10.Властивості землі, які враховуються при землеустрої – просторові властивості.

Просторові властивості землі для землевпорядкування є основними. Не випадково спочатку під землеустроєм ро­зуміли пристосування просторових властивостей території для господарського використання. Причому кожна земельна ділянка характеризувалася трьома основними просторовими ознаками:

площею;

складом земельних угідь;

формою розташування угідь щодо господарського центру.

Якщо при землевпорядкуванні природні властивості землі (грунт, рельєф, природний рослинний покрив, гідрогеологія тощо) безпосередньо не змінюються, то при цьому вважали, що просторові властивості повинні поліпшуватися з погляду господарської вигоди.Нині до найважливіших просторових властивостей землі відносять: площу земельних ділянок (землеволодіння, землекорис­тування, територіальні зони, земельні масиви, контури), їхнє місце розташування, конфігурацію, довжину, віддаленість від адміністративних, господарських і виробничих центрів, один від одного та ін.

У процесі землеустрою просторові властивості оцінюють рядом технічних показників: площею, середньою відстанню від господарського центру, коефіцієнтами компактності, кон­фігурації, кількістю і формою ділянок, середнім розміром контуру, довжиною й шириною ділянок, полів, міжсмугових просторів, розміром сторін, відстанню між найвіддаленішими контурами угідь тощо.

Просторові властивості землі важливі для землеволодінь та землекористувань як сільськогосподарського, так і несіль-ськогосподарського призначення, оскільки земля в них є просторовим операційним базисом.

11.Властивості землі які враховуються при землеустрої рельєф місцевості.

Рельеф місцевості являє собою сукупність форм земної поверхні як одну з просторових властивостей землі й мас виняткове значення в сільськогосподарському виробництві.

Рельеф — першопричина водної ерозії грунтів на крутих і довгих схилах утворюються сильний поверхневий стік, який змиває й розмиває верхній гумусовий шар фунту, внаслідок чого утворюються вимоїни та яри. шо знижують родючість грунтів. Від крутості схилу залежить продуктивність машинно-тракторних агрегатів. При роботі агрегатів на підйомах непродуктивно витрачаються тягова потужність двигуна, через шо сповільнюються поступальний рух техніки, знижується продуктивність праці, збільшуються витрати палива.

На схилах різних експозицій створюються різний мікроклімат. На північному або південному, східному чи західному схилах по-різному коливається температура протягом доби і сезонів року, неоднакова освітленість, у зв'язку з чим при землеустрої доводиться диференціювати розміщення угідь сільськогосподарських культур, особливо тих. які дуже реагують на температурний режим (плодово-ягідні насадження, виноградники. овочеві).

Ґрунтоутворювальний процес неоднаковий на різних елементах рельефу (на приводороздільних плато і в тальвегах балок. на нижніх або верхніх частинах схилів, у заплавах річок). Рельєф впливаю на вибір майданчиків під будівництво будинків та споруд, трасування доріг, зрошувальних і осушувальних каналів тошо. Серел різних характеристик рельєфу особливе значення при землеустрої мають нахил земної поверхні (крутість схилів),довжина, форма, експозиція схилів. Великий нахил земної поверхні як основний фактор водної ерозії грунтів обмежую розораність території, впливаю на розміщення зернових і технічних культур, багаторічних та однорічних трав, визначаю внутрішньопольову організацію території, розміщення водо- регулювальних Й інших лісосмуг, проведення гідротехнічних і протиерозійних заходів.

При однакових нахилах поверхні протиерозійна стійкість фунтів залежить but їхнього гранулометричного складу, під- стилаючих порід, кількості й інтенсивності опадів та інших умов. Розміщення просапних культур, як правило, обме- жується ділянками зі схилом до 2—3*. зернових — до 5—7*. Ріллю зі схилом понад 7* використовують тільки для висі- вання трав. Шоб запобігти ерозії земель, здійснюють їхнє протиерозійне впорядкування. Території з підвищеною не- безпекою змиву фунтів відводять під сіножаті та пасовища. На ріллі з цією мстою уволять грунтозахисні сівозміни з домі- нуючими посівами багаторічних трав.

Для захисту земель від ерозії в умовах складного рельєфу межі полів і робочих ділянок розташовують переважно впопе- рек схилів. У деяких випадках застосовують прямолінійно- контурне. контурне або контурно-смугове розміщення меж і посівів сільськогосподарських культур.