Рекомендовані джерела та література:

Белов Е.А. Российская миссия в Пекине и "Сто дней реформ" // Общество и государство в Китае. – М., 1994.

Васильев Л. С. История Востока. Т.2. – М.: Высшая школа, 2005. – 568 с.

Ефимов Г. В. Внешняя политика Китая: 1894-1899. – М., 1988.

Загорский А. В. Япония и Китай. Пути общественного развития в оценке японской историографии. – М., 1991.

Избранные произведения прогрессивных китайских мыслителей нового времени (1840-1897). – М., 1960.

История Востока в 6 томах. Том IV. Кн.1 «Восток в новое время (конец XVIII — начало XX в.)». – М., «Восточная литература» РАН, 2004.

История Китая / Под ред. А. В. Меликсетова. – М.: изд-во МГУ; изд-во «Высшая школа», 2002.

История Китая с древнейших времен до наших дней. – М., 1974.

Каткова З.Д., Чудодеев Ю.В. Восприятие японского опыта модернизации общественно-политическими деятелями Китая // Социально-экономические и политические проблемы Китая в новое и новейшее время. – М., 1991. – С.344-355.

Малявин В. В. Китайская цивилизация. – М., 2000.

Непомнин О. Е. Генезис капитализма в сельском хозяйстве Китая. – М., 1966.

Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. – М., «Восточная литература» РАН, 2005.

Непомнин О. Е. Социально-экономическая история Китая 1894-1914. – М.: Наука, 1980. – 368 с. Непомнин О. Е. Экономическая история Китая. 1864-1894. – М., 1974.

Непомнин О. Е., Меньшиков В. Б. Синтез в переходном обществе: Китай на грани эпох. – М., 1999.

Попов И. Россия и Китай: 300 лет на грани войны. – М., 2004.

Сидихменов В. Я. Маньчжурские правители Китая. – М.,1985.

Тихвинский С.Л. Движение за реформы в Китае в конце XIX века и Кан Ювей. Изд. 2-е. – М., 1980.

Фань Вэнь-Лань. Новая история Китая. Том I. 1840 – 1901. – М.: Издательство иностранной литературы, 1955. – 630 с.

Яковлев А. И. Реформы на Востоке: предпосылки, механизм и последствия // Восток – 1993. – № 5.

Самостійна робота 2

БАБІДСЬКІ ПОВСТАННЯ

(на самостійне вивчення²)

1. Іран у першій половині XIX ст. Визрівання причин та передумов повстання.

2. Секта бабідів (бабітів) та її ідеологія.

3. Загальна характеристика повстань:

а) Мазандерам;

б) Зенджан;

в) Нейріз.

4. Характер бабідського руху. Причини поразки.

 Методичні рекомендації:

Становище Ірану в першій половині XIX ст. відзначалося посиленням кризових явищ у соціально-економічній сфері та проникненням у країну іноземного торгового капіталу, що впливало на ріст незадоволення селянства, міської бідноти, купецтва.

Слід пояснити, чому виразниками народного незадоволення стали члени секти бабідів та охарактеризувати головні риси їх ідеологій («Беян» Алі Мухаммада).

Хід боротьби можна розглянути, прослідкувавши розвиток подій в окремих районах країни.

Причини поразки бабідського руху сформулювати визначивши характеристику цього руху.

Рекомендовані джерела:

Новая история Ирана: Хрестоматия. –М., 1988.

Практикум по новой истории стран Азии и Африки. – М., 1990.

Хрестоматия по новой истории. – М., 1965. – Т.2.

Рекомендована література:

Агаев С.Л. Иран в прошлом и настоящем. – М., 1981. – 271 с.

Анаркулова Д.М. Социально-политическая борьба в Иране в середине XIX в. – М. 1983.

Васильев Л. С. История Востока. Т.2. – М.: Высшая школа, 2005. – 568 с.

Иванов М.С. Бабидские восстания в Иране (1848 - 1852). – М., 1939.

Иванов М.С. Антиимпериалистические восстания в Иране в середине XIX в. – М., 1983.

Иванов М.С. Бабидские восстания в Иране (1848 - 1852) // Сборник: Историография стран Востока (Проблемы нового времени). – М., 1978.

История Востока в 6 томах. Том IV. Кн.1 «Восток в новое время (конец XVIII — начало XX в.)». – М., «Восточная литература» РАН, 2004.

История Ирана. – М., 1977.

Кузнецова Н.А. Иран в первой половине XIX в. – М., 1983.

Муртаза Мутаххари. Ислам и Иран: история взаимоотношений. – СПб.: Петербургское Востоковедение, 2008. – 480 с.

Очерки по новой истории стран Среднего Востока (Индия, Афганистан, Иран) / Под ред. И.М.Рейснера, Н.М.Гольдберга. – М.: Изд. Моск. ун-та, 1951. 

Степанянц М.Т. Мусульманские концепции в философии и политике XIX – XX вв. – М., 1982.

Семінар 6

РЕФОРМИ В ОСМАНСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

(2 год.)

1. Криза турецької феодальної держави. Реформи Селіма III, їхня суть і причини невдач.

2. Зміцнення султанської влади за Махмуда ІІ.

3. Танзимат. Загострення кризи.

4. Ліберально-конституційний рух у Туреччині в 60-70-х роках. Конституція 1876 р.

 Методичні рекомендації:

Рекомендовано заповнити наведену таблицю: Це допоможе систематизувати знання, більш чітко схарактеризувати основні реформаторські зусилля правителів Османської імперії, а також розглянути перетворення в різних сферах у динаміці.

Основні напрямки реформ	Селім ІІІ (1789- 1807)	Махмуд ІІ (1808 – 1839)	І Період танзимату	ІІ Період танзимату	“Нові османи”	Закріплення в Конституції 1876 р.
Економічні
Політичні
Військові
В сфері культури
В сфері освіти