9.3 Особливості діяльності комерційних банків Німеччини
Комерційні банки Німеччини (великих банків біля 300, дрібних - біля 2 тис.) залежно від виду діяльності можна поділити на дві потужні групи: універсальні та спеціалізовані.
1) Універсальні банки. Їх переважна більшість, оскільки незалежно від організаційно-правових форм, відносин власності та величини банків більшість з них суміщають усі можливі банківські операції: - прийом депозитів; - надання кредитів і акцептів; - облік векселів і оплата чеків; - придбання і продаж цінних паперів за дорученнями; - зберігання й управління цінними паперами; - інвестиції в цінні папери та інші довгострокові активи; - ухвалення зобов'язань з купівлі вимог до закінчення терміну; - надання гарантій; - проведення безготівкових розрахунків.
Основна перевага універсальної банківської системи полягає у вищій її стабільності і вищій надійності грошових внесків. Крім того, універсалізація забезпечує можливість надання клієнтам обширного сервісу "в одному вікні" і за рахунок широкого асортименту пропонованих послуг банк продає свої послуги в зручний для клієнта час.
Універсальні банки, у свою чергу, можна поділити на такі підгрупи.
А) Гросбанки. Провідна роль в банківській системі Німеччини належить гросбанкам: Дойчебанку, Дрезднербанку, Комерцбанку (DeutscheBank, DresdnerBank і Commerzbank). Вказані банки - акціонерні товариства, капітал яких розташований як усередині країни, так і за кордоном. Кожний з цих банків має понад 200 000 акціонерів, серед яких велика кількість співробітників цих банків. Кожен з них очолює якусь з фінансово-промислових груп, що об’єднують найважливіші галузі економіки (атомну, електронну, металургійну, машинобудівну, зв’язок і т.ін.).
Вказані банки - типові універсальні банки, які виконують свою діяльність за всім діапазоном банківських послуг. У фінансуванні зовнішньої торгівлі, емісійних операціях і в управлінні цінними паперами клієнтів ці банки відіграють першочергову роль. Банки мають розгалужену мережу, що складається більше ніж з 4000 філій, як у Німеччині, так і за кордоном. У цілому вони налічують близько 20 млн. клієнтів.
Б) Провінційні банки. Ці банки також відіграють значну роль в економіці Німеччини, адже їх активи майже в 1,5 рази перевищують активи гросбанків (хоча вони уступають останнім по рівню концентрації та централізації капіталу). Це – кредитні, іпотечні, депозитні, вексельні та інші банки, діяльність яких на початку була обмежена окремим регіоном (провінцією), а згодом розповсюдилась на всю територію країни. Найбільшими серед провінційних банків є Баварський іпотечний і вексельний банк, а також Баварський об'єднаний банк.
В) Приватні банкірські доми, які проводять операції по комерційному обслуговуванню промисловості та сфери послуг вибраного кола клієнтів. Майже всі вони являють собою центри обслуговування фінансової олігархії, що тісно пов’язана з іноземним капіталом.
2) Спеціалізовані банки. До цієї групи банків Німеччини відносяться банки, які спеціалізуються у своїй діяльності переважно на одному виді операцій, хоча і займаються іншими операціями. Спеціалізовані банки включають такі підгрупи банків.
А) Банки з особливими завданнями. Це державні банки, які були створені після війни з метою надання допомоги приватному сектору з боку держави і посилення впливу останнього на процес суспільного відтворення. Особливе місце серед них займають Банк відновлення та Експортний банк.
Банк відновлення (Kredititanstalt fur Wideraufbau) - це державний інвестиційний банк, який був створений у 1948 році. Метою його створення було забезпечення всіх галузей економіки середньостроковими та довгостроковими кредитами і відтворення господарства. Основний капітал його був зібраний за рахунок фонду, утвореного від реалізації американських товарів (що надійшли за планом Маршала). На сьогодні Банк відновлення займається кредитуванням інвестицій та експортних операцій, а також виконує функцію банку розвитку.
Експортний банк (Ausfuhrkredit) спеціалізується на наданні середньо- і довгострокових кредитів з експорту, головним чином німецького обладнання.
До групи банків з особливими завданнями відносяться також державні Промисловий кредитний банк, Сільськогосподарський рентний банк, Банк вирівнювання тягаря та ін.
Б) Іпотечні банки вперше отримали свій розвиток саме в Німеччині. Першим з них був державний іпотечний банк в Сілезії, заснований у 1770 р. Він надавав фінансову допомогу великим поміщицьким господарствам. У XIX ст. іпотечні банки почали обслуговувати дрібні поміщицькі володіння і селянські господарства. У другій половині XIX ст. створювалися іпотечні банки для кредитування міської нерухомості. Перша світова війна, гіперінфляція 20-х років і світова економічна криза призвели до скорочення кількості іпотечних банків. У період Другої світової війни іпотечні банки перебували на межі банкрутства, але після грошової реформи 1948 р. більшість банків відновили свою діяльність.
Іпотечні банки надають довгострокові позики під заставу нерухомості за рахунок коштів від емісії та реалізації іменних закладних (великі купюри) і на пред'явника (дрібні купюри). Контрольний пакет акцій багатьох приватних іпотечних банків Німеччини належить гросбанкам, які захоплюють також керівні посади в державних іпотечних банках.
Найбільшими приватними іпотечними банками є Німецький центральний земельний банк, Франкфуртський іпотечний банк, Рейнський іпотечний банк і Німецький іпотечний банк в Бремені.
В) Ощадні каси. Виникли в Німеччині в другій половині XVIII ст. як приватні установи. Пізніше створенням ощадкас стали займатися місцеві органи влади, і на даний час майже всі ощадкаси в Німеччині є державними. Особливість пасивів ощадкас полягає в тому, що у них відсутній акціонерний капітал, а власний капітал складається з резервів. Ощадкаси займаються залученням вкладів населення. Надійні гарантії вкладів в ощадкаси надають місцеві органи влади.
В кожній із земель Німеччини створені жироцентралі, що являють собою центральні банки ощадних кас. На чолі їх знаходиться Німецька жироцентраль. Вони допомагають ощадкасам в наданні великих кредитів. Систему ощадних кас та жироцентралей очолює Німецький комунальний банк. Цей сектор володіє активами, що становлять близько 50% активів усієї БС Німеччини.
Г) Місцеві кооперативні банки є автономними фінансовими установами, діяльність яких регулює кооперативне та банківське законодавство Німеччини. Кооперативні банки, крім звичайних банківських операцій (приймання ощадних вкладів, приймання інших вкладів, надання кредитів усіх видів, надання гарантій за членів, платіжно-розрахункові операції, міжнародні операції, у тому числі купівля й продаж готівкової та безготівкової валюти) надають своїм клієнтам й інші послуги, зокрема сервісні й товарні (консультування, посередництво, допомога в управлінні сімейним бюджетом; купівля та продаж на аукціонах, зберігання й управління цінними паперами й іншими цінностями; посередництво або продаж контрактів по заощадженнях на будівництво, колективна закупівля необхідних для членів кооперативу товарів; колективний продаж сільгосппродуктів; постачання товарів членам кооперативу).
Німецьке законодавство дозволяє кооперативам проводити ділові операції в тому числі й з особами, котрі не входять до їх складу. Членами кооперативу можуть бути фізичні особи й юридичні особи. Управління в місцевих кооперативних банків здійснюють за традиційною кооперативною схемою. Вищим органом тут є загальні збори, а у великих кооперативах (якщо кількість членів перевищує 1 500 осіб) – збори уповноважених.