Чернігівський НАЦІОНАЛЬНИЙ педагогічний

університет імені Т.Г. Шевченка

Факультет фізичного виховання

КАФЕДРА СПОРТУ

А.Ю. Чуста, р.В. Олійник

Організація та методика проведення уроку з баскетболу в загальноосвітніх навчальних закладах

Навчально-методичний

посібник для студентів ВНЗ факультету фізичного виховання

та вчителів фізичної культури

Чернігів, 2012

УДК 37.016:796.323.2

ББК Ч515р10

Ч94

Рецензенти:

Огієнко Микола Миколайович – кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки, психології і методики фізичного виховання ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка.

Приймак Сергій Георгійович – кандидат наук з фізичного виховання і спорту, доцент кафедри біологічних основ фізичного виховання і спорту ЧДПУ імені Т.Г. Шевченка.

Чуста А.Ю., Олійник Р.В.

Ч 94 Організація та методика проведення уроку з баскетболу в загальноосвітніх навчальних закладах: Навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ фізичного виховання та вчителева фізичної культури / А.Ю. Чуста, Р.В. Олійник. – Чернігів, 2012. – 138 с.

ББК Ч515р10

УДК 37.016:796.323.2

У навчально-методичному посібнику викладено сучасні дані та описано методичні прийоми щодо проведення уроку з баскетболу в загальноосвітніх навчальних закладах. Висвітлено організаційно методичні основи проведення занять з баскетболу зі студентами факультету фізичного виховання як майбутніми фахівцями в галузі фізичного виховання. Наведено приклад програми та критерії оцінювання техніко-тактичних дій за кредитно-модульною системою.

Рекомендовано Вченою радою факультету фізичного виховання Чернігівського національного педагогічного університету

імені Т.Г. Шевченка

(протокол № 8 від 1.06.2012 р.)

© А.Ю. Чуста, Р.В. Олійник, 2012

ВСТУП

Одним з ефективних засобів фізичного виховання учнів є баскетбол. Завдяки чималій різноманітності й доступності його вправ, усебічному впливу на організм і оздоровчій спрямованості багато вчителів фізичної культури і школярів з-поміж багатьох видів спортивних ігор надають перевагу вивченню саме навчального матеріалу з баскетболу. Заняття баскетболом сприяють гармонійному розвитку учнів, комплексному і різнобічному впливу на організм, покращенню здоров’я (Бабушкин В., 1991; Мозола Р., 1993; Корягин В., 1994; Портнов Ю., 2001; Поплавський Л., 2004 та інші).

Серед фахівців з баскетболу немає єдиної думки щодо визначення сприятливого віку для початку занять. Одні рекомендують починати вивчати прийоми баскетболу вже в дошкільних навчальних закладах (Колоскова Н., 1997; Бейба Л., 2003), інші (Портнов Ю., 1988; Чуча Ю.,1996; Сарапкин А., 2003) – із 7-9 років. Інші фахівці (Тихвинский С.Б., 1991, Кофман Л., 1998; Волков Е., 2000; Сотник О., 2003) рекомен­дують починати вивчення баскетболу з 11-12, а то й з 13-15 років (Платонов В., Сахновский К., 1988).

Така палітра поглядів учених позначилась і на змісті шкільних навчальних програм, які рекомендували вивчати прийоми гри в баскетбол з 5-го (1988 р., 1993 р.), а пізніше з 2-го (1998 р. та 2001 р.) класу.

Метою написання даного навчально-методичного посібника є висвітлення організаційно методичних основ проведення занять з баскетболу в загальноосвітніх навчальних закладах та зі студентами факультету фізичного виховання як майбутніми фахівцями у галузі викладання фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах.

В першому розділі йдеться про урок з баскетболу, принципи засоби та методи його проведення. Висвітлено зміст програмного матеріалу з баскетболу, включений до шкільної програми. Показано приклад оформлення плану-конспекту проведення уроку. Описано завдання вчителя щодо індивідуального прогнозу розвитку рухових здібностей при проведенні занять з баскетболу.

В другому розділі висвітлено загальні питання теорії викладання баскетболу, такі як, історія розвитку в світі та за часів незалежної України, основні правила ведення гри, види та проведення змагань та описано техніко-тактичні дії в баскетболі.

У додатках йдеться про практичні рекомендації при складанні заліку зі спортивних ігор з методикою викладання баскетболу з використанням кредитно-модульної системи для студентів факультету фізичного виховання, а саме, вимогам до проведення залікового уроку з баскетболу, контрольним нормативам та написанню підсумкової контрольної роботи.

Баскетбол у системі фізичного виховання

РОЗДІЛ1

Баскетбол – одна з найпопулярніших ігор в нашій країні. Для неї характерні різноманітні рухи; ходьба, біг, зупинки, повороти, стрибки, ловіння, кидки і ведення м'яча, здійснюване в єдиноборстві з суперниками. Цей вид спортивних ігор має не тільки оздоровчо-гігієнічне значення, але і агітаційно-виховне. Заняття баскетболом допомагають формувати наполегливість, сміливість, рішучість, чесність, упевненість в собі, відчуття колективізму.

Баскетбол, як засіб фізичного виховання, знайшов широке застосування в різних ланках фізкультурного руху.

В системі народної освіти баскетбол включений в програми фізичного виховання дошкільників, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої освіти.

Багаторічне навчання дітей вимагає обліку особливостей їх вікового розвитку, і у зв'язку з цим, ретельного набору засобів і методів учбової роботи. В даний час є багато робіт, які детально освітлюють сучасну техніку баскетболу. В них висловлені загальні питання організації педагогічної роботи, а також, приведені конкретні практичні матеріали, які необхідно засвоювати в певному віці.

Різноманітність технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрова діяльність, яка володіє унікальними властивостями для формування життєво важливих навичок і умінь школярів, всебічного розвитку їх фізичних і психологічних якостей.

1.1. Урок як основна форма проведення занять

Найважливіші завдання уроків фізичної культури в школі – це формування в учнів знань про здоровий спосіб життя, вмінь та навичок щодо самостійних занять фізичними вправами, а також залучення до систематичних занять спортом та іншими видами рухової діяльності.

Все це обумовлює інструктивно-методичну спрямованість уроків фізичної культури.

При проведенні уроку фізичної культури необхідно дотримуватись наступних вимог:

1. Вчитель повинен забезпечити високий виховний рівень кожного уроку через зв’язок предмету з життям своїх учнів (сьогодні і в майбутньому).

2. Кожен урок повинен бути тісно пов’язаний з попередніми і наступними, утворюючи систему уроків.

3. Сучасний урок відрізняється організацією самостійної навчальної діяльності учнів.

4. Показовим для сучасного уроку є різноманітність діяльності учнів, засобів, методів і прийомів, що використовуються вчителем.

5. Обов’язковою умовою ефективності є досягнення оптимальної рухової активності всіх учнів протягом усього уроку.

6. На кожному уроці слід забезпечити функціонування системи контролю знань, умінь і навичок учнів.

7. Важливе значення мають умови проведення уроків (навчально-матеріальні, гігієнічні, естетичні і морально-психологічні).

Уроки фізичної культури у молодшій школі будуються у відповідності до загальних педагогічних принципів і вирішують наступні завдання:

1. Навчання красивої ходьби, формування правильної постави.

2. Навчання правильному диханню і вмінню узгоджувати рухи з диханням.

3. Формування “школи рухів”, виразного i технічно правильного виконання вправ.

4. Формування умінь та навичок самостійно використовувати засоби фізичного виховання в позаурочний час.

5. Озброєння учнів елементарними знаннями про значення фізичних вправ для здоров’я людей, про руховий режим, особисту гігієну, загартовування.

