73. Структура здібностей.

Здібності – це індивідуально-психологічні особливості особистості, які забезпечують успіх діяльності, можливість та ефективність оволодіння нею.

Розрізняють два рівні здібностей: репродуктивний (забезпечує вміння засвоювати відомі знання, оволодівати типовими видами діяльності), творчий (забезпечує створення нового, оригінального, неповторного).

Види здібностей: загальні здібності (забезпечують відносну легкість та продуктивність в оволодінні знаннями та здійсненні різних видів діяльності. Такі загальні здібності визначають інтелект), спеціальні здібності (допомагають досягнути високих результатів в окремих областях чи сферах діяльності, наприклад, музичні, математичні, психологічні, комунікативні).

Кожна здібність має таку структуру: 1) провідні здібності, які є базовими та необхідними для виконання певного виду діяльності; 2) допоміжні здібності, які не є обов’язковими, але їх наявність забезпечить більшу ефективність виконуваної діяльності.

74. Механізми розвитку здібностей.

Умови:

1. Врахування сензитивних (найбільш чутливих) періодів розвитку різних функцій.

2. Наявність сприятливого соціального середовища. Це оточення, яке має необхідні знання, вміння, навички.

3. Оптимальний рівень складності діяльності. Занадто проста діяльність знижує інтерес і гальмує розвиток здібностей, занадто складна – знижує мотивацію, темп і також гальмує розвиток здібностей.

Фактори, що впливають на розвиток здібностей:

1. Вроджені задатки.

2. Час вияву.

3. Розвиток здібностей до діяльності, до якої дитина проявляє інтерес.

4. Співробітництво та суперництво.

5. Методика навчання.

74. Діагностика здібностей.

Діагностика здібностей та прогнозування успішності діяльності здійснюється, зазвичай, з метою визначення придатності індивіда до певного виду діяльності при професійному відборі. Крім того, прогнозування успішності діяльності на основі психологічних та психофізіологічних показників (до початку діяльності) дозволяє оптимізувати процес навчання і застосовується під час:

- підбору та комплектування навчальних груп;

- організації індивідуального підходу до конкретного респондента з трансформацією методики, організації та проведення навчального процесу;

- пошуку ВІДПОВІДНИХ до професійних вимог компенсаторних можливостей індивіда тощо.

Психологічний та психофізіологічний відбір, як один із компонент професійного відбору, передбачає вибір осіб найбільш придатних для виконання конкретної діяльності на основі оцінки їх індивідуальних нейродинамічних, психофізіологічних, психологічних показників та здібностей.

Найпростішим способом оцінки здібностей конкретного респондента стосовно обраної професії є порівняння його даних із даними „успішних" (еталонних) працівників. За таким підходом, в оцінці експерта завжди присутні елементи прогнозу здібностей, тобто передбачення рівня їх прояву в майбутньому

Більш ефективним є попередній прогноз темпів розвитку здібностей у кандидатів (до початку професіонального навчання) з подальшим моніторингом їх реальних значень. При цьому слід зважати на те, що прогнозування здібностей характеризується такими відмінностями:

- наявністю певного проміжку часу між етапами прогнозування та практичного оволодіння конкретною діяльністю або и виконанням;

- опосередкованими прийомами отримання інформації про здібності індивіда;

- парціальністю, відносно малою надійністю та недостатньою кількістю інформації тощо.