2. Суб’єкти господарювання у гірничодобувній та металургійній промисловості

Головними групами суб’єктів (учасників) господарських відносин у гірничодобувній та металургійній промисловості є суб’єкти господарювання та суб’єкти організаційно-господарських повноважень.

Суб’єктами господарювання у гірничодобувній галузі виступають переважно гірничі підприємства. Гірничий закон України визначає таке підприємство як цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об’єктів із застосуванням гірничих технологій. До гірничих підприємств Закон відносить шахти, рудники, копальні, кар’єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо. Правовий статус таких підприємств визначається відповідними положеннями ГК України та іншими актами господарського законодавства з урахуванням особливостей, встановлених Гірничим законом.

Гірниче підприємство проводить гірничі роботи за спеціальним дозволом на користування надрами, який видається згідно із законодавством. Крім цього гірниче підприємство при проведенні вказаних робіт повинно мати акт про надання гірничого відводу, технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку, геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).

Припинення діяльності гірничих підприємств здійснюється у формах ліквідації, реорганізації або консервації у випадках і порядку, передбачених Кодексом України про надра, ГК України та Гірничим законом України. Ліквідація або консервація гірничого підприємства здійснюється за проектом, затвердженим його власником (керівником) та погодженим в установленому порядку. Питання правонаступництва при цьому вирішуються Кабінетом Міністрів.

Припинення діяльності гірничих підприємств у порядку банкрутства здійснюється відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції від 22 грудня 2011 р. з урахуванням особливостей, передбачених ст. 85 цього Закону. Дана стаття встановлює, зокрема, особливості банкрутства суб’єктів господарювання, що мають особливий статус – є містоутворюючими або особливо небезпечними. Містоутворюючим суб’єктом господарювання визнається такий, кількість працівників якого з урахуванням членів їх сімей становить не менш як половину чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій він розташований, або кількість працівників якого перевищує п’ять тисяч осіб. Особливо небезпечними суб’єктами господарювання визнаються ті, що належать до вугільної, гірничодобувної, хіміко-металургійної та деяких інших галузей, визначені відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує здійснення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу. При чому докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих або особливо небезпечних суб’єктів господарювання, подає до господарського суду боржник.

Під час розгляду справи про банкрутство містоутворюючого суб’єкта господарювання учасником провадження у цій справі визнається орган місцевого самоврядування адміністративно-територіальної одиниці, а також за рішенням суду можуть бути визнані центральні органи виконавчої влади. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного суб’єкта господарювання учасниками провадження у справі про банкрутство крім відповідного органу місцевого самоврядування визнаються також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить сфера діяльності боржника, та за необхідності державні органи з питань надзвичайних ситуацій, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.

Продаж у справах про банкрутство містоутворюючих та особливо небезпечних суб’єктів господарювання здійснюється виключно у складі цілісного майнового комплексу. Якщо внаслідок повторного проведення аукціону (конкурсу) цілісний майновий комплекс не було продано, то продаж майна здійснюється частинами. У цьому випадку перелік такого майна погоджується ліквідатором з центральним органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування або Радою міністрів АР Крим, до компетенції якого належить сфера діяльності цього підприємства – банкрута.

Вимоги кредиторів особливо небезпечного суб’єкта господарювання задовольняються у порядку черговості, визначеному ст. 45 вказаного Закону, з урахуванням зазначених особливостей, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи із запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров’ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому названим Законом.

За зобов’язаннями боржника – суб’єкта господарювання, що має особливий статус, може бути надана Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів АР Крим або органами місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів порука в порядку і на умовах, передбачених законом. Під порукою розуміється обов’язок особи, яка поручається за боржника, відповідати за виконання останнім усіх його грошових зобов’язань перед кредиторами. Договір поруки за зобов’язаннями боржника із відповідною заявою подається до господарського суду в письмовій формі. У заяві про поруку зазначаються сума грошових зобов’язань боржника перед кредиторами та графік погашення заборгованості. До заяви про поруку додаються документи, що підтверджують включення зобов’язань за порукою до відповідного бюджету на дату надання поруки.

Боржник і його поручитель зобов’язані розпочати розрахунки з кредиторами відповідно до графіка погашення заборгованості, передбаченого порукою. У разі невиконання вимог в порядку і в строки, передбачені графіком погашення заборгованості, кредитори мають право пред’явити до поручителя вимоги щодо стягнення неоплачених сум у порядку, передбаченому законодавством. Порушення поручителем своїх зобов’язань стосовно кредиторів, що володіють однією третиною усіх вимог до боржника, може бути підставою для дострокового припинення процедур розпорядження майном боржника, санації та відкриття ліквідаційної процедури.

Основними суб’єктами господарювання у галузі геології і розвідки надр є геологічні підприємства, у металургійній галузі – металургійні підприємства.

Підприємства гірничої і металургійної промисловості можуть мати різні організаційно-правові форми відповідно до законодавства і перебувати у різних формах власності, якщо інше не передбачено законами України. Приватизація цих підприємств здійснюється відповідно до законодавства про приватизацію.