45.Розміщення магістральної дорожньої мережі

При проектуванні траси виходять з розміщення існуючих доріг. Траси намічають по найкоротших напрямках, при цьому враховують рельєф місцевості, гідрографію, грунти та інші особливості території.

Слід враховувати, що в умовах Нечорноземної зони дороги з природним грунтовим покриттям стають непроїзними більшу частину року внаслідок перезволоження. Тому необхідно передбачати зміцнення дорожнього полотна різними добавками.

А.В. Купчіненко рекомендує застосовувати дорожні покриття наступних типів:

I-е - капітальні або полегшені з удосконаленим покриттям;

II-з - капітальні або полегшені з удосконаленим покриттям, а також перехідні з фракційного щебеню, щебеневого, гравійного, місцевих будівельних матеріалів і піску;

III-з - перехідні, а також нижчі (з грунтів, укріплених або поліпшених різними добавками). В залежності від транспортно-експлуатаційних вимог рекомендуються наступні технічні нормативи проектування внутрішньогосподарських доріг (за категоріями):

- Число смуг руху: 2; 1; 1;

- Ширина проїзної частини, м: 6; 4,5; 3,5;

- Ширина земляного полотна, м: 10; 8; 6,5.

Нормативи можуть змінюватися в залежності від складу транспортних засобів, інтенсивності руху та природних особливостей території. Дорожні споруди-мости, трубопереезди та інші, - проектують одночасно з розміщенням траси.

46К объектам мелиоративного и водохозяйственного строительства относятся массивы орошаемых и осушенных земель, магистральные каналы, коллекторы, а также пруды, водоемы, лиманы и другие источники хозяйственного водоснабжения. Их размещают, руководствуясь хозяйственной целесообразностью, задачами интенсивного использования земель, техническими нормами и правилами.

В районах интенсивной мелиорации земель центральной задачей является территориальное обоснование земельных массивов нового сельскохозяйственного освоения на базе осушительной мелиорации. Для этого необходимо изучить весь земельный фонд землеустраиваемого предприятия и выявить земельные массивы как потенциально пригодные для освоения, так и не пригодные для этих целей.

Важнейшими условиями отбора участков для осушения является наличие водоприемников. В качестве таковых используются реки, ручьи, водопроводящие каналы, пруды, озера и другие элементы гидрографической сети, по техническим условиям пригодные для этих целей. При определении водоприемника необходимо учитывать рельеф местности, особенности грунтов, а также емкость (пропускную способность) водоприемника в

Размещение массивов мелиорируемых земель должно быть увязано с предполагаемыми способами осушения или орошения, параметрами систем и техники водополива, техническими и экологическими требованиями.

Следует учитывать, что объекты мелиоративного и водохозяйственного строительства по характеру размещения и воздействия на окружающую среду можно подразделить на три группы:

— территории осушенных и орошаемых сельскохозяйственных угодий;

— объекты водоснабжения и водопользования (пруды, водохранилища и водоприемники);

— линейные водопроводящие объекты (каналы, открытые коллекторы и т. п.).

Особую группу составляют сопутствующие объекты: зоны санитарной охраны, противоэрозионной защиты и другого природоохранного назначения. Границы осушаемых и орошаемых массивов, основных водоводов и других линейных элементов по возможности совмещают с границами севооборотов и полей, магистральными дорогами. В данной составной части проекта внутрихозяйственного землеустройства размещение мелиоративных и водохозяйственных объектов производят на уровне схемы. В дальнейшем границы уточняют в процессе организации угодий и устройства их территорий.оступления сточных вод (весна-осень). При размещении орошаемых земельных участков важное значение имеет обоснование источника орошения.

47. Проект - це сукупність документів (розрахунків, креслень) про створення нових форм упорядкування землі, їх економічне, технічне, юридичне обґрунтування, що забезпечує організацію раціонального й ефективного використання землі в народному господарстві і особливо в сільськогосподарському виробництві, де земля є головним засобом виробництва. Проект створює територіальні й організаційно-господарські передумови щодо забезпечення більш якісного і ефективного використання земель на території землевпорядкування.

У проекті господарства повинні знайти своє втілення заходи з поліпшення використання земель і розвитку сільськогосподарського виробництва, розміщення виробничих підрозділів, господарських центрів і магістральних доріг, організації сівозмін і кормових угідь, охорони земель, водойм і повітря. Складовою частиною проекту господарства є план його реалізації.

48.При розміщенні полів і робочих ділянок враховують:

рельєф місцевості;

ґрунтові умови;

площа, розміри сторін, форму полів і робочих ділянок;

вимоги рівновеликості полів;

розташування доріг, лісосмуг , границь виробничих підрозділів і господарських центрів, попередників сільськогосподарських культур.

Облік рельєфу місцевості. Основне правило при проектуванні-розміщення робочих ділянок (полів) довгою стороною поперек схилу. У цьому випадку основні роботи, які роблять уздовж довгої сторони поля, будуть вестися в напрямку горизонталей (поперек схилу). Тим самим запобігають процесам водної ерозії ґрунтів, тому що поверхневий стік затримується обробленим ґрунтом, краще усмоктується, що впливає на врожайність сільськогосподарських культур, особливо в посушливих областях.

49.Трансформація земель. Для забезпечення повного і раціонального використання

кожної ділянки земель, створення великих, компактних і зручно розташованих масивів

виникає необхідність проведення трансформації угідь, тобто заміна одного виду

використання іншим. Обсяги трансформації угідь залежать від природнокліматичних

умов, рельєфу, ґрунтів, наявності вкраплених контурів, що потенційно можуть бути

включеними в сільськогосподарський обіг.