6. Розвиток інтересу в учнів i вироблення звички до різних форм занять фізичними вправами.

Вирішення наступних завдань висуває до уроку фізичної культури певні вимоги, що враховуються при формуванні його змісту.

Виховні вимоги: сприяння всебічному фізичному і духовному розвитку, формування естетичних ідеалів.

Організаційні вимоги: чіткість проведення – економне використання часу, оптимальний темп навчання, логічна послідовність, завершеність і раціональне використання різних способів навчання.

Освітні вимоги: чітке визначення завдань уроку в цілому і по частинах, місця кожного уроку в системі занять і його оптимального змісту; вибір відповідних методів навчання і вдосконалення рухових здібностей.

Типологія і структура уроку. До сьогоднішнього дня не існує універсальної класифікації уроків. Проте зазвичай виділяють такі уроки:

– вступні;

– вивчення нового матеріалу;

– повторення вивченого;

– розвиваючої спрямованості;

– контрольні;

– комбіновані;

– заключні.

Підготовка до уроку

Підготовку вчителя до уроку можна поділити на два етапи:

1) попередня підготовка

2) безпосередня підготовка.

Етап попередньої підготовки передбачає аналіз результатів за минулий рік, виявлення позитивних результатів, недоліків і прорахунків, пошук шляхів їх усунення та проектування (планування) діяльності на наступний навчальний рік.

Етап безпосередньої підготовки характеризується виконанням вчителем наступних дій:

– конкретизує завдання уроку (уточнення і вибір оптималь­ного варіанту їх розв’язання з урахуванням конкретних обставин);

– добирає засоби для вирішення конкретних завдань (у відповідності з етапами навчання і умовами);

– здійснює організаційно-методичне забезпечення (підбирає методи і форми організації навчальної діяльності);

– здійснює рухову підготовку до уроку, пов’язану з необхідністю постійно підтримувати певну фізичну форму вміння показати всі вправи шкільної програми на рівні результатів передбачених контрольними нормативами для учнів);

– забезпечує теоретичну і мовну підготовку;

– здійснює матеріальне забезпечення уроку (вдосконалення, оновлення, створення, підготовка матеріальної бази);

– турбується про свій зовнішній вигляд і психологічний стан.

Зазвичай в уроці виділяють три частини: підготовчу, основну і заключну. Така побудова уроку дуже логічна, тому, що хід її обумовлюється біологічними закономірностями функціонування організму, що визначають його працездатність, i логікою розвитку навчально-виховного процесу. Частини уроку узгоджуються з етапами працездатності: передстартовий стан, впрацьовування, відносна стабілізація i тимчасова втрата працездатності.

В підготовчій частині уроку вирішуються завдання по підвищенню працездатності учнів (фаза впрацьовування). Це досягається за допомогою загально-розвиваючих вправ, бігу, ходьби, стрибків, стройових прийомів, танцювальних кроків та ін. Для підвищення емоційного стану організму учнів і гарного настрою треба частіше застосовувати музичний супровід.

Зміст підготовчої частини уроку повинен бути співставлений з основною діяльністю учнів на уроці. Підбір вправ для цієї частини уроку за змістом i характером фізичних навантажень повинен відповідати особливостям (технічним, фізичним) основних вправ. Для цього в неї включають, окрім вище зазначених засобів, підвідні вправи, які сприяють розучуванню вправ основної частини уроку. Необхідність визначення послідовності вправ викликана явищем “післядії”, тобто позитивного впливу попередньо виконаних вправ на успіх наступних. Тривалість підготовчої частини – від 8 до 12 хв.

В основній частині уроку вирішуються завдання по: формуванню спеціальних i життєво необхідних знань, умінь i навичок; вдосконаленню фізичних i психічних якостей; навчанню учнів самостійно займатись фізичними вправами; вихованню моральних і естетичних якостей; удосконаленню рівня спортивної майстерності та оволодінню програмним матеріалом.

У цій частині уроку учні виконують вправи, що вимагають від учнів прояву значних фізичних i вольових зусиль. Тому найбільш складні вправи, що є принципово новим матеріалом, який характеризується діями великої координаційної складності, слід виконувати на самому початку основної частини уроку. А при вдосконаленні їх можна виконувати на фоні втоми, тобто в кінці уроку.

Важливо, щоб вершина фізичного навантаження мала місце не пізніше ніж за 8-10 хвилин до завершення уроку.

Заключна частина уроку характеризується поступовим зниженням функціональної активності організму. Чим значніші функціональні зрушення в основній частині уроку, тим більшою мірою його заключна частина повинна мати відновлювальну спрямованість. Збір знарядь, приладів в кінці уроку – це вже само собою заспокоює учнів, сприяє зниженню емоційності. Для заключної частини уроку підбирають легкодоступні вправи: малорухливі ігри, біг у повільному темпі, ходьбу, вправи на розслаблення м’язів, тощо.

Оригінальним і доцільним з методичної точки зору може бути використання в заключній частині уроку проходження всього класу з піснею, що значно дисциплінує учнів і сприяє відновленню ритму дихання після значних фізичних навантажень основної частини, а також формуванню в учнів веселого, життєрадісного настрою i підвищує бажання відвідувати уроки фізичної культури. Тривалість заключної частини уроку 3-5 хв.

Оптимальна моторна щільність уроку з баскетболу становить 70-80 %. Проте під час вивчення нових технічних прийомів вона може складати 50%.

В завдання управління роботою учнів входить:

– дотримання техніки безпеки під час проведення уроку;

– забезпечення максимальної задіяності кожного протягом усього часу уроку;

– контроль за виконанням завдань;

– надання необхідної методичної допомоги;

– контроль за дотриманням порядку і дисципліни.

До методів організації діяльності учнів можна віднести:

Фронтальний метод організації роботи використовується під час початкового вивчення техніки прийомів. Він полягає в тому, що всім учням пропонується загальне завдання яке вони виконують одночасно під безпосереднім наглядом вчителя.

Позмінний метод застосовується у тих випадках, коли:

1) треба, щоб одна частина учнів виконувала вправи, а інша слідкувала за правильністю;

2) коли на всіх учні не вистачає інвентарю.

Поточний метод. Вправу виконують всі учні послідовно один за одним. Завдання зазвичай однакове.

Поточно-груповий метод. Виконується на 2-4-х щитах. Учні розподіляються на відповідну кількість груп. В цьому випадку збільшується моторна щільність уроку.

Груповий метод. Застосовується в тих випадках, коли роботу проводять на 2-4-х щитах в декількох місцях майданчика. Роботою кожного відділення керує старший.

Груповий метод підвищує самостійність учнів, сприяє розвитку взаємодопомоги, використовується, як правило, в старшому шкільному віці.

Метод колового тренування. Застосовується при вдосконаленні технічних прийомів. На кожній "станції" учні отримують різні завдання. Кількість "станцій" від 6 до 10. "Станції" розташовуються по колу.

Структура навчання окремому ігровому прийому

На етапі початкового вивчення технічних елементів баскетболу учні вивчають основні прийоми, без засвоєння яких неможливо правильно виконувати більш складні дії.

Розглянемо особливості навчання окремій руховій дії. Процес засвоєння рухової дії поділяється на три послідовні етапи:

1. Початкове ознайомлення (розучування);

2. поглиблене вивчення;

3. закріплення та удосконалення.

На етапі початкового ознайомлення формується вміння виконувати прийом в загальних рисах. На цьому етапі в учнів формується правильна уява про рухову дію, їх попередній руховий досвід поповнюється новими елементами, які необхідні для виконання дії в цілому, попереджаються чи усуваються зайві рухи та грубі помилки.

