- •1.Поняття про міф, міфологію, категорії міфів.
- •2.Антична міфологія. Міфи про богів та героїв Греції.
- •3. Жанр байки у світові літературі
- •4.Жанр “високої комедії” у творчості Мольєра
- •5. Епоси Гомера «Ілліада» та «Одіссея». Міфологічна основа та зміст.
- •6. Герої та поетика епосів Гомера
- •7. Трагедія в.Шекспіра “Гамлет”. Суть конфлікту
- •8.Жанр сонету в літературі доби Відродження.
- •9.Проблематика трагедії “Фауст” в.Гете
- •10. Просвітництво, його ідейно-естетичні засади та представники
- •11. “Робінзон Крузо”д.Дефо як просвітницька апологія людини
- •12. Образ Робінзона Крузо (за романом д.Дефо «Робінзон Крузо»).
- •13. Романтизм як художня система.
- •14. «Малюк Цахес» е.Т.А.Гофмана. Жанрова своєрідність твору.
- •15. Моральна проблематика «Малюка Цахеса» е.Т.А.Гофмана.
- •16. Лірика г. Гейне.
- •17. Поезія а. Міцкевича
- •18. Роль в.Скотта у створенні жанру історичного роману.
- •19. Роман “Червоне і чорне” ф.Стендаля як “хроніка хіх століття”
- •20. Образ ж.Сореля (за романом ф.Стендаля “Червоне і чорне”).
- •21. ”Батько Горіо”о.Бальзака як драма повсякденного життя.
- •22. Тема грошей у романі о. Бальзака ”Батько Горіо”
- •23 Особливості лірики Лермонтова
- •24. Принципи створення національного характеру у новелістиці п.Меріме.
- •25. Аналіз однієї з новел п.Меріме (за вибором)
- •26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
- •27. Образ е.Боварі, засоби його створення.
- •28. Порівняльний аналіз образів б.Шарп та е.Седлі в романі у. Теккерея «Ярмарок марнославства».
- •29. ”Ярмарок марнославства” в.Теккерея. Розкриття снобізму як головної “хвороби” англійського суспільства.
- •30. Новелістика Мопассана
- •31. Натуралізм у французькій літературі.
- •32. Цикл романів е.Золя «Ругон-Макари». Склад і задум.
- •33. Тематика, проблематика та жанрова своєрідність новелістики е.По.
- •34. Аналіз однієї з новел е.По «Падіння дому Ашерів».
- •35. Розвиток особистості в п’єсі г.Ібсена “Ляльковий дім”.
- •36. Сутність конфлікту в романі о.Уайльда “Портрет Доріана Грея”, його моральний аспект.
- •37 Самотність і відчуження людини в новелі ф.Кафки „Перевтілення”
- •38.Образ нескореної людини у повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”
- •39. Символіка повісті е.Хемінгуея “ Старий і море ”.
- •40. Постмодернізм в літературі.
- •41. Роман "Євгеній Онєгін" - "енциклопедія російського життя"
- •42. Жіночі образи в романі о.Пушкіна “Євгеній Онєгін”.
- •43. Ліричні відступи в романі о. Пушкіна "Євгеній Онєгін"
- •44. Роман м.Лермонтова “Герой наш о го часу ” як філософський та психологічний роман.
- •45. Образ Печорiна у романi Михайла Лермонтова "Герой нашого часу"
- •46. Національно-фольклорна основа збірки м.В.Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”.(1831-1832 р).
- •47. “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” як зразок романтичної літератури.
- •48. Тема маленької людини в повісті Гоголя Шинель
- •49. Проблема російського народного характеру в «Записках мисливця» і.Тургенєва
- •50. Злочин і кара» ф.Достоєвського як філософський роман.
- •51.Особливості психологічного дослідження особистості в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •52.Зображення життя знедолених в романі ф.Достоєвського «Злочин і кара».
- •53. Проблема вибору в оповіданні Толстого «Після балу»
- •54.Художні особливості ранніх оповідань а.Чехова.
- •56. Лірика с. О. Єсеніна: основні мотиви, зв'язок з фольклором.
- •57.Морально-філософська проблематика роману м.Булгакова «Майстер і Маргарита».
- •58. Поема а.Ахматової «Реквієм»: проблематика та художні особливості.
- •59. Тема Великої Вітчизняної війни в російській літературі хх ст. (Аналіз одного з творів на вибір).
- •60.Естетичні пошуки сучасної зарубіжної літератури на прикладі аналізу одного твору (за вибором студента).
