2.2. Аналіз результатів дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».
За аналізом результатів емпіричного дослідження, за методикою «Q-сортування» В. Стефансона, щодо визначення основних тенденцій поведінки особистості в групі, можна сказати, що поведінка окремої особистості в групі є важливим показником поведінки цієї особистості і поза її межами. Ця методика допомагає визначити, якою бачить себе певна особа в групі, як вона почуває себе у цій групі та яке місце в ній посідає.
Проаналізувавши відповіді опитуваних студентів за методикою «Q-сортування» В. Стефансона, ми визначили такі наявні тенденції поведінки студентів у студентській групі (див. Рисунок 2.1.):
Тенденція до залежності. У 60% опитуваних наявна тенденція до залежності, тобто в їхній поведінці присутнє внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. У 20% опитуваних прослідковується тенденція до незалежності, тобто ці студенти не визнають стандарти і цінності, які наявні у студентській групі. Є студенти, які знаходяться у стані внутрішнього конфлікту, вагаються у визнанні себе залежними або незалежними від прийнятих групових норм та стандартів, відповідно – 20%.
Тенденція до товариськості. У 80% опитуваних студентів наявна тенденція до товариськості, яка свідчить про їхню контактність, прагнення утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. У 10% студентів наявна тенденція до нетовариськості, і у такої ж кількості студентів є сумніви, щодо товариської поведінки у студентській групі. Переважання тенденції до товариськості в групі свідчить про те, що учасникам цієї групи присвійні не лідерські якості, а ліберальні, що відображається в їхньому ставленні до конфліктних ситуацій, а саме, у байдужості до вирішення проблем та пониженому прагненні до розвитку взаємостосунків у групі.
Тенденція до «боротьби». Оскільки у 80% опитуваних визначений високий рівень товариськості, то, відповідно, це впливає на зниження конфліктної поведінки особистості в групі, власне ми це спостерігаємо, адже лише у 20% опитуваних наявна тенденція до «боротьби», у 33% студентів присутня тенденція уникання «боротьби», яка показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. В групі наявні також студенти, що не визначилися, як будуть чинити у конфліктній ситуації - 47% опитуваних, що у свою чергу свідчить про домінування ліберальної моделі організації групи та стосунків у ній, а також зниження рівня розвитку взаємостосунків у студентській групі.
60% 20% 20% 10% 33% 20% 10% 47%
Рисунок 2.1.Тенденції поведінки особистості у студентській групі 3 курсу спеціальності «соціальна-педагогіка».
Проаналізувавши результати емпіричного дослідження за методикою «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, яка дозволяє визначити рівень групової згуртованість, що є одним із найважливіших параметрів, який вказує на ступінь інтеграції групи, її згуртованість у єдине ціле, нами було визначено, що рівень групової згуртованості серед студентів третього курсу, спеціальності «соціальна педагогіка» – високий, це можна підтвердити опираючись на дані, визначені нами в дослідженні: серед 30 опитуваних оброблені результати більшості, а саме 20 осіб (67%), вказують на високий рівень групової згуртованості. Обробляючи дані 7 інших осіб (23%), ми визначили рівень групової згуртованості як вище середнього. За обробленими даними 3 інших осіб (10%), рівень групової згуртованості – середній. Рівні «нижче середнього» та «низький» в ході аналізу дослідження не були виявлені (див. Рисунок 2.2.).
Рисунок 2.2. Рівні групової згуртованості, визначені за методикою Сішора сере студентів 3 курсу, спеціальності «соціальна педагогіка».
Отже, аналізуючи результати дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент» за методикою «Q-сортування» В. Стефансона та методикою «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, нами було визначено такі особливості міжособистісної значущості в системі «студент-студент» у студентських групах 3 курсу: високий рівень атракції між студентами, оскільки взаємини між студентами характеризуються дружністю, спільною навчальною діяльністю, високою частотою їхніх зустрічей та рівнем згуртованості; високий рівень референтності, адже у 60% опитуваних наявна тенденція до залежності, тобто в їхній поведінці присутнє внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. Однак низький рівень «тенденції до боротьби», свідчить про малу кількість студентів з властивістю міжособистісного притягнення, що в свою чергу, свідчить про незначну кількість осіб із лідерськими якостями у досліджуваному нами колективі. Тому нам потрібно визначити шляхи оптимізації рівня розвитку відносин міжособистісної значущості в системі "студент-студент".