Тривалість етапу залежить від координаційної складності технічного прийому, ступеня його новизни, віку та рівня підготовленості учнів. Довготривале формування рухової навички в полегшених умовах негативно відображається на ефективності застосування технічного прийому під час гри, де швидка зміна ситуацій, зміна позицій партнером потребують досить швидкої перебудови рухів.

Під час практичного ознайомлення з руховою дією особливо контролюють перші спроби виконання її учнями. Це дозволить визначити, які істотні помилки виникають найбільш частіше та встановити причини їх виникнення. Іноді схожі за формою рухи розрізняються за внутрішньою біомеханічною структурою.

При виправленні типових помилок слід зупинитися на причинах їх виникнення і знову продемонструвати раціональну техніку виконання того чи іншого технічного прийому. Потім учні продовжують виконання вправ під наглядом вчителя, який повинен виявляти помилки та усувати їх.

На етапі поглибленого вивчення рухової дії уточнюється її структура, засвоюють значні частини ланки техніки. Початкове вміння доводиться до чітко відпрацьованої навички шляхом багаторазового виконання прийому (чи тактичної дії), поступово усуваючи виникаючі помилки. Застосовується цілісний метод, при якому рухова дія виконується повністю, а не по частинам.

Для активізації учбового процесу ефективно застосовувати взаємо навчання. Учні працюючи в парах фіксують та намагаються усувати помилки один одного.

На етапі закріплення та удосконалення навчають вмінню застосовувати вивчену рухову дію в різноманітних умовах виконання та ігрових ситуацій. Для того, щоб той чи інший прийом успішно застосовувався під час гри, він повинен вдало поєднуватися з іншими технічними прийомами. Коли рухова навичка виконується автоматично, учні можуть вибрати найбільш раціональний варіант виконання іншої рухової дії.

В процесі поглибленого закріплення та удосконалення технічних прийомів, вирішуються найпростіші тактичні завдання.

По мірі засвоєння елементарних поєднань технічних прийомів (наприклад: прискорення – ловіння м’яча, зупинка стрибком після ведення) при виконанні вправ вводиться супротив захисника. На початку це може бути манекен, потім послідовно діючий партнер, поступово супротив захищаючогося стає все більш активним.

Якщо на початковому етапі навчання кидки, ведення та передачі м’яча виконуються на місці, в ходьбі чи в повільному бігу, то потім швидкість переміщення доводиться до максимальної. Слід домогтися і скорочення часу, затраченого на безпосереднє виконання вивчаємої рухової дії. Це досягається за рахунок скорочення підготовчої, але не основної фази виконання прийому, оскільки порушення ритму рухів в основній фазі призводить до зниження ефективності чи результативності рухової дії.

На етапі закріплення та удосконалення застосовується ігровий та змагальний метод занять, використовуються різноманітні рухливі ігри та естафети. Проводячи гру, вчитель доповнює її зміст такими елементами, котрі дозволяють більш якісно вирішувати поставлені на уроці завдання.

Дозування навантаження

Вплив фізичних вправ на педагогічні результати опосередко­ваний фізіологічними і біологічними механізмами. Іншими словами, навантаження є причиною тих адаптаційних змін в організмі, від характеру і величини яких залежить кінцевий результат.

Інтенсивність навантаження характеризує силу впливу конкретної вправи на організм. Інтенсивність навантаження можна регулювати наступними факторами:

1. Швидкість пересування.

2. Величина прискорення.

3. Темп виконання, кількість повторень за одиницю часу.

4. Відносна величина напруження.

5. Амплітуда рухів – чим більша тим більша інтенсивність.

6. Опір навколишнього середовища.

7. Величина додаткового обтяження.

8. Психічна напруженість під час виконання вправи

Інтенсивність повинна бути настільки високою, наскільки дозволяє забезпечити якість техніки виконання вправи.

Обсяг фізичного навантаження визначається показниками тривалості окремої фізичної вправи, серії вправ, а також загальної кількості вправ в певній частині заняття чи в цілому занятті.

В повсякденній практиці величину внутрішнього навантаження можна оцінити за показниками втоми, а також за характером і тривалістю відновлення в інтервалах відпочинку між вправами. Для цього використовують такі показники як інтенсивність потовиділення, колір шкіри, якість виконання рухів, здатність до зосередження, загальне самопочуття, готовність до продовження уроку, настрій під час виконання вправ, а також за показниками ЧСС під час вправи і в інтервалах відпочинку.

Заходи безпеки при проведенні уроків з баскетболу

Безпека занять гарантована:

1. При допущенні до занять учнів, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки.

2. Чіткою організацією занять.

3. Правильно підібраною методикою навчання окремому ігровому прийому.

4. Чітким виконанням завдань.

5. Доступністю вправ і завдань.

6. Правильно вибраним та підготовленим місцем занять.

7. Вмінням попереджати та своєчасно втручатися для надання першої допомоги потерпілому.

На заняттях з баскетболу можливі падіння, розтягнення зв’язок, пошкодження суглобів. Особливу обережність необхідно проявляти при проведенні учбових ігор (єдиноборства гравців поблизу стін та іншого обладнання, яке знаходиться в спортивному залі).

Основні причини, які призводять до травматизму

1. Відсутність послідовності в навчанні.

2. Низька фізична підготовка учнів.

3. Втома учнів/учня.

4. Відсутність (невідповідність) методичних та організаційних вказівок.

5. Незадовільне управління та керівництво учнями (класом, групою).

Для управління класом, групою, викладач користується розпорядженнями, командами, вказівками та зауваженнями з метою запобігання травматизму під час проведення уроків.

З метою контролю, самоконтролю за якістю уроку необхідно дотримуватись наступних критеріїв оцінки заняття (табл. 1).

1.2. Зміст програмного матеріалу з баскетболу, включений до шкільної програми

В даному підрозділі розглянемо зміст програмного матеріалу з баскетболу який включено до програми загальноосвітніх навчальних закладів (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Зміст програмного матеріалу

