9.2 Діяльність Німецького федерального банку
Німецький федеральний банк (НФБ, Bundesbank) (центральний банк Німеччини) складається з центрального управління у Франкфурті-на-Майні, дев'яти центральних банків земель як головних управлінь і 182 відділень, які Бундесбанк має в найбільш великих населених пунктах. Чисельність персоналу в системі Бундесбанку - близько 18 тис.осіб. Компетенція і завдання Федерального банку визначені спеціальним Законом про Федеральний банк від 26 липня 1957 року.
Відповідно до цього Закону НФБ є незалежним від уряду (вважається самим незалежним центральним банком у світі). Проте, враховуючи виконання поставлених перед ним завдань, він зобов'язаний підтримувати загальну економічну політику Федерального уряду, але тільки за умови виконання своїх завдань. Під час виконання своїх повноважень Федеральний банк не залежить від вказівок Федерального уряду.
До органів управління НФБ входять Рада центральних банків, Рада директорів і Правління центральних банків земель.
Верховний орган Бундесбанку - Рада центральних банків - визначає грошову і кредитну політику банку. Вона випускає загальні директиви для ведення справ і адміністративного управління банком і розмежовує у межах закону компетенцію Ради директорів і Правлінь центральних банків земель, а в окремих випадках може давати їм прямі розпорядження.
Рада директорів - центральний виконавчий орган Бундесбанку, що відповідає за виконання рішень Ради центральних банків. Він здійснює ділове й адміністративне управління банками, за винятком тих питань, які знаходяться в компетенції Правлінь центральних банків земель.
До компетенції Ради директорів, зокрема, віднесені: 1) операції з Федерацією та її спеціальними фондами; 2) операції з кредитними інститутами, що виконують завдання федерального значення; 3) валютні операції та операції за кордоном; 4) операції на відкритому ринку.
Центральний банк земель (ЦБЗ) очолює правління, завданням якого є адміністративне управління та забезпечення виконання функцій центрального банку в своєму регіоні. При кожному центральному банку землі створений дорадчий орган - Рада, яка обговорює з президентом центрального банку землі питання валютної і кредитної політики, а з Правлінням банку - шляхи рішення завдань, що входять до компетенції банку. До складу Ради входять 14 осіб, які володіють особливими знаннями у сфері кредитної справи. Не більше половини з них вибирають з кредитних інститутів землі, інших - із сфери промисловості, торгівлі, системи страхування, вільних професій, сільського господарства, а також із найнятих робітників.
Німецький Федеральний банк виконує своє головне завдання щодо забезпечення стабільності валюти і здійснює такі основні функції центрального банку:
– емісійний банк (має виняткове право випускати банкноти і вилучати їх з обігу);
– банк держави (обслуговує рахунки уряду, обіг казначейських векселів та боргових зобов’язань уряду, управляє валютними резервами);
– банк банків (здійснює розрахункове та кредитно-депозитне обслуговування банків, а також разом із спеціальним наглядовим органом банківської системи (Відомство з нагляду за кредитною справою), здійснює окремі функції нагляду за банками);
– здійснює монетарну політику, основними інструментами якої є наступні.
1) Процентна (облікова) політика. У межах операцій рефінансування кредитних установ НФБ встановлює ставку облікового відсотка, процентну ставку ломбардних кредитів і визначає дисконтну політику. НФБ має право купувати і продавати векселі, коротко- і середньострокові казначейські зобов'язання, а також боргові зобов'язання, допущені до офіційної торгівлі на біржі (політика відкритого ринку).
2) Операції РЕПО. НФБ купує цінні папери з терміном дії, що залишився, до одного року за умови, що продавець знову викупить ці цінні папери у момент закінчення їх терміну обігу (операції РЕПО). Це найбільш поширена форма кредитування комерційних банків, операції РЕПО становлять 40% активів балансу НФБ.
3) Резервні вимоги. Важливим інструментом монетарної політики центробанку є встановлення обов'язкових резервів, які банки повинні зберігати в НФБ. У межах цільового коридору (по збільшенню кількості грошей в обігу) процентні ставки мінімальних резервів у середньому становлять: за поточними рахунками – 5%, за строковими – 2%, за ощадними рахунками – 1,5%.
4) Валютна політика. В даний час, у зв'язку з утворенням ЄСЦБ,НФБє організацією,яка проводить у життя політику ЄЦБ. Європейський центральний банкє єдиним емісійним центром для країн Європейського союзу, що входять в зону євро, а також визначаєГКПкраїн регіону. Крім того, згідно зі статутом ЄЦБ національні банки передали йому частину валютних резервів. Валютні резерви, що залишаються в розпорядженніНФБ, використовуються ним для виконання їх зобов'язань по відношенню до міжнародних організацій. Проведення інших операцій з цими резервами, понад ліміт, що встановлюється Радою Керуючих, має бути узгоджене з ЄЦБ. Це вважається необхідним для забезпечення узгодженої валютної та грошової політики в рамках Європейського валютного союзу.