26. ”Пані Боварі” г.Флобера як втілення “об’єктивного методу” французького реаліста.
Флобер ішов власним шляхом у літературі, відмінним від О. Бальзака і Ф. Стендаля, виробляв свою естетику та стиль. Усе в художньому творі, на думку письменника, залежить від стилю, якому він приділяв головну увагу. Мистецтво для письменника було не втечею від життя, а засобом творчого діалогу з ним. "Об'єктивний стиль" (або метод), як називають його літературознавці, розроблений Флобером, став одним із провідних принципів його реалізму, а пізніше був прийнятий іншими французькими письменниками (Гі де Мопассаном, Емілем Золя, натуралістами). Об'єктивізм, за Флобером, – це відсутність автора у творі. Флобер застосовував прийом психологічного аналізу героїв через світ речей, які їх оточують. Письменник намагається створити нову літературу, що базується на науковому мисленні. Він прагнув встановити зв'язок між психологічною та фізичною природою людини, показати фізіологічну основу пристрастей, глибокий психологізм життя як героя, так і суспільства[1,c.155]. Письменник розпочав роботу над своїм найвизначнішим романом «Пані Бооварі» восени 1851 року. Критики назвали твір одним з найбільших досягнень реалізму в літературі. Ще в 1838 році з'явилася його повість "Пристрасть і доброчинність", у сюжеті якої відчувається задум "Пані Боварі". Працюючи над творами Флобер планує створити оригінальний твір з художньо - стилістичної точки зору. Основна тема твору визначена самим письменником у підзаголовку роману: "Провінційні звичаї".
Флобер змальовує та досліджує життя Франції середини ХІХ століття: деградацію людської душі, відчутне нівелювання культурних цінностей, мистецтва, науки, політики, релігії, побуту, їх провінціалізацію.
Значну увагу автор приділяє проблемі обумовленості характеру героя навколишнім середовищем. Флобер розвінчує жіночі ілюзії і засуджує явище, яке критики пізніше назвали "боварізмом" (намагання уявити себе іншим, ніж ти є насправді). Це відчуття переживають майже всі герої роману, але саме Еммі найбільшою мірою властиве жити вигаданим життям.
У своїй творчості письменник дотримувався принципу об'єктивізму: у ньому немає авторських реплік, роздумів, відкритого коментування вчинків героїв. Флобер – визначний майстер стилю та психологічного аналізу. Він збагатив романну "техніку" новими засобами художнього зображення людського характеру.
• Емма Боварі, на перший погляд, подібна до романтичних героїнь: жадає справжнього почуття, мрійлива, витончена. Вона хоче нового життя, ідеали якого винесла з дешевих бульварних романів, сповнених фальші та примітивізму. Саме реальність дала Еммі звичайного чоловіка, який не просто контрастував з романними героями, а викликав у неї відразу на тій тільки підставі, що „він не вмів ні плавати, ні фехтувати, ні стріляти зі зброї...”.
• Не справдилися романтичні сподівання Емми і в її реальних любовних пригодах. Леон, сентиментальний провінційний нотаріус, не відчував особливої потреби у бурхливій пристрасті Емми. Ще гіршим за нього був Рудольф – справжня пародія на романтичного героя. Він вміло спокушає Емму, але, дізнавшись про її намір кохати його довіку, полишає її, т. як перспектива буденного кохання – це не для нього.
• Об’єктивно зображуючи психологічний стан, різні деталі, вчинки та їх мотиви, думки Емми, Флобер приводить читача до поступового розуміння того, що прагнення до витонченого і прекрасного обертаються пристрастю до просто красивого життя – готельного шику, красивих речей та смачної їжі, а бажання неземних романтичних почуттів – інтрижкою у пошуках плотських утіх. Трагедія Емми полягає в тому, що вона не може примиритися з обмеженістю провінційного існування, але її ідеали, сформовані цим же середовищем, так само позбавлені будь якої духовності. Флобер залишається об’єктивним до кінця, зробивши банальною і саму смерть Емми: їй не судилося, як будь-якій романтичній героїні, померти від розбитого кохання. Вона заборгувала велику суму і помирає, отруївшись миш’яком.
• Метод об’єктивного реалізму (завдяки використанню Флобером таких засобів зображення, як мрії героя, вчинки та їх мотиви, думки, ставлення до оточуючих, психологічний стан та його прояви) дає можливість читачу не тільки споглядати життя, а й тлумачити його. Тому логічним стає врешті решт співчуття до Емми, яку „пліснява” життя не тільки оповила, а і задушила.