Класи	Зміст програмного матеріалу
5 клас	Теоретична підготовка – історія виникнення та розвитку баскетболу; – гігієна тіла, одягу, спортивної форми; – поняття про техніку гри. Основні правила гри; – ознайомлення з правилами проведення змагань з баскетболу. Загальна фізична підготовка – загально-розвиваючі та гімнастичні вправи; – вправи на розтягування, координацію рухів. Спеціальна фізична підготовка – прискорення до 15 м; "човниковий біг"; серійні стрибки; зістрибування з висоти; вправи з обтяженнями. Технічна підготовка Пересування: – чергування ходьби, бігу, стрибків, зупинок, поворотів; – стійка захисника з виставленою вперед ногою; – пересування приставними кроками у захисній стійці; – прискорення, зупинки, повороти, стрибки, поєднання стійок і пересувань з технічними прийомами захисту. Передачі та ловіння м’яча: – передачі двома руками від грудей, передачі м’яча однією рукою від м’яча; – ловіння м’яча, що високо летить. Фінти (відволікаючі дії): – фінти на передачу м’яча; – фінти на кидок м’яча; – фінти на ведення. Ведення м’яча: – ведення м’яча (правою та лівою рукою почергово) з наступною передачею в парах, трійках, колонах; – ведення з опором захисника. Кидки м’яча: – кидки однією рукою після виконання подвійного кроку; – кидки однією рукою з місця (з відскоком від щита); – двома руками від грудей на місці та в русі; – штрафний кидок. Тактична підготовка Тактика нападу: Індивідуальні дії без м’яча: – чергування вивчених способів пересування в поєднанні з фінтами; вибір місця для одержання передачі м’яча. Індивідуальні дії з м’ячем: – вибір способу передачі та ловіння м’яча. Групові дії: – взаємодія двох гравців способом "Передай м’яч і виходь"; Командні дії: – розподіл обов’язків між гравцями для організації нападу.
6 клас	Теоретична підготовка – історія розвитку баскетболу в Україні; – поняття про тактику гри; – тактичні дії у нападі та захисті. Фізична підготовка Загальна фізична підготовка – комплекс загально розвиваючих вправ в русі; – вправи на розтягнення, координацію рухів, вправи для корекції постави та профілактики плоскостопості. Спеціальна фізична підготовка – прискорення з місця з різних вихідних положень; – біг; – "човниковий біг"; – серійні стрибки; – стрибки з поворотами; – естафети та рухливі ігри. Технічна підготовка Пересування: – чергування різних способів ходьби, бігу, стрибків, зупинок, поворотів; – пробігання повторних відрізків 10-30 м; – прискорення з веденням м’яча. Передачі та ловіння м’яча: – передачі м’яча на відстань 10-12 м двома та однією рукою від плеча; – серійні передачі двох м’ячів на точність попадання у квадрат з відстані 2,5 -3 м. Кидки м’яча: – кидки однією рукою в русі після ведення та виконання двох кроків (з правого та лівого боку); – кидки однією рукою з місця з відскоком від щита, кидки з опором захисника (із застосуванням фінтів на кидок); –  "добивання" м’яча після невдалого кидка, кидок однією рукою в стрибку. Ведення м’яча: – ведення м’яча без зорового контролю зі зміною висоти відскоку; – ведення м’яча "змійкою" з обведенням "фішок". Тактична підготовка Тактика захисту Індивідуальні дії: – вибір позиції залежно від місця розташування нападаючого на майданчику. Індивідуальні дії проти гравця з м’ячем: – вибір ігрового моменту для перехоплення м’яча; – вибір ігрового моменту для накривання та вибивання м’яча під час виконання кидка м’яча в кошик. Групові дії: – протидія двом нападаючим; протидія трьом нападникам при виконанні "вісімки". Командні дії: – протидії при позиційному нападі.
7 клас	Теоретична підготовка – Український баскетбол на міжнародній арені. – техніко-тактичні дії в баскетболі. Фізична підготовка Загальна фізична підготовка. – загально-розвиваючі вправи з елементами акробатики. Спеціальна фізична підготовка – прискорення на 5, 10, 15, 20 м з різних вихідних положень; –  "човниковий" біг 4×9 м; – серійні стрибки поштовхом двох і однієї ноги з торканням до визначених предметів; – вправи з набивними м’ячами. Технічна підготовка Пересування: – чергування різноманітних способів пересування під час активної протидії захисника; – поєднання стійок і пересувань з технічними прийомами в захисті; – "робота ніг" захисника під час руху суперника праворуч, ліворуч. Передачі і ловіння м’яча: – ловіння м’яча, що летить високо або низько; – чергування різних прийомів ловіння м’яча під час протидії захисників; – чергування способів передач м’яча на швидкість, точність в різноманітних ігрових ситуаціях. Кидки м’яча: – кидки однією рукою з місця; – винесення м’яча над головою; – стрибки на місці з винесенням м’яча над собою та в гору. Ведення м’яча: – чергування різних способів ведення м’яча без зорового контролю; – ведення м’яча з маневруванням під час проходу під кільце. Техніка захисту Заволодіння м’ячем: – накривання і відбивання м’яча під час виконання кидків у стрибку; – відволікаючі дії захисника.
8 клас	Теоретична підготовка – виховання фізичних якостей баскетболістів. Фізична підготовка Загальна фізична підготовка – загально-розвиваючі вправи з предметами в русі; – акробатичні елементи; – рухливі ігри та естафети з бігом та стрибками. Спеціальна фізична підготовка – прискорення з різних вихідних положень; – серійні стрибки з діставанням високих предметів. Технічна підготовка Пересування: – поєднання різних способів пересування, зупинок, стійок з технічними прийомами нападу в тактичних діях при активному опорі суперника. Передачі й ловіння м’яча: – чергування різних прийомів ловіння і передачі м’яча в умовах активного опору захисників; – передачі м’яча на швидкість, точність. Кидки м’яча: – кидки однією рукою від голови в стрибку із середньої й далекої дистанції; – кидки м’яча після проходу уздовж бічної лінії; – штрафний кидок; – кидки м’яча на швидкість і точність влучання. Ведення м’яча: – ведення м’яча без зорового контролю; – "перевод" м’яча при опорі захисника; – асинхронне ведення м’яча з маневруванням під час проходів під кільце; – естафети з веденням м’яча. Техніка захисту Заволодіння м’ячем: – накривання м’яча спереду, ззаду під час кидка; – блокування під час боротьби за м’яч, що відскочив від щита; – боротьба за м’яч після неточного кидка. Тактична підготовка Тактика нападу. Індивідуальні дії без м’яча: – вибір місця для дії гравців різних ігрових амплуа. Індивідуальні дії з м’ячем: – способом ловіння м’яча в позиції центрового гравця. Групові дії: – взаємодії в трійках, "вісімкою". Командні дії: – організація позиційного нападу з одним центровим гравцем. Тактика захисту. Індивідуальні дії: – вибір позиції для опіки центрового гравця. Групові дії: – організація "особистого" захисту.
9 клас	Теоретична підготовка – профілактика травматизму на заняттях з баскетболу. – технічна підготовка баскетболіста. Фізична підготовка Загальна фізична підготовка: – загально-розвиваючі вправи, акробатичні елементи, рухливі ігри та естафети з бігом та стрибками. Спеціальна фізична підготовка: – прискорення з місця; – прискорення зі зміною напрямку за зоровим сигналом. Технічна підготовка Пересування: – поєднання різних способів пересування, різновисоких стійок у сполученні з технічними прийомами нападу та захисту. Кидки м’яча: – кидки м’яча в стрибку з середньої та далекої дистанції; – штрафний кидок (змагання в кидках м’яча на швидкість, точність влучення). Ведення м’яча: – ведення м’яча без зорового контролю; – передачі м’яча після ведення; – асинхронне ведення м’яча. Матеріал 9-го класу відноситься до розділу "Матеріал для обов’язкового повторення"
10 клас	Теоретична підготовка – організація та проведення змагань з баскетболу. – суддівська практика. Фізична підготовка – ривки з місця до 30 м; – "човниковий" біг 4×9 м; – серійні стрибки поштовхом двох і однієї ноги з діставанням високих предметів; – вистрибування з низького присіду; – стрибки "у глибину" зі швидким вистрибуванням угору. Технічна підготовка Пересування: – прискорення із завданням наздогнати і перегнати партнера; – збільшення швидкості пересувань і зупинок різними способами. Передачі й ловіння м’яча: – ловіння і передачі м’яча різними способами; – перекидання м’яча з рук у руки за спиною; – передача м’яча за спиною і під ногою при опорі захисника. Кидки м’яча: – чергування кидків м’яча у стрибку після виконання технічних прийомів нападу, фінтів. Ведення м’яча: – укривання м’яча під час обведення захисника; – естафети з веденням м’яча. Тактична підготовка Тактика нападу Індивідуальні дії з м’ячем: – вибір технічних прийомів для гравців різних ігрових амплуа. Групові дії: – застосування вивчених способів взаємодій у процесі навчальних ігор. Командні дії: – напад з двома центровими, позиційний напад серією заслонів; – взаємодії гравців під час розіграшу спірного м’яча, штрафного кидка. Матеріал 10-го класу відноситься до розділу "Матеріал для обов’язкового повторення"
11 клас	Теоретична підготовка – загальна та спеціальна фізична підготовка. Фізична підготовка Загальна фізична підготовка – загально-розвиваючі вправи з обтяженнями; акробатичні елементи. Спеціальна фізична підготовка – ривки з місця на 5, 10, 15, 20 м з різних положень; – вправи з обтяженнями, набивними м’ячами; – естафети; – серійні стрибки поштовхом однієї та двох ніг; – вистрибування з низького присіду. Вправи для розвитку сили: – передачі набивними м’ячами 5 кг однією, двома руками; – вистрибування з набивними м’ячами; – вистрибування з напівприсіду з виносом м’яча вгору. Вправи для розвитку швидкості і швидкісно-силових якостей: – "човниковий" біг на 5, 10, м (із загальним пробігом за одну спробу від 25-100 м). Технічна підготовка Техніка нападу Пересування: – чергування способів пересування у поєднанні з технічними прийомами гри. Передачі та ловіння м’яча: – передачі та ловіння м’яча вивченими способами в різних ситуаціях (чергування різних прийомів ловіння і передачі м’яча у трійках при опорі одного, двох захисників); – передачі м’яча в трійках у стрибку з просуванням вперед. Кидки м’яча: – серійні кидки з різних точок середньої та далекої дистанцій; – кидки з ближньої, середньої дистанцій при активному опорі захисника; – добивання м’яча однією рукою в стрибку при відскоку його від щита. Ведення м’яча: – звільнення від опіки захисника за допомогою ведення м’яча; – перевід м’яча за спиною, під ногою; – вправи на швидкість ведення м’яча. Тактична підготовка Тактика захисту Індивідуальні дії: – вибір місця і моменту для протидії груповим взаємодіям гравців. Групові дії: – протидія організації швидкого прориву. Командні дії: – протидія швидкому прориву з веденням м’яча; – протидія позиційному нападу; – персональний і зонний захист.

