Тема 9. Банківська система німеччини

9.1 Історія створення та розвитку банківської системи Німеччини

Майже до кінця XIX ст. у Німеччині не було єдиної грошової системи, князівства і землі мали різноманітні види грошових систем, заснованих на різних грошових одиницях (фридрихсдори, луїдори, пистолі і дукати). Об'єднання німецьких земель і утворення в 1873 р. Німецької імперії призвело до створення єдиної грошової системи, заснованої на золотому монометалізмі (золоте утримання рейхсмарки того часу – 0,358423 гр. чистого золота).

З початком Першої світової війни (1914р.) золотомонетний стандарт було скасовано і припи­нено розмін на золото банкнот Рейхсбанку (центрального банку Німеччини з 1876р.). Під час війни і після неї дуже активно використовувалася паперово-грошова емісія, що викликало гіперінфляцію в країні: за десять років рейхсмарка знецінилася в 1,6 трлн.разів у порівнянні з довоєнним рівнем.

У 1924 р. була проведена грошова реформа: нова рейхсмарка обмінювалася на 1трлн. старих. Був уведений золотодевизный стандарт, що означало установлення валютної залежності Німеччини від країн-переможниць: нова рейхсмарка забезпечувалася на 40% золотом. У період світової кризи (1929-1933рр.) золотодевизный стандарт у Німеччині був скасований і встановлена система нерозмінних кредитних грошей, грошовою одиницею стали банкноти Рейхсбанку, покриттям яких були казначейські векселі.

Після Другої світової війни територія Німеччини була розділена на 4 окупаційні зони (американ­ська, англійська, французька і радянська). Літом 1948р. західні окупаційні влади прове­ли сепа­рат­ну грошову реформу, що поділила (економічно) Німеччину на дві частини (ФРН і НДР). Відпо­від­но до реформи переоцінка грошей була зроблена в співвідношенні 6,5 нових марок до 100 старих.

У травні 1949 р. (вимоги Бреттон-Вудської системи) було встановлено золото­доларовый стан­дарт, курс німецької марки до долара США склав 3.33 марки за долар. У 1976 р. після скасування золотих паритетів у країні установилася система нерозмінних на золото кредитних грошей. Після об’єднання ФРН і НДР німецька марка була замінена, а з 1999р. в обігу знаходяться євро.

Банківська система Німеччини є дворівневою. На першому рівні знаходиться Німецький федеральний банк (Дойче Бундесбанк), який є право­наступником Рейхсбанку, і який було суттєво реорганізовано після Другої світової війни. У радянській зоні окупації всі відділення Рейхсбанку були закриті, а в західних зонах вони продов­жували свою діяльність. У лютому 1948 року на їх основі був створений Банк німецьких земель, а в 1957 році відбулося злиття центральних банків земель і створення Німецького федерального банку.

До створення Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) Бундесбанк виконував наступні важливі народногосподарські функції: - емісійного центру країни; - валютного центру країни; - банку уряду (здійснення через поточні рахунки уряду виконання федерального бюджету); - банку банків (обслуговування банків установ за пасивами та активами); - розрахункового центру країни; - державного органу грошово-кредитного регулювання економіки країни.

Зараз Бундесбанк входить, поряд з іншими центральними банками країн ЄС, до ЄСЦБ і має найбільшу частку (майже 24,5%) в капіталі Європейського центрального банку (ЄЦБ).

Другий рівень банківської системи Німеччини представлено різноманітними комерційними (кредитними) банками. На відміну від інших західних країн у Німеччині було багато державних банків з особливими завданнями. Вони були створені після Другої світової війни з метою надання допомоги приват­ному сектору з боку держави та посилення впливу останнього на процес суспільного виробництва. Ці банки безпосередньо підпорядковані уряду країни.

У Німеччині багато іпотечних банків, державних і приватних, які вперше були створені саме в цій країні. Особливістю банківської системи Німеччини є також широке розповсюдження ощадних кас, які виникли в Німеччині як приватні, а на сьогодні майже всі ощадкаси є державними. Дуже багато в Німеччині і місцевих кооперативних банків.

Досить стійкою тенденцією в розвитку сучасної банківської системи Німеччини є посилення процесів концентрації та спеціалізації банківського капіталу. За останнє десятиліття кількість великих банків у Німеччині скоротилась (до 250 банків), хоча їх активи зросли більше ніж у 4 рази. Крім того, виникли нові форми в цих процесах - здійснюється злиття різноманітних за видом діяльності банків (наприклад, поглинання гроссбанками ряду іпотечних банків).