36.Система соціального забезпечення в 70-80-х р.Р.20ст

У 70-х роках декларувалися такі основні засади соціального забезпечення в СРСР: загальність соціального забезпечення; різноманітність видів обслуговування; забезпечення громадян різними видами соціальної допомоги за рахунок державних і громадських коштів. Головним напрямком діяльності Міністерства соціального забезпечення на початку 80-х років стає соціальне забезпечення непрацевлаштованого населення.

Але на ці роки припала ідентифікація суспільства і деражви. У результаті у здійсненні допомоги починає домінувати держава. Громадські організації , існуючі лише номінально, не брали участі в цій діяльності. Відбувається звуження ідеї допомоги, багато видів соціального патронажу втрачаються.

Система розподілу фондів соціального забезпечення була значною мірою бюрократичною і безадресною, саме уряд визначав типи клієнтів, яким необхідна допомога.

37. Негативне та позитивне в соціальній роботі 70-80-х .Р. 20ст

До досягнень в соціальній сфері цього періоду безумовно відносять безплатне медичне обслуговування, лікарняне і санаторно-курортне лікування, навчання в учбових закладах всіх рівнів, масове будівництво доступного житла, регулярне підвищення заробітної плати. Система соціального забезпечення охоплювала широкі верстви населення і надавала допомогу всім потребуючим, було наявним піклування про дітей-сиріт, інвалідів, матерів-одиночок, військовослужбовців, інвалідів війни, пенсіонерів.

Але поряд з відміченими величезними досягненнями система соц. забезпечення була суперечливою і далекою від досконалості, відбувається ідентифікація суспільства і держави. У результаті у здійсненні допомоги починає домінувати держава. Громадські організації , існуючі лише номінально, не брали участі в цій діяльності. Відбувається звуження ідеї допомоги, багато видів соціального патронажу втрачаються. Як наслідок — сформувалась патерналістська модель соціального захисту з майже абсолютним фінансуванням із держбюджету. Система розподілу фондів соціального забезпечення була значною мірою бюрократичною і безадресною, саме уряд визначав типи клієнтів, яким необхідна допомога.

40). Характеристика проблем та рівнів розвитку сучасної соц..Роботи

Об'єктом соціальної роботи, її теорії і практики є соціальні стосунки, багатогранні і складні як за структурою, так і за змістом.  Виділимо основні напрямки: 1. Індивідуальні, сімейні, організаційні проблеми, починаючи з індивіда (слабке фізичне здоров'я та безпорадність, самотність, жорстоке ставлення, пригнічений стан, непривабливість, соціальна ізоляція) і закінчуючи організаційними проблемами (збільшення бідних, біженці, бездомні). 2. Соціально-екологічні проблеми (охорона довкілля, екологічні катастрофи, тощо). 3. Соціально-економічні (90% населення за межею злиднів, не мають фізіологічного прожиткового мінімуму, тобто знаходяться на межі виживання). Це - соціальні наслідки економічних реформ. 4. Проблеми соціальної стратифікації - соціального розшарування, що призводить до розподілу суспільства на "вищі" та "нижчі" класи. 5. Проблеми соціальної патології - злочинність, наркоманія, проституція, суіцид, СПИД та ін.6. Проблеми символізації та моделювання світу і людей у ньому - відчуження, соціальні забобони, поява антилюдських цінностей, брак честі, моралі, самоповаги та недосяжної життєвої мети.7. Проблеми комунікації - нормативні оцінки та пізнавальні здібності.8. Проблеми структур влади - їхні дії, що впливають на соціальну напругу і стабільність, від чого залежить соціальна активність населення.

Процес соціальної роботи реалізується на різних рівнях розвитку суспільства: мікро-, мезо- і макрорівні.Мікро-рівень — соціальна робота з окремою особистістю та її найближчим соціальним оточенням: сім'єю, друзями, сусідами, родичами та ін. Він базується на прямих взаємостосунках і взаємовідносинах між особистістю та соціумом. Відповідно до цього процес соціальної роботи складається з таких етапів.

Цей рівень соціального обслуговування може здійснюватися на контрактній основі соціальної служби з клієнтами і реалізується переважно спеціалістами організацій і установ соціальної сфери.

Мезорівень: соціальна робота здійснюється на рівні організацій та установ соціальної сфери. Об'єкти соціальної роботи вступають у взаємовідносини із суб'єктами надання соціальних послуг опосередковано. Це рівень визначення основних напрямків, підходів до соціальної роботи адміністрацією закладу, яка не вступає у прямі контакти зі споживачами соціальних послуг, однак є визначальною ланкою у поліпшенні соціального фону соціуму (району, мікрорайону, міста, області, регіону), удосконалює зміст, форми, методи, технології соціальної роботи у межах своїх повноважень і компетенції.

Макрорівень: визначення політики держави щодо соціальної роботи. У зарубіжних підходах виділяється екзорівень (проміжний), що окреслює кроскультурні розбіжності соціальної роботи у різних країнах світу. Суть соціальної роботи на макрорівні полягає в тому, що об'єкти соціальної роботи, тобто безпосередні споживачі соціальних послуг, не мають зазвичай прямих взаємостосунків з державними органами влади, які визначають їхню долю та умови нормальної життєдіяльності, однак відчувають на собі негативні й позитивні зрушення, які відбуваються у політичній сфері суспільства.