Програма чітко не визначає кількість годин для проходження тих чи інших розділів, але під час планування зобов’язує вчителя найбільшу частину часу приділяти вивченню та засвоєнню пріоритетного матеріалу, з урахуванням місцевих умов проведення уроків та найсприятливіших вікових періодів у розвитку фізичних якостей учнів. Умовна кількість часу, відведеного для засвоєння тих чи інших елементів, є показником пріоритетності їх використання під час навчання рухових дій та розвитку необхідних фізичних якостей.

Учитель залежно від умов проведення уроків, наявності спортивного обладнання та інвентарю, фізичної підготовленості учнів кожного класу, вказаної пріоритетності елементів програмного матеріалу може змінювати кількість годин, відведених для їх вивчення.

1.3. Принципи, засоби та методи навчання технічним прийомам У грі баскетбол

Процес навчання спирається на деякі загальні положення та принципи, які відображають закономірності педагогічного процесу і у зв'язку з цим носять обов'язковий характер при рішенні освітніх і виховних задач. До основних принципів навчання відносяться:

– принцип свідомості та активності;

– принцип наочності;

– принцип доступності та індивідуалізації;

– принцип поступовості;

– принцип систематичності і послідовності.

Принцип свідомості і активності:

– осмислення і учнями змісту складної структури технічного прийому або тактичної дії;

– самоаналіз якості рішення рухової задачі з подальшим коректуванням своїх дій при їх повторному відтворенні.

Принцип наочності припускає створення в учнів чіткого уявлення про вивчаємий матеріал, на різних етапах його освоєння, базуючись на візуальному сприйнятті різноманітних дій.

Принцип доступності і індивідуалізації ґрунтується на попередній оцінці педагогом початкового рівня підготовленості та індивідуальних можливостей вихованців з подальшим підбором посильних завдань згідно загальним закономірностям навчання і виховання.

Принцип поступовості органічно пов'язаний з попереднім принципом і формулюється у вигляді методологічного правила: "від найпростішого до складного, від легкого до важкого". Його реалізація забезпечує нефорсоване ускладнення програмного матеріалу з тенденцією до розширення техніко-тактичного арсеналу учнів і подальшого його ускладнення.

Принцип систематичності і послідовності вимагає чіткого планування і регулярності в навчанні, дотримання раціональної системності між розділами учбового матеріалу відповідно до суті і внутрішньої логіки гри.

Всі перераховані принципи навчання тісно переплітаються в практичній діяльності. Жоден з них не може ефективно реалізовуватися один без одного. Взаємообумовленість і взаємодоповнюваність принципів – основа їх ефективності на заняттях з баскетболу.

Практична реалізація принципів навчання включає в себе застосування адекватних засобів і методів. На уроках з баскетболу використовують як загально-педагогічні (слово і сенсорно-образні дії), так і специфічні засоби (фізичні вправи).

Загально-педагогічні засоби широко застосовуються практично на всіх етапах навчання. Практичному освоєнню матеріалу на заняттях завжди сприяє повідомлення певної інформації про вивчаємий матеріал.

До специфічних засобів навчання відносяться фізичні вправи, які підрозділяють на допоміжні і основні. Критеріями такого розділення служать їх зміст і спрямованість дії на організм учнів.

На уроках з баскетболу широко застосовуються підвідні вправи. По своїй координаційній структурі вони схожі з основними або є їх складовими компонентами і виконуються в полегшених умовах: на місці, в сповільненому темпі, за відсутності або обмеження впливу збиваючих факторів. У зв'язку з цим підводячі вправи прості в засвоєнні, прискорюють процес навчання і готують учнів до оволодіння раціональною технікою і тактикою гри.

Конкретний ефект будь-якого педагогічного засобу визначається не тільки його змістом і формою, але і способом застосування, тобто методом.

Методи які використовують на уроках баскетболу можна підрозділити на три групи: 1) словесні, 2) наочні і 3) практичні.

До словесних методів відносяться: розповідь, пояснення, команди і розпорядження, завдання, вказівка, бесіда і аналіз.

Розповідь – це коротке оповідання про техніко-тактичні прийоми, взаємодії, способи їх застосування, місце і значення в ігровій діяльності.

Пояснення розкриває зміст, форму і структуру конкретного рухового руху або дії, а також чинники, що визначають його ефективність.

Команди і розпорядження – специфічні форми мовної дії для оперативного управління діяльністю учнів.

Завдання – це форма постановки індивідуальної або колективної задачі перед учнями для виконання вправ або в учбових іграх.

Вказівка відрізняється від завдання стислістю форми і направлена на внесення корективів в дії учнів по ходу виконання вправи або в процесі ігрового протиборства.

Бесіда припускає діалог між педагогом і учнями, завдяки якому здійснюється обмін думками і намічається план подальших дій при навчанні або вдосконаленні.

Аналіз, як правило, проводять після завершення вправи, гри або заняття. Це короткий або ґрунтовний аналіз всіх дій та їх результату.

Наочні методи різноманітні і направлені на активізацію сенсорних систем в учнів.

До них, перш за все, відноситься показ вправ або їх елементів вчителем або самими підготовленими учнями. Показ повинен носити зразковий, чіткий характер і створювати повне уявлення в учнів про рухи або дії.

Високо результативні і допоміжні наочні методи: демонстрація відеоматеріалів, малюнків, фотографій, схем тактичних взаємодій, використовування демонстраційних дошок, планшетів і інших засобів. Ефективний також повторний і сповільнений показ або демонстрація зразків техніки виконання з використанням мультимедійного пристрою.

Практичні методи базуються на активній руховій діяльності учнів. Їх грамотне застосування має вирішальне значення в оволодінні уміннями і навичками гри в баскетбол.

Як самостійні методи на уроках по баскетболу використовують ігровий і змагальний. Їх застосування створює сприятливий емоційний фон для вивчення і вдосконалення ігрових прийомів.

Ігровий метод передбачає виконання рухових дій в умовах, регламентованих встановленими правилами гри. Він може бути представлений вправами в ігровій формі, естафетами і безпосередньо грою.

