11. Зростання ролы держави в розподылысоцыальноъ допомоги на українських землях 16-18ст.

Запорізька Січ, яка стала головним етапом еволюції українського козацтва, виконувала функції державного утворення. На підвладній козакам території було запроваджене козацьке правління. Козацькі гетьмани та полковники в історичних документах згадуються як такі, що здійснювали благодійні вчинки і виявляли милосердя, будували на власні кошти церкви і жертвували величезні гроші монастирям. Зокрема, Петро Сагайдачний дарував гроші монастирям і храмам, визволяв з неволі полонених, турбувався про освіту ы влаштування народних шкіл. Для прожиття тих, хто став непрацездатним в результаті участі у військових подіях, влаштовував шпиталі й виділяв грошові внески [84, 64]. Щедрі пожертви на церкви, школи, шпиталі і друкарні робив також гетьман Іван Мазепа. Для поранених і старих воїнів Запорізької вільної республіки організовувались спеціальні шпиталі. ≪Це були водночас і лікарні, і притулки, і громадські осередки для, хто не міг боротися і працювати, про кого дбало тогочасне українське суспільство≫ .

При кожному православному приході в запорізькому краї діяла церква, з однієї сторони якої був шпиталь, з іншої — школа. Мотивами соціальної благодійності проникнуті нормативні акти козацької доби, зокрема Угода та Конституція Пилипа Орлика. ≪Козачі вдови і осиротілі козацькі діти, козацькі вдови і жінки без присутності самих козаків, коли в походах або на будь-яких будуть перебувати службах, щоб не притягалися до всіляких посполитових повинностей і не утяжувалися вимаганням датків — домовлено і постановлено≫ .Досягши свого повного розвитку протягом XVI іXVII ст., запорізька община з половини XVIII ст. поступово обмежується царськими указами.

З наступними історичними подіями в Україні починають вироблятися інші соціальні, а згодом і правові норми здійснення і регуляції соціальної допомоги. Але громадські, демократичні елементи проявляються завжди при виникненні сприятливих умов, що і прослідковується в другій половині XIX ст.

Інформацію про виникнення і розвиток соціальної

роботи в Німеччині знаходимо у книзі ірландця Лоренца

Уолтера «Социальная работа в изменяющейся

Европе»; з деякими фактами розвитку соціальної

роботи в Німеччині

12.Суспільно-економічні фактори на україні шо сприяли розвитку соц. Допомоги……

Від кіпця XVIII до початку XX ст. Україна перебуває під владою декільох імперій — Російської та Австро-Угорської. Політичні системи цих держав радикально відрізнялися від устрою, до якого українське населення ззикло в попередні історичні періоди, різними були і система права та здійснення соціальної допомоги. І все

ж відбувалося чимало позитивних суспільних зрушень, які знаходили відображення у сфері соціальної допомоги. Переломними подіями в історії українського народу в XIX .

стало скасування кріпосного права. та земська реформа 1864 року. Система допомоги в містах у пореформений період набуває нових рис також у зв'язку з тим, що частина звільнених від кріпацтва селян подається в міста у пошуках роботи .Урбанізація несла з собою значні соціальні проблеми: високу плату за житло, безробіття, що не могло не відбитись на малоімущих і найбідніших верствах населення. Разом із зростанням соціальних проблем відбувається ріст різноманітних форм соціальної патології: професійного жебрацтва, проституції, безпритульності.

У цілому в пореформений період суспільна опіка розвивається у декількох напрямках: система приказів поступово заміняється земською (волосною і міською) системами допомоги і підтримки. Для поповнення фінансових можливостей органи самоуправління активно співробітничали з державними відомствами, благодійними товариствами і приватними особами. Формування бюджету окружних закладів піклування відбувалось головним чином за рахунок членських внесків і приватних пожертвувань. Окрім цього, надходили відсотки з міських капіталів і з деяких благодійних капіталів і товариств, збори з благодійних концертів і вистав. У формуванні бюджету брала участь і міська дума.У перші роки основна частина видатків йшла на відкриту опіку, з часом окружні заклади для бідних відкривали установи закритої опіки (богадільні, притулки, училища, лікарні)