10,1 Культура Київської Русі

Культура Київської Русі є результатом тривалого процесу як внутрішнього розвитку східнослов'янського суспільства, так і зовнішнього впливу світовоїцивілізації.

З глибокої давнини бере початок усна народна творчість - казки, легенди, пісні. Найдавнішими і значними у культурному відношенні є билини Володимирового циклу, які створювалися в Х-XI ст. і оспівували хоробрість богатирів, які захищали рідну землю. Тут фіксувалися пам'ять про історичні події та ставлення до них.

Першими письмовими творами у Київській Русі були літописи - зводи записівпро історичні події, викладені у хронологічній послідовності.

Найдавнішим літописом, який дійшов до наших днів, є «Повість временних літ» (малюнок), створена на початку XII ст. Вона збереглась у Лаврентіївському (1377 р.) та Іпатіївському (початок XV ст.) списках. Відомі також «Київський літопис» XII ст., «Галицько-волинський літопис» XIII ст.

Особливе місце у давньоруській літературі посідає «Слово про Ігорів похід», написане на основі конкретного історичного факту. Невідомий автор цього твору закликав князів забути міжусобиці й об'єднатися в ім'я захисту рідної землі.

Розвиток літератури Київської Русі був безпосередньо пов'язаний із поширенням освіти, створенням бібліотек. Уже за Володимира Святославича існували державна школа і школа при Софійському соборі. Ярославом Мудрим створюється перша відома на Русі бібліотека.

Значного розвитку набула архітектура. За Володимира Святославича будується храм Богородиці, який потім назвали Десятинною церквою (на його утримання князь брав десяту частину доходів своїх підданців). Вона була прикрашена фресками, мозаїкою. В 1037 р. зведено найбільший храм Київської Русі - Софійський собор. За його зразком у Чернігові будується Спаський собор, у Новгороді та Полоцьку - Софійські собори. Ярослав Мудрий споруджує у Києві Золоту браму.

Центрами культури у Київській Русі були монастирі. Одним з них був Києво-Печерський монастир, заснований за Ярослава Мудрого преподобним Антонієм, на взірець того, який він же започаткував у Чернігові.

В усіх великих містах існували іконописні майстерні. Розвивається книжкова мініатюра «Остромирове євангеліє», написане у середині XI ст., прикрашене чудовими заставками і мініатюрами.

Розквітає ювелірне мистецтво. Київські майстри володіли різними способами обробки коштовних металів - зерню, сканню, перегородчастою емаллю.

Зростання економічних і культурних зв'язків Київської Русі, піднесення суспільного життя зумовили наступний розвій її культури.

10,2 Хмельницкий Богдан (1595 - 1657)

Гетьман Війська Запорозького, керівник козацької революції, засновник Козацької держави – таким постає в історії України Богдан Михайлович Хмельницький.

За визнанням більшості дослідників, народився майбутній видатний полководець і державний діяч у 1595 році в родині чигиринського підстарости, сотника чигиринського полку Михайла Хмельницького. Освіту отримав у Київській братській школі та у Львівському єзуїтському колегіумі.

Здобувши освіту, Хмельницький згодом стає козаком і у 1620 році разом з батьком бере участь у поході в Молдавію проти турків. У битві під Цецорою героїчно загинув батько, а Богдан потрапив у турецький полон, де пробув два роки. Повернувшись до України, він невдовзі прибуває на Запорожжя.

Хмельницький бере участь, а потім і сам очолює морські походи, відбиття навали кримчаків. Це підносить його авторитет серед козацтва, допомагає зайняти високі пости. Обіймає посаду військового писаря, а згодом – одного з сотників Чигиринського полку. Саме тоді його помічає французький емісар граф де Брежі, він писав кардиналові Мазаріні: "Серед козаків є непересічний полководець Богдан Хмельницький, з котрим рахуються навіть при дворі". І вже за рік Хмельницький з загоном запорожців брав участь у війні Франції проти Іспанії й відзначився у взятті фортеці Дюнкерка.

Як наслідок, перемоги сорокатисячної армії гетьмана Богдана Хмельницького 1648 року у битвах під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями розбурхали всенародне повстання проти польської адміністрації й польської шляхти в Україні. Тоді ж восени його армія захопила Львів, дійшла до Замостя. Урочистим і тріумфальним було повернення Хмельницького як "пресвітлого володаря й князя Руси" до Києва в грудні 1648 року.

Найважливішим історичним наслідком стало народження Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького. Створивши державний апарат, гетьман одночасно виховав цілу плеяду військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти.

Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, за деякими даними, збирався налагодити карбування власних грошей.

Важливим питанням зовнішньополітичної діяльності для нього лишався і союз з московським царем, до якого ще влітку 1648 року він звернувся з проханням прийняти Україну під свою владу і надати їй військову допомогу.

Остаточно засади майбутнього договору між Україною та Росією були узгоджені 18 січня 1654 року на раді у Переяславі. У підписаних в березні цього ж року "Березневих статтях" Україна зберігала свою військово-адміністративну систему на чолі з гетьманом, але між тим позбавлялася права на самостійні відносини з Польщею та Туреччиною. Наступні роки, зокрема Вільнське перемир'я Росії з поляками, показали, що російський цар розпочав наступ на автономні права України.

Богдан Хмельницький намагався сформувати антипольську коаліцію із Швецією, Семигородським князівством та іншими державами, але тяжко захворів і 6 серпня 1657 року помер у гетьманській резиденції в Чигирині. Його було поховано в Іллінській церкві у Суботові.