Послідовність навчання техніки гри

Ефективність процесу навчання техніці гри в баскетбол значною мірою залежить від уміння педагога збудувати весь матеріал в певній послідовності, дотримуючи принципи спадкоємності в навчанні і обліку вікових особливостей вчаться.

Техніки гри в баскетбол доцільно навчати в наступній послідовності:

1) навчання стійкам і пересуванням;

2) навчання техніки володіння м'ячем в нападі;

3) навчання техніки протидії і оволодіння м'ячем в захисті;

4) навчання ігровим діям (поєднанню прийомів) в нападі і контрдіям в захисті.

Виходячи зі змісту програмного матеріалу з баскетболу для загальноосвітніх навчальних закладів, які включають в себе вивчення технічних прийомів, можна описати методику їх навчання.

1.3.1. Навчання стійкам та пересуванням в баскетболі

Ігрові дії з м’ячем та без м’яча у нападі. Стійка баскетболіста в нападі – це найраціональніше початкове розташування ланок тіла гравця, що забезпечує можливість швидкого і ефективного початку рухової дії при атаці кошика суперників (рис. 1). В стійці готовності (рис. 1. а) баскетболіст знаходиться на розставлених на ширині плечей ногах при виставленій вперед правої або лівої ноги. Стійка гравця, що володіє м'ячем (рис. 1. б), характеризується тим же розташуванням ланок тіла, але кисті утримують у тулуба м'яч, при цьому пальці розведені, утворюючи півсферу, облягають м'яч. Тримається м'яч подушечками фаланг пальців (рис. 1.2). Звичайно, для початку дій з м'ячем в сучасному баскетболі вважається так звана стійка нападаючого з потрійною загрозою (рис. 1. в), є похідною від стійки гравця, володіючого м'ячем. Її специфіка в тому, що м'яч перекладається на кисть найсильнішої руки (робочу кисть) і підтримується збоку іншою. Лікті опущені, і кут між передпліччями складає 45°.

Рис. 1. Стійка баскетболіста у нападі

Рис. 1.2. Тримання м’яча

Навчання стійкам

1. Пояснення і показ.

2. Виконання стійки на місці.

3. Виконання стійки по сигналу вчителя після бігу або стрибків на місці.

4. Виконання стійки в поєднанні з пересуваннями і зупинками довільним способом.

5. Виконання після старту з різних вихідних положень: стоячи спиною, боком до напряму руху; сидячи, лежачи на підлозі і т.п.

6. Виконання зі зміною напряму і швидкості пересувань.

7. Виконання в естафетах і рухливих іграх ("Виклик номерів") в різних формах, "Ворон, курчата та насідка (для молодших класів)".

8. Виконання різновидів стійки в цілому в поєднанні з іншими ігровими прийомами: зупинками двома кроками і стрибком, ловлі і передачами м'яча.

Методика навчання стійки гравця, що володіє м'ячем

1. Пояснення і показ.

2. З вихідного положення стійки готовності, піднімати з полу м’яч та виконувати стійку з м’ячем.

3. Після виконання стійки з м’ячем робити різноманітні рухи руками тримаючи його: підняти м'яч до грудей, до голови, над головою, завести його за голову, відвести убік і т.п.

4. Естафети з перенесенням м'яча по дистанції і передачами з рук в руки між партнерами. Також можна використовувати рухливі ігри: "Салки, Гусаки-лебеді, Третій зайвий" і т.п., але за зміненими правилами, що регламентують володіння м'ячем і виконання вивчаємого прийому, граючими на окремих ділянках майданчика або по сигналу педагога.

5. Приховування м'яча від умовного (пасивного) і активного захисника, стоячи на місці.

6. Виконання різновидів стійки в цілому, поєднуючи з іншими ігровими прийомами: ловінням і передачами м'яча, кидками і т.д.

Організаційно-методичні вказівки

1. При виконанні стійок:

– стопи розташовувати на ширині плечей, стоячу попереду ногу направляти носком вперед, позаду стоячу ногу розвертати дещо убік;

– зберігати стійке положення, міцно утримувати рівновагу: стопи не з’єднувати і широко не розставляти; ноги не випрямляти; масу тіла рівномірно розподіляти на передню частину обох стоп ("сидіти на ногах");

– спину тримати рівно, голову тримати прямо, дивитися перед собою;

– плечі не піднімати; кисті тримати напівзігнутими на рівні грудей;

2. При триманні м'яча кистями утворювати "воронку"; притискувати м'яч подушечками пальців (натискати на м'яч), долонями м'яча не торкатися; пальці на м'ячі не зводити; м'яч "узяти" на себе, тобто злегка зігнути кисті вгору; великі пальці не з’єднувати, направляти їх в сторони-вгору;

– висоту підняття м'яча варіювати залежно від конкретної ігрової ситуації: розташування нападаючого відносно щита суперників і характеру протидії захисника;

– лікті сильно не розводити і до тулуба не притискувати – вони повинні займати природне положення, тобто бути злегка відведеними в сторони;

– зміну робочої руки проводити дугоподібним проносом м'яча через сторону над головою з одночасним кроком опорної ноги;

– при приховуванні м'яча від близько розташованого або активно атакуючого суперника максимально розводити в сторони лікті, повер­тати тулуб у бік м'яча і виставляти різнойменну ногу для захисту м'яча.

Основні помилки при виконанні стійок нападаючого

1. Повністю випрямлені в колінних і тазостегнових суглобах ноги – утримання рівноваги і швидкий початок пересування будуть ускладнені.

2. Нестійке розташування гомілок: сильно з’єднані або роз’єднані, маса тіла перенесена на носки або п'яти – в будь-який момент може призвести до втрати рівноваги.

3.  Зігнута спина, опущена вперед голова, тулуб і голова нахилена назад або убік – призводить до нестійкого положення.

4.  Погляд направлений в підлогу або відведений убік – втрата контролю над ігровою ситуацією.

5.  При триманні м'яча пальці з’єднані, долоні торкаються м'яча коли він утримується кінчиками пальців, великі пальці сильно відведені в сторони (направлені назустріч один одному).

Основні способи пересувань в нападі

До пересувань в нападі відносяться ходьба, стрибки, біг, зупинки, повороти.

Ходьбою в основному користуються в нетривалі за часом ігрові паузи. Цьому способу пересувань на уроках з баскетболу спеціально не навчають.

Стрибки в нападі головним чином, є елементами інших прийомів техніки: в стрибку здійснюють ловлю і передачі м'яча, кидки, узяття відскоку і добивання м'яча в кошик.

Методика навчання різновидам бігу в нападі

1. Пояснення і показ.

2. Пересування (специфічним бігом баскетболіста, звичайним бігом або ривком), учнями по прямій та зі зміною напряму руху по баскетбольному майданчику.

3. Пересування зі зміною напряму, з чергуванням способів пересування на окремих відрізках дистанції по орієнтирах (набивні м'ячі, переносні стійки, баскетбольні щити, фішки і т.п.).

4. Пересування міняючи їх напрями і способи по зорових або звукових сигналах вчителя (піднята рука або м'яч, кількість або характер свистків і т.п.).

5. Те ж саме, зміною швидкості пересувань на окремих ділянках майданчика ("рваний ритм").

6. Поєднання різновидів пересувань, стартуючи з різних почат­кових положень (стоячи, сидячи або лежачи, з упору лежачі і т.п.) в естафетах.

7. Те ж саме, що і в попередньому пункті, але з чергуванням способів пересувань баскетболіста в нападі і інших рухових дій без м'яча (стрибків, присідань, згинань і розгинань рук в упорі лежачи, перекидів і т.п.) в рухливих іграх "День і ніч", "Виклик номерів", "Горобці і ворони".

