49. Особливості віл-інфікування та перебіг сніДу у дітей. Прогноз.

Інфікування ВІЛ можливе при потраплянні крові, сперми, виділень статевих органів зараженої людини в кров незараженої: безпосередньо, або через слизові оболонки. Можливе інфікування дитини від матері під час вагітності (внутрішньоутробне), при пологах або при грудному вигодовуванні. Інших шляхів передачі ВІЛ не зареєстровано. У різних країнах і регіонах переважають різні шляхи зараження (гомосексуальний, гетеросексуальний, ін'єкційні наркотики). В Україні переважає шлях зараження через ін'єкційне введення наркотиків (близько 70% від усіх відомих випадків). У частини ВІЛ-інфікованих дітей з перинатальним шляхом зараження клінічні прояви виникають рано, захворювання швидко прогресує на першому році життя. У частини ВІЛ-інфікованих дітей симптоми СНІДу не проявляються до шкільного чи навіть підліткового віку. У зв'язку з великою кількістю вторинних захворювань, що приєднуються до СНІД, типової клінічної картини хвороби не існує. Умовно, залежно від переваги тих чи інших проявів, можна виділити такі типи перебігу хвороби: легеневий, шлунково-кишковий, церебральний і генералізований.

Прогноз несприятливий. Більшість хворих гинуть у перші два роки після виникнення клінічних проявів СНІД. Лише 20-25% хворих живуть довше трьох років.

У лікуванні хворих на СНІД важливе місце займає боротьба з вторинними інфекціями. У разі пневмоцистної інфекції застосовують бактрим, метронідазол, пентамідин, проти криптокока та інших грибів — амфотерицин В, проти різних бактерій — відповідні антибіотики.

50. Роль вчителя у роботі з ВІЛ інфікованими дітьми, та хворими на СНІД, туберкульоз.

ВІЛ (вірус імунодефіциту людини) не передається при звичайному повсякденному кон- такті. ВІЛ не передається: при дотику, обіймах, поцілунку; • при спільному вживанні їжі, користуванні однією тарілкою, склянкою або виделкою,  ложкою, ножем; • при кашлі, чханні або через сльози; • через спільні іграшки, навіть якщо їх брати до рота; • через памперси й при користуванні одним туалетом; • через сечу, фекалії, блювотні маси, слину, нежить або піт. ВІЛ передається від однієї людини до іншої лише через сперму, піхвові виділення, мате- ринське молоко, кров і біологічні розчини, до складу яких входить кров. Зазвичай він пере- дається статевим шляхом (при незахищеному статевому контакті) або ж при спільному вико- ристанні інфікованих шприців. ВІЛ також може передаватися дитині від матері при вагітності,  пологах або через материнське молоко при грудному вигодовуванні. ВІЛ-інфіковані діти мають таке саме право на перебування в дитячих установах, як і інші  діти Відвідування дитячих установ має важливе значення для ВІЛ-інфікованих дітей, щоб кон- тактувати з однолітками, розвиватися й пізнавати нове. Батьки з лікарем і соціальним праців- ником, який займається дитиною, разом вирішують, чи може така дитина відвідувати дитячу  установу, і спостерігають за її розвитком. Персонал дитячої установи може й не знати про те, що дитина ВІЛ-інфікована. Більшість  дітей, які живуть з ВІЛ, не мають або майже не мають симптомів хвороби. Якщо всі члени  родини вважаються здоровими, то родина може й не підозрювати, що дитина інфікована  вірусом. Навіть якщо батьки знають про те, що дитина ВІЛ-інфікована, вони не зобов’язані повідо- мляти про це дитячу установу. Боячись дискримінації, вони можуть приховувати це. Але якщо

вони вирішать розкаати про це виховательці, то вона зобов’язана зберігати конфіденційність  цієї інформації. Іншим батькам не обов’язково про це знати, оскільки ВІЛ-інфікована ди- тина не становить жодної небезпеки для їхніх дітей. Необхідно, щоб в дитячих установах дотримувалия санітарних норм, права особистого  життя й конфіденційності відносно всіх дітей і персоналу. Необхідне дотримання елементар- них правил гігієни, своєчасне інформування батьків про появу в дитячій установі випадків  інфекційних захворювань, так само як і заборона відвідувати дитячу установу хворим дітям