних непорозумінь і справедливого незадоволення селянських мас.
Викупні платежі, втрата лісів і пасовищ, інші залишки кріпацтва лягли важким тягарем на плечі західноукраїнської бідноти, яка бунтувала, шукала справедливості в цісаря, а нерідко топила горе в горілці. Навесні та влітку 1849 р. масові виступи, під час яких селяни самочинно повертали захоплені поміщиками громадські землі, ліси і пасовища, охопили понад 100 сіл Східної Галичини. Шляхта, зі свого боку, насилала на "непокірних" поліцію і війська, які придушували селянські заворушення. А "справедливість" цісарсько-королівського суду полягала в тому, що з 32 000 позовів щодо лісів і пасовищ селяни програли 30 000, ще й 15000000 ринських за судові витрати.
Незважаючи на недоліки, скасування панщини було визначною подією. Українській селянин нарешті ставав господарем на своїй землі, у ньому поступово пробуджувався потяг до громадського та національного життя.
Під впливом революційних подій у Західній Європі львівські українці 19 квітня 1848 р. від імені всіх українців Галичини подали на ім'я цісаря петицію з низкою демократичних вимог. У ній зокрема, зазначалось, що українці становлять частину великого слов'янського народу, що вони автохтони в Галичині й мали колись державну самостійність, цінують свою націю і хочуть її зберегти.
Наслідки
Незважаючи на поразку, революція 1848-1849 рр. мала важливі позитивні результати для населення західноукраїнських земель. Вона ліквідувала серйозні перешкоди на шляху розвитку краю. Одним із здобутків революції стала активізація національно-визвольної боротьби народних мас, піднесення рівня їхньої національної свідомості.
47-51. Реформи
