Частина 8.2. Морфологічна будова пагона

Пагін складається із стебла і листків. Він розвивається із зародка насінини, до складу якої входять: зародкове стебельце (епікотиль), зародкова брунька з одним або кількома листковими зачатками (примордіями) і апікальна меристема. При проростанні зародка із апікальної меристеми розвиваються нові листки, а стебельце видовжується і диференціюється на вузли (місця прикріплення листків на пагоні) і меживузля (ділянки пагона між вузлами). Частини стебла між двома вузлами завдяки вставочному (інтеркалярному) росту можуть значно видовжу­ватись. Таке стебло називається ростовим. Коли меживузля майже не видовжуються, утворюються вкорочені стебла (плодові гілочки яблунь, груш). Поступово в пазухах листків (місцях між стеблом і листком) формуються бічні (пазушні) бруньки, які проходять такі ж стадії розвитку, як і зародкова. Описаний ріст пагона багато разів повторюється, що веде до його галуження і утворення крони.

Найбільш поширені такі типи галуження: дихотомічне, несправжньодихотомічне, моноподіальне і симподіальне. Дихотомічне галуження виявляється в тому, що верхівкова брунька ділиться на дві частини і ріст відбувається в двох напрямках, причому утворюються дві рівнозначні гілки. Дихотомічне галуження властиве водоростям, мохам, плаунам. Несправжньодихотомічне галуження виявляється в тому, що верхівкова брунька припиняє ріст, а ріст стебла продовжують бічні супротивно розміщені бруньки (бузок, жостір проносний).При моноподіальному галуженні головний пагін увесь час росте з верхівкової бруньки, а бічні — з бічних. Воно характерне для ялини, сосни, модрини. Верхівкова (термінальна) брунька пагона звичайно гальмує розвиток бічних (латеральних) бруньок, ріст яких внаслідок цього поступається росту основного пагона. Коли верхівкову бруньку вилучити, ріст бічних пагонів посилюється. На цій властивості базується формування крони дерев, кущів і трав'янистих рослин (чеканка бавовнику, помідорів та ін.). Симподіальне галуження характерне тим, що головна брунька припиняє ріст, а ріст за напрямком основної осі продовжує бічна брунька. Через певний час ця брунька відмирає, а ріст продовжує нова бічна брунька (ліщина, клен ясенелистий, дуб, черемха, картопля, помідор тощо).

Форми стебла. Найпоширеніша циліндрична форма стебла. На поперечному розрізі таке стебло має округлу форму (липа, береза, дуб, сосна, ялина). Тригранне стебло на поперечному розрізі має вигляд трикутника (осоки, смикавець). Існують також: чотири­гранне стебло (рослини родини ясноткові, або губоцвіті — шавлія, м'ята, собача кропива, лаванда); багатогранне (коноплі, кактуси); ребристе, коли на стеблі видаються численні ребра (валеріана); борозенчасте (деякі види родини селерові, або зонтичні — кріп, ганус, фенхель); сплюснуте (опунція); кулясте (кактуси). Якщо на стеблі немає листків і воно закінчується квіткою або суцвіттям, його називають квітковою стрілкою (цибуля, кульбаба, подорожник, примула, тюльпан). Нижня частина стебла в таких рослин вкорочена, а листки зібрані в прикореневу розетку. Деякі види рослин мають у меживузлях порожнисте стебло (пшениця, жито, кріп, валеріана). Порожнисте стебло з потовщеними вузлами у злакових рослин називається соломиною.

За положенням у просторі стебла бувають: прямостоячі (ортотропні), підведені, лежачі, або повзучі (плагіотропні), чіпкі та виткі. Прямостоячі стебла вертикально піднімаються над поверхнею землі (стебло пшениці, жита, кропу, стовбури дуба, ялини, сосни). У підведених стебел нижня частина майже лежача, а верхня прямостояча. Лежачі, або повзучі стебла стеляться по землі і можуть вкорінюватись за допомогою придаткових коренів, що утворюються в їх вузлах. Лежачі стебла з довгими меживузлями називають вусами (суниці), з короткими — батогами (огірки). виткі стебла піднімаються над поверхнею землі, лише обвиваючись навколо інших рослин (березка, хміль). Рослини з виткими стеблами, називаються ліанами. Чіпкі стебла піднімаються над поверхнею землі, чіпляючись за якусь опору вусиками (горох), причіпками (підмаренник), присосками (плющ).