8. Виконання різновидів пересувань в поєднанні з іншими ігровими прийомами: стійками, ловінням і передачею м'яча (у міру освоєння техніки гри).

Організаційно-методичні вказівки

1. Навчання техніки пересувань в нападі починати фронтальним методом з виконанням завдань в розімкненому одношереножному строю, а на подальших етапах використовувати побудови в колону та поступово варіювати методи організації учнів.

2. Різновиди пересувань в нападі вивчати в поєднанні зі стійками.

3. Уникати монотонних та однотипних пересувань по колу, широко використовувати для зміни способів напряму і швидкості руху орієнтири (розмітку майданчика, набивні м'ячі, і т.п.) різноманітні зорові і звукові сигнали (положення рук педагога або партнера), свистки, різні по стилю подачі, кількості або характеру поєднань (короткий, довгий, різкий, протяжний, здвоєний, один, два і т.п.).

4. Постійно змінювати поєднання способів переміщень.

Основні помилки при виконанні різновидів бігу в нападі

1. Прямі ноги або відсутність нахилу тулуба вперед.

2. Однойменні (симетричні) рухи рук і ніг під час бігу.

3. Надмірне закріпачення плечового пояса і рук.

4. Під час специфічного бігу баскетболіста надмірно нахилено тулуб або опущена голова; біг на носках або з п'яти; жорстка або розслаблена постановка стопи.

5. При пересуванні спиною вперед пряме (без нахилу вперед) положення тулуба і голови – можливо падіння на спину; біг на всій стопі.

6. Повільна зміна напрямів або швидкості пересувань.

1.3.2. Навчання техніки виконання поворотів в баскетболі

Повороти призначені для маневрування нападаючого, стоячи на місці, з метою звільнення від захисника або укриття м'яча від вибивання. Вони виконуються без м'яча або з м’ячем, на місці і в русі.

Існує два способи поворотів на місці – вперед і назад.

Виконуються повороти за рахунок перенесення ваги тіла з попереду стоячої ноги на позаду стоячу (опорну) ногу, після чого відштовхування і переступання попереду стоячої ноги з одночасним обертанням на опорній нозі. Виконання руху на зігнутих ногах.

Методика навчання поворотам на місці

1. Пояснення і показ.

2. Виконання поворотів вперед і назад на місці з підрахунком учителя:

3. Виконання різновидів поворотів на місці в цілому з власним підрахунком кожним учнем.

4. Те ж саме, але міняючи амплітуду поворотів (розмах переступання, обертання).

5. Виконання в різних поєднаннях (2 повороти вперед, 1 – назад; 2 – назад, 2 – вперед і т.п.)

6. Виконання поворотів в ситуації вибору по зоровому або звуковому сигналу (наприклад, піднята вгору права рука педагога – поворот вперед, 2 повороти назад; піднята ліва рука – 2 повороти назад, 1 – вперед і т.п.).

7. Виконання поворотів на місці з подальшим переходом в рух заданим способом: поворот вперед – пересування бігом спиною вперед; поворот назад – ривок на вихідну позицію і т.п.

8. Виконання поворотів після зупинок довільним способом по орієнтирах в поєднанні з подальшими варіантами пересувань.

9. Виконання поворотів на місці з м'ячем в руках при пасивній, а потім активній протидії умовного захисника.

Виконання різновидів поворотів на місці в стійках нападаючого в поєднанні з іншими ігровими прийомами (ловля м'яча, зупинки, ведення м'яча, кидками і т.д.).

Організаційно-методичні вказівки

1. Поворотам на місці і в русі навчати в розімкненій шерензі з використанням фронтального методу організації учнів.

2. На початковому етапі навчання прийому здійснювати по команді педагога, потім з власним підрахунком та у варіативних умовах.

3. Всі завдання виконувати по черзі на правій і лівій нозі, в одну та іншу сторону (амплітуда поворотів від 30 до 180°).

4. Повороти на місці завершувати приходом в стійке двоопорне положення (стопи на ширині плечей, але не на одній лінії).

5. При переході до вивчення поворотів в русі спочатку освоїти структуру і послідовність рухів з місця в повільному темпі.

Основні помилки при виконанні поворотів

1. Випрямлені ноги або виконання обертань навколо всієї стопи, а не на носку опорної ноги.

2. Відрив опорної ноги від майданчика під час виконання прийому на місці в стійці баскетболіста, володіючого м'ячем приз­водить до порушення правил (пробіжка).

3. Недостатня амплітуда обертань і переступань несе за собою додаткові витрати часу для довиконання повороту.

4. Відсутність нахилу тулуба вперед при повороті в русі призводить до втрати рівноваги або падіння гравця.

1.3.3. Навчання техніки виконання зупинок в баскетболі

Зупинки відносяться до прийомів пересування в нападі і дозволяють баскетболісту своєчасно припинити рух, завдяки чому звільнитися від опіки суперника, отримати позиційну перевагу для подальших атакуючих дій. У грі застосовують зупинки двох різновидів: двома кроками і стрибком.

Навчання зупинці двома кроками присвячують самі перші заняття з оволодіння навичками гри, так як двокроковий ритм є базовим для більшості прийомів техніки нападу, які виконуються в русі (рис 1.3).

Рис. 1.3. Зупинка двома кроками

У підготовчій фазі гравець знаходиться в русі.

Основна фаза починається подовженим, «гасящим» швидкість кроком з постановкою ноги на всю стопу і з розворотом носком назовні. В момент торкання майданчика ногою починається її згинання в колінному і тазостегновому суглобах, а тіло зміщується в бік, протилежний рухові. У завершальній фазі гравець приходить в стійку готовності.

Зупинка стрибком здійснюється поштовхом правої або лівої ноги (рис 1.4).

Рис. 1.4. Зупинка стрибком

В основній фазі виконання прийому гравець ставить поштовхову ногу пружно з усієї стопи прямо у напрямку руху з наступним відштовхуванням вперед. У безопорному положенні баскетболіст наздоганяє або випереджає поштовхову ногу іншою ногою.

У завершальній фазі слід приземлитися на обидві сильно зігнуті ноги з одночасним торканням підлоги обома стопами.

Методика навчання техніки зупинці двома кроками

1. Пояснення і показ.

2. Легкоатлетичні стрибки в кроці.

3. Стрибки в кроці з розворотом стопи носком назовні ("по купинах").

4. Біг з акцентованим подовженим кроком у вказаних точках майданчика: по розмітці, через гімнастичну лаву або з використанням інших орієнтирів.

6. Виконання варіантів вивчаємого прийому (з подовженим кроком правої і лівої) за орієнтирами в цілому після ходьби.

7. Виконання після повільного бігу (індивідуально).

8. Виконання різновидів зупинки двома кроками по звуковому сигналу учителя після пересування бігом та після прискорення.

11. Чергування різновидів зупинки двома кроками в різних умовах:

– змінюючи швидкість і напрям попереднього пересування;

– реагуючи на умовні сигнали педагога, які регламентують момент або варіант зупинки (наприклад, 1 довгий свисток – зупинка з подовженим кроком правої ноги, 2 коротких свистка – зупинка з подовженим кроком лівої ноги і т.п.).

12. Змагання в точності й швидкості виконання прийому в естафетах і рухливих іграх.

Методика навчання техніки зупинці стрибком

1. Пояснення і показ.

2. Імітація прийому з місця: в. п. – стійка готовності; крок позаду стоячої ноги з подальшим поштовхом і приземленням на дві ноги.

3. Виконання варіантів зупинки стрибком (поштовхом правої і лівої ніг) по орієнтирах (розмітка майданчика, відмітки крейдою і т.п.) після ходьби.

4. Виконання різновидів прийому в цілому по орієнтирам після повільного бігу.

