8.3 Діяльність комерційних банків Великобританії

Другий рівень банківської системи Англії становлять комерційні банки, які за специфікою діяльності можна поділити на декілька груп.

1) Депозитні банки. У даній групі виділяють банки, які призначені переважно для задоволення потреб громадян та невеликого бізнесу (прийняття-повернення вкладів, переказування грошей, надання позик). Головними банками у даному секторі є такі, що мають розгалужену мережу, яка налічує понад 12 тис. філій та характеризується високим ступенем концентрації та централізації.

2) Клірингові банки. Клірингові банки обслуговують великі, середні і дрібні підприємства та населення. Основні операції клірингових банків - прийняття вкладів і надання кредитів. Платіжний оборот між цими банками відбувається у межах клірингової угоди, що означає зарахування взаємних вимог і переказ сальдо.

У клірингових банках спостерігається тенденція до універсалізації, вони пропонують все більше небанківських послуг: підготовку індивідуального будівництва, обслуговування фінансових операцій промисловості, підготовку і фінансування експорту, здавання в оренду підприємствам комп'ютерів, посередництво в страхуванні життя й організації подорожей. Усе це дає змогу охарактеризувати клірингові банки як фінансові конгломерати, у яких банківські операції стали лише частиною загальної діяльності.

Частину банків-гігантів, що пов'язані з кліринговими зобов'язаннями, можна розглядати за специфікою діяльності як депозитні банки (таких банків 7 і на них припадає близько 70% обсягу операцій усіх депозитних банків і половина всіх стерлінгових вкладів у банках Великобританії).

3) Торговельні банки. Досить поширені в Англії, мають давні традиції, однак їх важко диференціювати і порівнювати, наприклад, з кліринговими банками, оскільки вони набагато менші останніх. Вони виникли на торговельних підприємствах та поступово освоїли банківські операції. Деякі сучасні торговельні банки поряд з банківськими операціями виконують ще й промислові та торговельні функції. Торговельні банки N.M.Rotshild and Sons, J.Genri Shreder Vagg & Co, Berring Brothers, S.G.Varburg & Co, Lasard Brothers & Co існують вже понад 100 років. Деякі найбільші клірингові банки або мають свої спеціалізовані торговельні банки, або беруть участь у традиційних торговельних банках.

Відмінною рисою торговельних банків (і привілеєм) є те, що вони не зобов'язані (на відміну від клірингових) публікувати детальні відомості про фінансовий стан і про свої операції. Тому торговельні банки могли вільно розвиватися і займатися: - прийняттям вкладів і наданням позик у фунтах стерлінгах терміном від одного дня до шести місяців; - акцептно-кредитними операціями (акцептований вексель, як гарантія платежу торговельного банку, цінується значно вище, ніж будь-якого іншого банку; - управлінням цінними паперами (зберігання цінних паперів та контроль емітентів; акціонерних товариств промисловості і торгівлі, інвестиційних компаній, пенсійних фондів та ін.); - наданням консалтингових послуг.

4) Консорціумні банки. Це інститути, в яких беруть участь спеціалізовані банки принаймні двох країн, з яких жодна не має контрольного пакета. Оскільки такі банки створювалися на основі пайової участі банками провідних капіталістичних країн, вони можуть мобілізувати на євроринку величезні кошти і на досить тривалі терміни, що недосяжно жодному іншому типу банків капіталістичного світу. Виникнення консорціумних банків особливо добре свідчить про розвиток процесу інтерна­ціоналізації капіталу в умовах сучасного капіталізму. До найбільших консорціумних банків належать банки з британськими, канадськими, американськими та японськими партнерами.

5) Банківські холдинги. Це об'єднання банків з іншими фінансовими установами. Яскравим прикладом такого об’єднання стало утворення найбільшого у Великобританії банківського фінансового холдингу (Hong Kong Shanghai Banking Corporation holding NSBC), що посідає дев'яте місце у світі. До цього об'єднання увійшли міжнародні, переважно азіатського походження, капітали і два британські банки.

Спектр послуг, що пропонує холдинг, практично не обмежений. Основними з них є: - розрахункові операції з обслуговування торгівлі; - роздрібне і корпоративне обслуговування; - індивідуальний та інвестиційний банківський сервіс; - управління пенсійними й інвестиційними фондами; - споживче й комерційне фінансування (фінансування купівлі у розстрочку); - страхування; - опікунський конт­роль над різноманітними формами власності за дорученням; - послуги на ринку капіталу; - послуги з безпеки й охорони.

6) Фінансові доми. Фінансові доми – це в основному спеціалізовані банки споживчого кредиту (депозитні банки тощо), які надають індивідуальні кредити майже без матеріального забезпечення. Однак можуть займатися іншими банківськими операціями, включаючи інвестиційні. Фінансові доми формують ресурси за рахунок кредитів банків, шляхом залучення депозитів великих промислових і торговельних компаній, через облік векселів тощо.

Також в Англії функціонують фінансові доми, які є дочірніми компаніями найбільших банків або страхових компаній, що підтримують кредит цих банків своїми коштами. Найбільші фінансові доми намагаються максимально розширити коло банківських операцій, щоб мати можливість залучати ощадні вклади і перетворюватися в універсальні банки.

До фінансових домів відносяться і спеціальні банківські пункти в торгових центрах (Money Shops).

7) Облікові доми. Це специфічний тип фінансових інститутів, які діяли як центри обміну ліквід­ними ресурсами між Банком Англії та іншими банками. Через них Банк Англії постачав у банківську систему фінансові ресурси та вилучав їх, коли це було необхідно.

Облікові доми дуже активно обслуговували ринок вексельного обігу (через облік та переоблік векселів британських компаній), а також пропонували різні форми короткострокових вкладень у портфельні інвестиції. Діяльність облікових домів проходила і на вторинному ринку ЦП.

Однак у процесі універсалізації банків облікові доми втратили свою актуальність та, проіснувавши до 1997р., припинили діяльність.

8) Міжнародні банки. Особливе значення в межах даної групи закордонних банків мають, так звані, банки співдружності. Це інститути, штаб-квартира яких розміщена в Лондоні, а філії - в основному у колишніх британських колоніях (таких філій за кордоном майже 3,5 тис.).

9) Іноземні банки. Це філії потужних банківських груп – представники інших країн. Тільки в Лондоні налічується понад три сотні іноземних філій із 63 країн. Тут сконцентровано вдвічі більше іноземних філій, ніж у Нью-Йорку.