Морфологічна та анатомічна будова листка дуже різноманітні і залежать від умов навколишнього середовища та його функцій (фотосинтезу, транспірації, газообміну). У своєму розвитку листок проходить внутрішньобрунькову та позабрунькову фази. Протягом першої фази внаслідок ділення клітин горбика у всіх напрямках листковий зачаток набуває форми дорослого листка, але він дуже маленький, складений або згорнутий у бруньці. У другій фазі листок розгортається та дуже розростається за рахунок ділення й розтяжіння клітин. У більшості рослин він росте обмежений час і щорічно опадає. Лише у деяких рослин ріст може відбуватися багато років. У папоротей листок довгий час наростає верхівкою. У вельвічії є тільки два листки довжиною 2—3 метри, які наростають основою протягом майже 100 років, проте верхня частина його руйнується і відмирає.

Особливості морфологічної будови листка наведені нижче, згідно плану.

1. Частини листка: а) пластинка, б)черешок, в) прилистки г) піхва д) язичок е) розтруб

2. Листкорозміщення (філотаксис):

а) спіральне (чергове) (дуб звичайний) б) дворядне (півники болотні в) кільчасте (мутовчасте) (хвощ) г) супротивне (бузок)

3. Форми листкової пластинки:

а) голчаста (сосна звичайна),б) лінійна (кукурудза), в) мечоподібна (півники), г) ланцетна (верба біла) д) яйцеподібна (бузок звичайний), е) серцеподібна (липа серцелиста),

є) ниркоподібна (копитняк європейський), ж) стрілоподібна (стрілолист стрілолистий),

з) списоподібна (щавель горобиний), і) щитоподібна (красоля)

4. Розчленованість листкової пластинки

а) перисто-лопатева (дуб звичайний), б) перисто-роздільна (кульбаба лікарська),

в) перисто-розсічена (редька), г) пальчасто-лопатева (клен польовий), д) пальчасто-роздільна (інжир), е) пальчасто-розсічена (коноплі )

5. Складні листки:

а) перисто-складний (горох посівний),б) пальчасто-складний (люпин ),в) трійчасто-складний (конюшина ),г) двічі перисто-складний (акація срібляста)

6 Характер жилкування:

а) дихотомічне б) сітчасте в) паралельне г) дугоподібне

Метаморфози вегетативних органів

Видозміни (метаморфози) пагона:

а) здерев'янілі стебла (стовбур) та гілки дерев (дуб) б) соковиті стебла сукулентів (опунція); в) качан (капуста городня); г) колючки (глід) д) вусики (виноград — Vitis vinifera, дикий виноград — Partenocissus sp.); е) філокпадій (рускус понтійський)

є) кладодій (мюленбекія.); ж) каудекс (кульбаба лікарська) з) столони наземні (суниці садові); і) бульби надземні (капуста городня кольрабі) та підземні (картопля);

к) кореневище (півники); л) цибулина (цибуля городня); м) бульбоцибулина (косарики).

Видозміни листків:

а) соковиті листки сукулентів (алое.); б) луски (хвощ); в) філодій (філодійна акація); г) вусики (гарбуз); д) колючки (кактус.); е) листки комахоїдних рослин (росичка).

Видозміни (метаморфози) кореня:

а) мікориза (дуб); б) бактеріориза (квасоля); в) коренеплоди (морква); г) кореневі бульби, або кореневі шишки (жоржина); д) повітряні корені (монстера); е) втягуючі корені (лілія.); є) ходульні корені (кукурудза.); ж) корені — причіпки (плюш); з) корені — присоски (омела).

5