28)Соц.Роб,як інструмент контролю у фашистській Німеччині

Особливий урок історія подає на прикладі використання соціальної роботи націонал-соціалістичним режимом Гітлера в Німеччині. З його приходом до влади (1933 р.) для професії соціального працівника залишався один шанс на виживання — підкоритися системі, прийняти той ідеал суспільства, який пропагував націонал-соціалізм.Політика націо-

нал-соціалізму надала цим технічним рішенням свої ідеологічні рамки. Расизм і система соціального захисту при владі Гітлера підтримували один одного: система соціального захисту потребувала виправдання своїй відмові від прав людини; расизм проголошував себе в якості соціального захисту, проголошуючи, що благополуччя нації в цілому залежить від стану і благополуччя найбільш сильних членів суспільства, а це вимагає «жертв» від більш слабких во ім'я національних інтересів.Фашизм вважав соціальну роботу і соціальний захист важливим інструментом соціального контролю, тому не відміняв їх, а використовував для надання благовидного образу дискримінаційним заходам, які здійснювалися під час його влади. Використання соціальної роботи для здійснення дискримінаційної практики характерно і для інших крайніх правих режимів. Суть цієї практики полягала в тому, що відкидалась соціальна причинність проблем людини, і вони зводились до індивідуальної патології.

29.Характеристика соціальної роботи в Європі в 30-і роки 20 століття

На початку ХХ століття в Європі і Америці вже діяло 14 шкіл соціальної роботи. У США цю професію зразу стали називати соціальною роботою, а в країнах Європи - соціальною медициною. З часом і в Європі перейшли до американського варіанту її назви, і тепер вона визнана у всьому світі.Отже, професія соціального працівника отримала свій початок з благодійних організацій США і Європи. Завдяки своїй неформальній діяльності активісти цих організацій набули досвіду, який давав їм змогу не лише покращувати зміст соціальної допомоги, а й визначити напрямки на перспективу, розробляти наукові методи, започаткувати спеціальну підготовку кадрів. Більшість вчених вказують на чотири сектори в системі соціальної опіки Великої Британії:1. Неформальний сектор сім’ї, друзів і сусідів. Цей сектор залишається найбільш важливим джерелом опіки і піклування, підтримки для індивідів, які цього потребують.2. Волонтерський або незалежний сектор, де свій посильний вклад вносять неоплачувані волонтери і групи самодопомоги, часто також великі некомерційні агентства з питань соціальної опіки. Останні можуть отримувати державне фінансування, але вони не є державними агентствами. 3. Державний сектор, переважно регіональні і місцеві урядові відомства і агентства, які наймають соціальних працівників і інші групи оплачуваного персоналу. 4. Комерційний сектор, де послуги опіки надаються з метою отримання прибутку, який далі розподіляється між персоналом або власниками. Друга ключова особливість системи соціальної опіки є її конкретні функції. Головні можна визначити, як:1. Надання опіки і піклування, підтримки: сюди відносять такі питання, як наприклад, кому, за яких обставини, як і яким сектором вони надаються. Це залежить від кожної країни, але ця функція залишається центральною для всіх систем. 2. Захист: зокрема, дітей, людей похилого віку і людей з різним типом недієздатності (наприклад, розумова хвороба), бо вони можуть бути дуже уразливі через обставини різного роду, такі як, наприклад, батьківське неадекватне ставлення, зловживання або експлуатація іншими, тому суспільство забезпечує певну ступінь захисту через надання послуг соціальної опіки. 3. Регулювання: в залежності від моделі соціальної опіки, якою користується країна, важливою функцією державного сектора є регулювати види діяльності інших секторів, які надають соціальну опіку. Це має відношення до обговорення питання задіяння комерційних служб, які у Великій Британії, наприклад, ретельно регулюються департаментами соціальних послуг органів місцевого самоврядування. 4.Стимулювання і координація опікуванням: всі системи повинні продовжувати пошуки нових ресурсів на фінансування і розширювати вже існуючі через обмежену природу формальних ресурсів і не лімітовану потребу в соціальному опікуванні. 5. Соціальний контроль: включає посилення суспільних норм, правил і процедур. Наприклад, поведінку молодих правопорушників і деяких розумово хворих людей можна розглядати не тільки з точки зору їх власних інтересів, а як загрозу іншим людям, тому в багатьох країнах функція соціальної опіки полягає в забезпеченні як опіки, так і контролю за цими індивідами. Однак, це не є універсальним твердженням, і деякі фахівці переконують, що соціальний контроль не є частиною соціальної опіки. В деяких країнах за поведінку молодих правопорушників відповідає правова система, а за поведінку розумово хворих людей - правова система та система охорони здоров’я. 6. Соціальна інтеграція: деякі групи громадян, як, наприклад, бідні люди, люди з етнічних груп та люди з недієздатністю часто зазнають соціального виключення (exclusion), тобто заперечуються їх повні права на громадянство в їх суспільствах. Соціальне опікування є одною, але не єдиною суспільною системою, функцією якої є допомогти досягнути кращої інтеграції суспільно виключених груп.