Висновки до першого розділу

У першому розділі ми дали соціально-психологічну характеристику студентської групи, та визначили і пояснили її структуру. Закцентували увагу на один із видів студентської групи – академічна студентська група. Визначили психологічні явища, що характеризують структуру студентської групи, та визначили фактори переходу студентської групи до референтної групи. Нами було вивчено та проаналізовано чинники та особливості прояву міжособистісних відносин у студентській групі. Ми проаналізували та охарактеризували теоретичні і методологічні проблеми дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент». Також нами було проаналізовано поняття, що характеризують відносини міжособистісної значущості. Ми зробили категоріальний аналіз відносин міжособистісної значущості. Дали визначення поняттям «міжособистісні відносини» та «міжособистісна значущість».

З огляду на поданий теоретичний матеріал, щодо проблеми дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент», його аналіз та структуризацію, ми проведемо емпіричні дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент». Результати цього дослідження ми проаналізуємо, та визначимо шляхи та напрями роботи соціального педагога щодо покращення міжособистісної значущості в системі «студент-студент».

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ЗНАЧУЩОСТІ В СИСТЕМІ «СТУДЕНТ-СТУДЕНТ»

2.1. Організація та методика дослідження міжособистісної значущості в системі «студент-студент».

Під час проведення нами дослідження у вивченні міжособистісної значущості в системі «студент-студент», ми використали методику «Q-сортування» В. Стефансона та методику «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора.

Обстежуваними були студенти третього курсу, спеціальності - «соціальна педагогіка», Інституту соціальної роботи та управління, НПУ ім. М. П. Драгоманова. Соціально-психологічна характеристика опитуваних:

• кількість опитуваних: 30 людей

• вік: 19 – 22 роки;

• гендерні ознаки: 87% - 26-дівчат, 13% - 4-хлопця.

• соціальний статус: студенти.

Умови проведення емпіричного дослідження: опитування проводилися в аудиторіях інституту, кожному опитуваному видавалися бланки для самостійного заповнення, опитування проводилося після 14:00 дня, 03 грудня 2015 року.

Методика «Q-сортування» В. Стефансона дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в реальній групі: залежність, незалежність, товариськість, нетовариськість, прийняття «боротьби» і «уникнення боротьби». Тенденція до залежності визначена як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових стандартів і цінностей: соціальних і морально-етичних. Тенденція до товариськості свідчить про контактності, прагненні утворити емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами. Тенденція до «боротьби» - активне прагнення особистості брати участь в груповому житті, домагатися більш високого статусу в системі міжособистісних взаємин; на противагу цій тенденції уникання «боротьби» показує прагнення піти від взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень. Кожна з цих тенденцій має, на наш погляд, внутрішню і зовнішню характеристику, тобто залежність, товариськість і «боротьба» можуть бути істинними, внутрішньо притаманними особистості, а можуть бути зовнішніми, своєрідною «маскою», що приховує справжнє обличчя людини.

Порядок дослідження. Текст методики складається з 60 висловлювань і може бути пред’явлений у вигляді списку або на окремих картках. Досліджуваному пропонується ознайомитися з твердженням і відповісти «так», якщо воно відповідає його поданням про себе, або «ні», якщо воно суперечить його поданням. У виняткових випадках дозволяється відповісти «сумніваюся». Відповіді фіксуються в реєстраційному бланку.

Обробка даних та інтерпретація результатів:

1. Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54

2. Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60

3. Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52

4. Недружелюбність 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58

5. Прийняття «боротьби» 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59

6. Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53

Відповіді досліджуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість відповідей «так» за однією з тенденцій сумується з кількістю відповідей «ні» по полярній тенденції, в парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей за шкалою «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність». Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжню перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, притаманної індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але й за її межами. У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількістю позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність - незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій [4] Детальний текст методики поданий в додатках (див. Додаток А)

Методика «Визначення індексу групової згуртованості» Сішора, дозволяє визначити рівень групової згуртованість, як один із найважливіших параметрів, який вказує на ступінь інтеграції групи, її згуртованість у єдине ціле. Методика складається з 5 питань, на кожен з яких є кілька варіантів відповіді. Кожен варіант має певний бал. Максимальна сума балів - 19, мінімальна - 5. Обробка результатів проводиться за допомогою «ключів». Відповіді кодуються в балах згідно з наведеними у дужках значенням [4].

Інтерпретація результатів: рівні групової згуртованості:

- 16,1 балів і вище - висока;

- 11,6 - 15 бали - вище середньої;

- 7 - 11,5 - середня;

- 4 - 6,9 - нижче середньої;

- 5 і нижче - низька.

Ми обрали саме ці методики дослідження, тому що вони дозволяють дослідити міжособистісну значущість в системі «студент-студент», вивчаючи поведінку та власний погляд окремої особистості на уявлення про себе у сталій групі, та взаємозв’язок цієї поведінки із рівнем групової згуртованості у студентській групі. Детальний текст методики поданий в додатках (див. Додаток Б).