Трансформація угідь проводиться з метою:

• збільшення площі більш цінних угідь;

• зміни розміщення угідь з урахуванням ґрунтів, рельєфу, попередження ерозійних

процесів;

• створення великих масивів однорідного використання, поліпшення або спрямлення

границь угідь;

• компактного розміщення проектного масиву необхідної величини.

Критерієм економічної доцільності планової трансформації угідь є збільшення

валового виходу продукції та отримання чистого прибутку.93

Одночасно з трансформацією угідь розробляються заходи щодо їх поліпшення.

Основними заходами щодо поліпшення ріллі є зрошення, осушення, гіпсування лужних

ґрунтів, та вапнування кислих ґрунтів, збирання каміння, внесення підвищених доз

органічних добрив.

50.Під час проектування виділяють землі, що підлягають охороні, намічають заходи щодо запобігання забрудненню вод. На великих тваринницьких комплексах і фермах передбачають очисні споруди й поля зрошення. Перелік територій, що охороняють-ся, є в інструкціях з внутрішньогосподарського землевпорядкування.

План реалізації проекту. Це заключна стадія проектування. В ньому визначають строки і послідовність виконання запланованих заходів, обсяги і вартість робіт щодо всіх видів і строків проведення, дають рекомендації, як краще організувати їх вико-нання, визначають підрядні організації і участь у здійсненні проекту самого госпо-дарства.

Строки виконання запланованих заходів установлюють з урахуванням обсягів робіт, господарської значимості, можливості господарства тощо; виділяють першо-чергові заходи на найближчі два-три роки, заходи другої черги — до розрахункового строку і третьої — на перспективу.

План розроблюють спеціалісти проектної організації разом із землекористувача-ми і спеціалістами господарства.

Розгляд і затвердження проекту. Після одобрення технічною радою проектної організації його розглядають на розширеному засіданні пра вління колективного гос-подарства, на виробничій нараді об’єднання з участю голови або члена виконкому сільської (селищної) ради народних депутатів, а потім районним і обласним управ-лінням сільського господарства. Затверджується проект районним виконкомом ради народних депутатів.

Перенесення проекту в натуру (впровадження сівозміни). Після затвердження проект переноситься в натуру, тобто здійснюється землевпорядкування. Встановлю-ють або уточнюють межі виробничих центрів та інших господарських ділянок, сівоз-мін і полів, у кожному з них — ділянок, запланованих для освоєння в ріллю та інші сільськогосподарські угіддя, сіножатеоборотних і гуртових (отарних) ділянок, а та-кож дороги і прогони для худоби.

Можливі деякі відхилення від намічених розмірів площ сівозмін і полів, викли-кані особливостями землекористування і прагненням створити кращі умови для по-льових та транспортних робіт. Проте вони не повинні відбиватися на щорічному ви-конанні і продажу сільськогосподарської продукції.

51.Система запроектованих сівозмін повинна передбачати вирішення таких завдань:

• виконання бізнес-планів щодо виробництва сільськогосподарської продукції і

отримання чистого прибутку;

• впровадження оптимальної структури посівів і повного забезпечення тваринництва

кормами;

• правильне чергування культур по роках і розміщення їх і урахуванням біологічних

особливостей кожної культури та її вимог до ґрунтів та попередників;

• впровадження прогресивних технологій вирощування культур та форми організації

праці;

• правильний обробіток ґрунту, який повинен забезпечувати охорону ґрунтів від ерозії та

інших несприятливих процесів;

• ефективне використання органічних та мінеральних добрив шляхом правильного їх

внесення з рахуванням особливостей ґрунтів і культур;

• створення сприятливих умов для високопродуктивного використання тракторів і

сільськогосподарських машин;

• скорочення затрат на внутрігосподарський транспорт;

• формування оптимальних екологічно стійких агроландшафтів.

При проектуванні сівозмін слід дотримуватися принципу, що в одному виробничому

підрозділі, або землекористуванні розміщується лише одна сівозміна певного типу та

виду. Винятком може бути випадок, коли в одному виробничому підрозділі або

землекористуванні є більше двох населених пунктів, значно віддалених один від одного,

тоді доцільно однотипні сівозміни проектувати біля кожного населеного пункту, тобто

наблизити поля до місць проживання трудових ресурсів. Відокремленні і віддалені від

основних сівозмінних масивів невеликі за площею орні землі в сівозміни не включаються,

а використовуються як запільні ділянки.

52.Поля сівозміни – це більш або менш рівновеликі частини сівозмінного масиву та

призначенні для посіву й вирощування на них сільськогосподарських культур, а також для

виконання різних виробничих процесів з обробки ґрунтів, посіву, догляду за посівами та

збору врожаїв.

Поля сівозмін за умовами ґрунтів, рельєфу та зволоження повинні бути

однорідними і придатними для вирощування та отримання високих, урожаїв культур, а за

конфігурацією зручні для агротехнічно-правильного виконання механізованих робіт. Для

забезпечення цих вимог вирішуються питання розміщення полів:

 встановлення розмірів сторін і форми полів;

 розміщення полів відносно рельєфу місцевості;

 розміщення полів відносно ґрунтів;

 рівно великість полів згідно площ;

 розміщення полів з врахуванням існуючої організації території (населених пунктів,

господарських центрів, доріг, лісосмуг, попередників та інше)

 розміщення полів відносно вимог до розміщення інших елементів організації

території.

З цією метою кожне поле сівозміни, як правило, повинно складатися із одного

суцільного масиву, за винятком місцевості з дрібною контурністю, де поля проектують

набором окремих контури орних земель.