5. Виконання за звуковим сигналом вчителя (наприклад, довгий свисток – зупинка, короткий – відновити пересування).

6. Те ж саме зі зміною напрямку і швидкості пересувань.

7. Відтворення прийому в цілому в естафетах і рухливих іграх, змагання на якість і швидкість виконання.

Організаційно-методичні вказівки

1. Підвідні вправи виконувати фронтальним методом при пересуваннях в розімкнутому одношереножному строю поперек залу. В цілому прийом виконувати при пересуванні вздовж залу, по його периметру або зі зміною напрямку руху в різних варіантах.

2. В умовах ігрового суперництва акцентувати увагу на точності відтворення раціональної техніки прийому.

3. При виконанні зупинки двома кроками:

– добиватися правильного вихідного положення перед початком руху;

– пересуватися вільно, розкуто, без попередньої зупинки для подовження кроків, тобто не підбирати ногу;

– на першому кроці зупинки: "тягнути" стегно, приземлятися на всю стопу з розвернутим носком назовні, згинати ногу в момент приземлення;

– приходити в положення – стопи паралельні, але поставлені не на одній лінії по напрямку руху.

4. При виконанні зупинки стрибком:

– не розтягувати бігові кроки в русі перед зупинкою;

– поштовхову ногу ставити пружно на всю стопу прямо у напрямку руху;

– стрибок виконувати невисоко над майданчиком; вперед, а не вгору;

– одночасно торкатися підлоги обома стопами; в момент приземлення стопи розташовувати на ширині плечей фронтально у напрямку руху (паралельно з невеликим розворотом носками назовні);

Основні помилки при виконанні різновидів зупинок

1. До виконання прийому гравець пересувається з подовженням кроків, намагаючись "підібрати" потрібну для подовженого кроку або відштовхування ногу, що призводить до відчуття невпевненості.

2. У момент зупинки немає подовженого першого кроку або стрибка.

3. Перший крок зупинки або стрибок виконується не вперед, а перебільшено вгору, відбуваються значні вертикальні коливання центру ваги тіла.

4. Не використовується розворот стоп для гасіння швидкості, стопи ставляться вузько або на одній лінії у напрямку руху що призводить до нестійкого положення.

5. Не зігнуті ноги в тазостегнових і колінних суглобах, учень приходить на прямі ноги - рух може бути продовжено вперед по інерції, що викличе втрату рівноваги або приземлення в нестійке положення.

6. Тулуб у завершальній фазі виконання прийому нахиляється вперед, позаду стояча нога випрямляється, а попереду стояча нога згинається – невірний розподіл ваги тіла, що веде до втрати рівноваги.

1.3.4. Навчання техніки оволодіння м’ячем

Ловіння м’яча. Технічний прийом, що забезпечує впевнене оволодіння м'ячем.

У момент ловіння м'яча він може перебувати над головою, на рівні грудей, нижче пояса, відскакувати від майданчика або котитися по ньому. Ловити м'яч можна двома або однією рукою, стоячи на місці, в стрибку або в русі.

Рис. 1.5. Ловіння м’яча двома руками на місці

При ловінні м'яча двома руками на місці в вихідному положенні гравець знаходиться в стійці готовності – руки зігнуті в ліктьових суглобах до 85 ° – і утримує м'яч в полі зору (рис. 1.5). Підготовча фаза – при наближенні м'яча на рівні грудей або голови баскетболіст, випрямляючи позаду стоячу ногу, робить викрокування попереду стоячою ногою в сторону польоту м'яча і одночасно витягає руки назустріч йому майже до повного розгинання в ліктьових суглобах. Розведеними пальцями він утворює "воронку", трохи більшу за шириною м'яча; долоні при цьому звернені до м'яча.

Основна фаза – в момент торкання з м'ячем баскетболіст обхоплює його пальцями (не долонями), зближуючи кисті, а руки згинає в ліктьових суглобах. М'яч підтягується до грудей, піднімається до плеча найсильнішої руки або опускається вниз-назад до стегна, однойменним з робочою рукою. Синхронно з цим рухом, гравець робить крок назад попереду стоячою ногою з одночасним згинанням обох ніг. Таким чином гаситься швидкість польоту м'яча.

Завершальна фаза – після оволодіння м'ячем тулуб злегка нахиляють вперед, м'яч в залежності від ситуації вкривають від суперника виставленими в сторони ліктями або контролюють в положенні стійки з потрійною загрозою або стійки для початку ведення. Гравець знаходиться в готовності до подальших дій.

Для ловіння м'яча в русі характерно поєднання рухів верхніх і нижніх кінцівок, специфіка якого буде розкрита в наступних розділах, коли мова піде про конкретні ігрові прийоми, виконання яких передує оволодіння м'ячем при переміщенні гравців.

Навчання ловінню м'яча починають на місці. Більш простий і надійний спосіб оволодіння м'ячем – ловіння його двома руками. З нього й починають навчання. Ловіння м'яча однією рукою на шкільних уроках з баскетболу практично не вивчається в силу свого епізодичного використання в грі і більш складної техніки виконання.

Методика навчання техніки ловіння м'яча двома руками на місці

1. Пояснення і показ.

2. Імітація прийому перекладанням м'яча з рук одного учня в руки іншого.

3. Індивідуальні вправи:

– ловіння м'яча, підкинутого вгору над собою: на місці і в стрибку;

– теж саме, але спіймати м'яч після його відскоку від підлоги, змінюючи момент обхвату м'яча – на рівні тулуба, колін або підлоги;

– ловіння м’яча з різних вихідних положень – сидячі, стоячі на колінах або лежачі на підлозі.

– теж саме, але у поєднанні з різними руховими діями після випуску м'яча – присісти-встати, повернутися на 90 – 360° стрибком, перекид вперед або назад і т. п.

4. Ловіння м'яча, посланого партнером:

– ловіння м'яча, посланого партнером назустріч по навісній траєкторії в заздалегідь поставлені кисті;

– партнер накидає м'яч, змінюючи висоту його польоту – над головою, на рівні голови, грудей, пояса і т.д.

5. Виконання різновидів ловіння м'яча, посланого партнером, після попереднього пересування і зупинки гравця.

6. Ловіння м'яча на місці з викрокуванням в умовах пасивного опору умовного захисника.

7. Виконання різновидів прийому в естафетах і рухливих іграх типу: "Гонка м'ячів по колу", "Передай м'яч і сідай".

8. Здійснення різновидів ловіння м'яча в поєднанні з іншими вивченими ігровими прийомами.

Організаційно-методичні вказівки

1. До навчання ловіння м'яча переходити після оволодіння технікою тримання м'яча.

2. Процес навчання починати з ловіння м'яча, який летить на рівні грудей.

3. При використанні індивідуальних вправ в ловінні м'яча застосовувати груповий метод, вправи з партнером виконувати фронтальним методом в парах, в трійках і в залежності від наявності інвентарю та етапу навчання.

4. На етапі закріплення змінювати різновиди ловіння м'яча в поєднанні з іншими вивченими прийомами техніки гри.

Основні помилки при ловіння м'яча двома руками на місці

1. При ловінні м'яча, що летить назустріч:

– гравець не супроводжує політ м'яча поглядом до моменту оволодіння;

– відсутній зустрічний рух руками і викрокування до м'яча;

– положення кистей не відповідає висоті або напряму польоту м'яча;

– долонні і нігтьові фаланги пальців знаходяться в одній площині або відсутній уступаючий рух рук під час дотику до м'яча;

– зупиняючи м'яч однією рукою, запізнюється з підхопленням його іншою рукою в результаті м'яч падає на підлогу;

– відсутня своєчасна амортизація руками після обхвату м'яча двома руками, що призводить тривалої обробки м'яча.