26.2. Вивихи та їхні симптоми

Вивихом називається повне або часткове роз'єднання суглобових поверхонь двох або більше сполучених кісток, при якому розривається суглобова сумка і зв'язковий апарат. Якщо суглобові поверхні кісток не стикаються, то вивих називається повним, якщо ж стикаються — неповним, або підвивихом.

Травматичні вивихи найчастіше виникають у результаті механічної травми, яка супроводиться розривом суглобової сумки і виходом суглобової головки кістки з порожнини суглоба в навколишні тканини. Найчастіше бувають вивихи кульшового, плечового та ліктьового суглобів і великого пальця кисті.

Природжені вивихи є результатом недостатнього або неправильного розвитку суглобових поверхонь внутрішньочеревного розвитку плода і бувають у кульшових суглобах.

Патологічні вивихи можуть виникати при туберкульозному або сифілітичному вражені суглобів, при розвитку пухлин або остеомієліту.

Звичні вивихи бувають у хворих з розтягом зв'язок і капсули суглоба. У результаті розхитаності капсули суглоба у цих хворих після незначної травми або невиправних рухів легко виникають вивихи.

Основні симптоми вивихів такі: сильний раптовий біль у ділянці суглоба, нерухомість, деформація суглоба і вимушене положення кінцівки. При пальпації визначається суглобова западина, вивихнута головка кістки промацується в незвичайному положенні поза суглобом. Пасивні рухи в ділянці суглоба обмежені, різко болісні й пружні. Діагноз вивиху підтверджується рентгенівським дослідженням.

Перша медична допомога: ввести знеболювальні речовини і зафіксувати або іммобілізувати ушкоджену кінцівку. При вивиху в плечовому суглобі фіксацію здійснюють за допомогою транспортної шини, косинки або пов'язки Дезо (при цьому рука згинається у ліктьовому суглобі під прямим кутом). При вивиху в ліктьовому суглобі кінцівку іммобілізують у такому положенні, в якому вона перебувала в момент вивиху, використовуючи для цього транспортну шину або підручні засоби. При вивихах суглобів нижньої кінцівки треба провести транспортну іммобілізацію за допомогою транспортних шин або підручних засобів у такому положенні, в якому перебуває уражена кінцівка. До ушкодженої ділянки суглоба прикласти холод. Потерпілих транспортують у травматологічне відділеній.

Контрольні запитання

1. Симптоми удару, розтягу і розриву зв'язкового апарату, перша медична допомога.

2. Вивих, його симптоми, перша медична допомога.

Теми реферативних повідомлень

1. Синдром тривалого здавлювання тканин, характеристика періодів, долікарська допомога.

2. Травматична асфіксія, її причини, симптоми, перша медична допомога.

Питання для дискусії

1. Симптоми розтягу і розриву зв'язкового апарату, долікарська медична допомога.

2. Види вивихів, їх лікування і профілактика.

Тема 27. ПЕРЕЛОМИ КІСТОК, ДОЛІКАРСЬКА МЕДИЧНА ДОПОМОГА

План

27.1. Переломи кісток. Види й ознаки переломів.

27.2. Перша медична допомога при переломах.

Переломом називається часткове або повне порушення цілості кістки. Залежно від походження переломи поділяють на природжені й набуті.

27.1. Переломи кісток. Види й ознаки переломів

Природжені переломи виникають у внутрішньочеревному періоді розвитку і є результатом неповноцінності кісткового скелета плоду. Виділяють акушерські переломи, що є наслідком родової травми.

Набуті переломи бувають травматичні (механічні) й патологічні.

Патологічні переломи виникають найчастіше внаслідок розвитку в кістці метастазу злоякісної пухлини, ураження туберкульозом або остеомієлітом, вони з'являються іноді після незначної травми.

Травматичні (механічні) переломи виникають під впливом механічних факторів під час падіння, від ударів, здавлювання, згинання кісток та інших травм.

Переломи називають відкритими, якщо порушена цілість шкіри, і закритими, якщо вона збережена Відкриті переломи дуже небезпечні, оскільки існує загроза попадання інфекції. Близько 80 % усіх переломів становлять переломи кінцівок. З переломів довгих трубчастих кісток виділяють діафізорні, епіфізорні й метафізорні.

Залежно від механізму розрізняють переломи при здавлюванні або стисканні кістки по осі (наприклад, компресійні переломи хребта), переломи при згинанні, скручуванні (гвинтоподібні), відривні, вбиті, тріщини, що виникають при ушкодженнях плоских кісток (черепа, лопатки). Залежно від ступеня еластичності кісткової тканини переломи бувають повні, неповні та по типу «зеленої гілочки». Розрізняють також поперечні, поздовжні, косі й гвинтоподібні або спіральні види переломів.

Вогнестрільні переломи характеризуються значним руйнуванням кістки і тканин, що її оточують. Розриви м'язів нерідко супроводяться ушкодженням великих судин і нервів. Ці переломи здебільшого бувають багагоосколковими, часто спричинюють значні дефекти кістки. Найпоширеніші вогнестрільні переломи кісток кінцівок.

Основні симптоми переломів: деформація, патологічна рухомість і крепітація (кістковий хруст), біль, порушення функцій ушкодженої кінцівки. При відкритих переломах — порушення цілості шкірних покривів або слизових оболонок та наявність уламків у рані.

Найбільш небезпечні при переломах травматичний шок, гостра крововтрата, ушкодження життєвих органів (серця, легень, нирок, печінки, мозку) і жирова емболія.

Травматичний шок найчастіше виникає при закритих і відкритих, переважно роздроблених і багатоосколкових переломах, а також при неправильно проведеній транспортній іммобілізації. Під час переломів (закритих і відкритих) наявна гостра крововтрата внаслідок пошкодження кровоносних судин. Наприклад, при закритому переломі стегнової кістки потерпілий втрачає до 1,5 — 2,0 л крові, гомілки—до 1 л, плечової кістки—1,5 л, кісток таза— 1,5 л. Велика зовнішня і внутрішня крововтрата можуть спричинити гостре недокрів'я. Пошкодження переламаними кістками життєво важливих органів може викликати важкі смертельні наслідки. Жирова емболія — - нечасте, але дуже небезпечне ускладнення переломів довгих трубчастих кісток, що виникає внаслідок проникнення жиру з кістково-мозкового каналу в ушкоджені вени.

До ускладнень переломів належать остеомієліт (при попаданні мікроорганізмів на ділянку перелому виникає нагноєння кістки і кісткового мозку; найчастіше він зустрічається при відкритих переломах); несправжній суглоб (стійка патологічна рухомість на місці незростаючого перелому внаслідок неправильного вправлення кісткових уламків або неутворення кісткового мозоля); неправильне зростання переломів порушує функцію переламаної кінцівки (зростання перелому під кутом) і є результатом дефектів лікування).