59. Соціальна робота з різними видами сімей.

Успішність соціальної роботи з молодою сім'єю забезпечується завдяки врахуванню типу сім'ї. Адже кожна сім'я яка належить до того чи іншого типу, має свої типові особливості, а значить потребує різних видів соціальної допомоги, застосування певних форм і методів роботи.

Різні типи сімей, які мають проблеми у взаємостосунках, вихованні дітей, організації своєї життєдіяльності, потребують соціальної допомоги, підтримки, у тому числі матеріального забезпечення, організації побуту, вирішення проблем репродуктивного здоров'я, вільного часу.

Типи сімей 1. Залежно від виконання матеріально-економічної функції: - за рівнем матеріальної забезпеченості; - за професійною приналежністю, освітнім рівнем, віком, ставленням, до релігії та за особливими умовами сімейного життя;.

2. Залежно від виконання житлово-побутової функції, за структурою сім'ї та особливостей проживання: - за складом сім'ї (структурою): неповні, прості нуклеарні (батьки і діти), складні (батьки, діти, дідусі, бабусі - у різних варіантах); великі (батьківська пара, декілька дітей зі своїми сім'ями - три і більше подружніх пар).

3. Залежно від виконання демографічної функції: - за кількістю дітей в сім'ї ;- за однорідністю соціального вкладу; - за тривалістю подружнього життя;

сім'ї з тривалістю подружнього життя від 1 до 3 років; і т.п.

4. Залежно від виконання комунікативної функції: - сім'ї за типом керівництва; - за юридичними взаємостосунками батьків та дітей ;-- за якістю емоційно-психологічних взаємостосунків у сім'ї;

5. Залежно від виконання виховної функції: - благополучні; - неблагополучні (в тому числі, зовні благополучні); - сім'ї групи ризику.

З точки зору соціальної роботи найбільшої уваги з боку соціальних служб потребують сім'ї, яким потрібна соціально-психологічна, соціально-педагогічна допомога. До таких відносяться типи сімей, залежно від виконання ними виховної функції. Це так звані неблагополучні сім'ї. До неблагополучних відносяться сім'ї, які повністю або частково втратили свої виховні можливості через ті чи інші причини. В результаті цього в таких сім'ях об'єктивно чи суб'єктивно складаються несприятливі умови для виховання дитини.

Кожна із зазначених категорій проблемних сімей вимагає адекватної соціально-психологічної допомоги соціальної служби у підтримці та подоланні конфліктних ситуацій.

60. Система роботи з дезадаптованими дітьми і підлітками.

Одним із найважливіших напрямів соціальної роботи є робота з дітьми, яких виділяють в самостійну категорію, але нази­вають при цьому по-різному: важкі, важковиховувані, педагогічно занедбані, проблемні, дезадаптовані, діти групи ризику та ін.Поняття "дезадаптовані діти" має соціальний чи соціально-психологічний відтінок і характеризує дану категорію дітей з по­зицій соціальної норми, а точніше - невідповідності їй. Оскільки соціальна адаптація - це включення індивіда чи групи в соціаль­не середовище, пристосування їх до відповідних правил, систе­ми норм і цінностей, то соціальна дезадаптація підлітків - це порушення процесу соціального розвитку, соціалізації індиві­да. Найбільш характерними проявами соціальної і психолого-педагогічної дезадаптації цих дітей є їх агресивна поведінка, конфлікти з вчителями і ровесниками, вживання алкоголю і наркотиків, здійснення правопорушень (бійки, крадіжки й ін.) невідвідування школи, бродяжництво, спроби суїциду і т.ін. Можна виділити декілька політичних, соціаль­но-економічних, духовно-моральних факторів, що впливають на збільшення кількості соціально дезадаптованих підлітків: надмірна комерціалізація суспільства; розпад цілого ряду соціальних інститутів, які раніше пра­цювали на дитинство; погіршення соціально-економічних умов функціонуван­ня сім'ї (низький матеріальний рівень, погані житлові умови)зниження моральної культури суспільства та сім'ї; криміналізація суспільства, зростання впливу культу сили; -втрата престижу освіти і чесного заробітку.

Для підліткового мислення характерні певні особливості, що накладають серйозний відбиток не лише на інтелектуаль­ну, а й на поведінкову сферу. По-перше, їм властива схильність до крайніх варіантів оцінки фактів і подій - пе­ребільшення чи применшення. По-друге, підлітки прагнуть до глобалізації мислення і роблять рішучі й остаточні висновки із неповної, одиничної інформації. По-третє, свої висновки вони обґрунтовують, виходячи з позицій максималізму, не розрізняючи нюансів.

Формування протиправної поведінки в 12-16 років - крайні прояви численних підліткових комплексів і компенса­торних реакцій, спрямованих на їх переборення. Суть цих ком­плексів - специфічні підліткові поведінкові реакції на вплив оточуючого середовища.Соціальна дезадаптація - це процес, який може бути зво­ротним.Для повноцінної соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та підлітками необхідне створення для них системи зак­ладів, завданнями яких мають бути: профілактика бездоглядності, бродяжництва, дезадаптації; психолого-медична допомога дітям, які потрапили з вини батьків чи у зв'язку з екстремальною ситуацією (в т.ч. і з фізичним і психологічним насильством) у безви­хідне становище; формування у дітей та підлітків позитивного досвіду соціальної поведінки, навичок спілкування і взаємодії з оточуючими людьми;психологічна і педагогічна підтримка, що сприяє подолан­ню кризових станів особистості; сприяння поверненню в сім'ю; забезпечення можливості отримати освіту.