32. Утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників.

Якісні прикметники здатні утворювати ступені порівняння (вищий і найвищий), що позначають різну міру вияву ознаки предмета: міцний - міцніший - щонайміцніший, густий - більш густий - найбільш густий.

Окремі якісні прикметники можуть мати повну і коротку форми: певний - певен, зелений - зелен, дрібний - дрібен.

Від багатьох якісних прикметників можуть утворюватися прислівники на -о, -е (приємно, дрібно, добре, рішуче) та абстрактні іменники із суфіксами -ість, -от-, -ин-, -ств-, -еч-, -ав- (-яв-) (самотність, німота, глибина, убозтво, порожнеча, блакитнява).

Якісні прикметники можуть сполучатися з прислівниками дуже, трохи, надзвичайно, зовсім, надто та ін.:дуже повільний, трохи сумний, надто широкий.

Від якісних прикметників за допомогою суфіксів і префіксів утворюються прикметники зі значенням здрібнілості, згрубілості, різної міри вияву ознаки (гарненький, тонесенький, здоровенний, хитрющий, надзвичайний, прегарний, завеликий, великуватий). Способом складання слів утворюються складні прикметники зі значенням великої міри вияву ознаки (білий-білий, дужий - предужий, милий-милесенький).

Якісні прикметники здатні утворювати антонімічні пари (великий - малий, багатий - бідний, добрий - злий) та синонімічні ряди (добрий - приязний, привітний, ласкавий, чуйний; сміливий - хоробрий, мужній, відважний, безстрашний).

33. Особливості зв’язку числівників з імениками

Числівники граматично пов’язуються з іменниками. Вони або керують іменниками, або узгоджуються з ними.1. Числівник один узгоджується з іменниками у роді, числі й від-мінку: один комбайнер, одна година, одне село.

2. Числівник два вживається у двох родових формах: одна форма – для чоловічого і середнього родів: два столи, два відра; жіночого роду – дві картоплини, дві медсестри.

3. Числівники два, три, чотири, вступаючи у граматичні зв’язки з іменниками, вимагають від них форми називного відмінка множини: два дуби, три корови, чотири вівці. Але вони не сполучаються з іменниками, що не підлягають лічбі (кисень, сила, міць, праця).

4. Числівники від п’яти і далі вживаються з іменниками у формі родового відмінка множини: п’ять полів, дев’ять комбайнів, десять ветлікарів, сто сорок шість курчат, тисяча двісті кілограмів.

5. При неозначено-кількісних та дробових числівниках іменники вживаються у родовому відмінку множини: кілька гусенят, п’ятеро щенят, шестеро комбайнерів.

6. При дробових числівниках іменники мають форму родового відмінка однини, а слово частина може не вживатись: одна сьома, три цілих і три восьмих, дві третіх площі.7. Числівники півтора, півтори сполучаються з іменниками у родовому відмінку однини: півтора дня, півтори доби.

8. Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі, відмінку: сьомий період, сьома година, сьоме число.

34. Правопис прислівників і прислівникових сполук

1. Через дефіс пишемо,

а) прислівники, що утворені від прикметників,

займенників, порядкових числівників за допомогою прийменника по: по-батьківськи, по-товариському,по-нашому, по-моєму, по-перше, по-людськи, по-братерськи; б) прислівники геть-чисто, на-гора \ в) складні прислівники, утворені з тих самих,

синонімічних або антонімічних слів, тихо-тихо,

далеко-далеко, ось-ось, вранці-рано, тишком-нишком,гидко-бридко, зроду-віку, часто-густо, більш-менш,врешті-решт, видимо-невидимо, повік-віків, вряди-годи, десь-інде, сяк - так,

г) через два дефіси пишемо: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, де-не-де, пліч-6-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як, коли-не-коли,ґ) першу частину пишемо окремо, а дві наступні

через дефіс у прислівниках не сьогодні-завтра, без кінця - краю, з діда-прадіда, з давніх-давен, але з усіх усюд пишемо окремо.2. Окремо пишемо:а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника: без відома, без кінця-краю, в затишку, в міру, в ногу, в обріз, до пари, до лиця, до

побачення, до речі, на біс, по черзі, уві сні, у стократ,б) словосполучення, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: день у день,

з боку на бік, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу, сам на сам, з ранку до вечора, з кінця в кінець, зроду в рід \ в) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (серед ) роду

в основному, в цілому,г) словосполуки, які в реченні виконують функції

прислівника та складаються з узгоджуваного прикметника (числівника, займенника) й дальшого іменника*другого дня, таким чином, темної ночі, тим часом,ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника

по зі збірним числівником* по троє, по четверо.

3. Разом пишемо) складні прислівники,утворені сполученням прийменника з прислівником віднині, дотепер, забагато,занадто, надані, назавжди, назовсім, наскрізь,насправді, утричі,

б) складні прислівники, утворені сполученням

прийменника з іменником* безвісти, безперестанку,ввечері, вкупі, влітку, вплав, вплач, врешті,всередині, вщерть, збоку, нагору («але на-гора), напам’ять,напідпитку, опівночі, спереду, уголос, узимку, узнаки,

в) складні прислівники, утворені від прийменниката короткої форми прикметників, а такожчислівників* віддавна, вручну, допізна, завидна, зрідка,напевне, вперше, вдруге, надвоє, начетверо, утрьох,учотирьох, водно, поодинці,г) складні прислівники, утворені сполученнямприйменника п займенником, внічию, втім, навіщо,передусім, почім, почому, але до чого, за віщо,

ґ) складні прислівники, утворені сполученням

кількох прийменників із будь-якою частиною мовивдосвіта, вподовж, знадвору, навздогін,навзнак,навперейми, навскач, навскіс, навтікача;

д) складні прислівники, утворені з кількох основ

ліворуч, босоніж:, насамперед, чимдуж:, чимраз,

є) складні прислівники, утворені сполученням

часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою части-

пою мови: абикуди, анітрохи, аніяк, дедалі, деінде,

деколи, декуди, щогодини, щомісяця, щонайбільше,

щоразу, щороку, якомога.

Увага! Слід відрізняти прислівники, складені з

прийменників або часток і різних частин мови, від

прийменників або часток та іменників і

прикметників, коли останні зберігають у реченні свої функції як

окремі частини мови: Він повернув убік. У барив у

бік. Спочатку це не було ясно. З початку розмови

було зрозуміло. Всередині щось заболіло. Шукай це

правило у середині параграфа.