- •1. Літературна мова, ознаки
- •2. Типи мовних норм
- •3.Мовна компетенція та мовний культ особистості
- •4.Функціон стилі, оф-діловий
- •5.Науковий стиль
- •6. Етика ділов. Мовлення
- •7. Усна і писемна мова, усна публічна
- •8.Виразність усної мови. Інтонація
- •9.Орфоепічні норми укр. Мови. Вимова голосних та приголосних
- •10.Особливості вимови сполук приголосних
- •11. Складні випадки наголошування слів української мови у професійному спілкуванні.
- •12. Лексика офіційно-ділового та наукового стилів.
- •13. Правопис и та і у словах іншомовного походження(правило «девятки»)
- •14.Подвоєні і не подвоєні в словах іншомовного походження
- •15. Уживання мякого знака
- •16. Уживання апострофа
- •17. Чергування голосних звуків в українській мові.
- •18. Чергування приголосних звуків в укр. Мові
- •19. Зміни приголосних звуків перед суфіксами –ськ;-ств
- •20. Подвоєння приголосних української мови внаслідок їх подовження і збігу.
- •21. Спрощення в групах приголосних.
- •22. Правопис префіксів в українській мові.
- •23. Складні та складноскорочені слова в українському діловому мовленні. Правила написання складних слів.
- •24. Складні слова, які пишуться через дефіс.
- •26. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –а ( -я).
- •27. Правопис закінчень іменників іі відміни у родовому відмінку однини. Групи іменників, що мають закінчення –у ( -ю).
- •28. Особливості відмінювання та правопису прикметників.
- •29. Відмінювання та вживання кількісних числівників.
- •30. Відмінювання кількісних числівників на позначення сотень і десятків.
- •31.Відмінювання складених кількісних і порядкових числівників
- •32. Утворення форм ступенів порівняння якісних прикметників.
- •33. Особливості зв’язку числівників з імениками
- •34. Правопис прислівників і прислівникових сполук
- •35. Правопис особових закінчень дієслів
- •70.Основні вимоги до реферату
24. Складні слова, які пишуться через дефіс.
Через дефіс пишуться складні іменники:
а) утворені без сполучних голосних із двох іменників, які означають близькі або протилежні за змістом поняття; особливість предмета й сам предмет; державні посади, військові, наукові звання; власні імена й географічні назви; назви сторін світу і рослин; одиниці виміру: хліб-сіль, крісло-ліжко, купівля-продаж, експорт-імпорт, гала-концерт, свят-вечір, дизель-мотор, віце-губернатор, генерал-полковник, приват-доцент, Нечуй-Левицький, Переяслав-Хмельницький, норд-ост, сон-трава, мати-й-мачуха, ампер-година, людино-зміна, людино-день, але: трудодень;
б) з першими частинами віце, екс, лейб, максі, міді, мін, обер, унтер, штаб, штабс: віце-президент, екс-чемпіон, лейб-медик, максі-мода, міні-комп’ютер, міді-спідниця, обер-лейтенант, унтер-офіцер, штаб-ротмістер, штабс-капітан;
в) якщо після першої частини складного слова йде слово з такою другою частиною: тепло і газопостачання, кіно і фотоапаратура, вело і мотокрос.
Через дефіс пишуться складні прикметники:
а) утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: івано-франківський, приват-доцентський, віце-консульський, зюйд-вестовий;
б) утворені з прикметникових основ із сурядним зв’язком (між ними можна вставити і)): південно-західний, мовно-літературний, машинно-кінний, монголо-татарський, але: кримськотатарський (від словосполучення кримські татари);
в) з першою частиною, що закінчується на ико(іко): історико-філологічний, фізико-математичний, хіміко-термічний, але: хіміотерапевтичний;
г) з першою частиною військово, воєнно: військово-морський, військово-інженерний, воєнно-стратегічний, воєнно-економічний, але: військовозобов’язаний, військовополонений;
д) які означають додаткові відтінки якості, кольору або поєднання кількох кольорів в одному предметі: гіркувато-солодкий, солоно-кислий, темно-синій, сніжно-білий, але: білосніжний (від словосполучення білий сніг); жовто-блакитний, але: жовтогарячий, червоногарячий (окремі кольори);
ж) у яких повторюються ті самі або споріднені слова: білий-білий, великий-превеликий, перший-ліпший.
25. Особливості відмінювання іменників в українській мові.I відмінаI.До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням -а(я) у називному відмінку однини: жінк-а, Полтав-а, Микол-а, земл-я, мрі-я, Ілл-я.II. Залежно від якості приголосного в кінці основи іменники I відміни поділяються на три групи: кінцевий приголосний основи• Твердий нешиплячий – група тверда (рук-а, сосн-а, микол-а)• Твердий шиплячий – група (мішана миш-а, площ-а)• М'який – група м'яка (мрі-я, марус-я, судд-я)II відмінаI. До другої відміни належать іменники чоловічого та середнього роду, чоловічого - з нульовим закінченням у називному відмінку однини (шлях, край, степ, кінь,тесть), із закінченням -о (Дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я (олов-о, мор-е,лист-я).II. Iменники II відміни поділяються на три групи:• ТВЕРДА - Iменники, основа яких у називному вiдмiнку однини закiнчується натвердий нешиплячий приголосний (дуб , студент, Павло , сiдло)• М'ЯКА – 1) iменники чоловiчого роду з кiнцевим м'яким приголосним (скрипаль , вiнець , герой , обрiй)
2) iменники середнього роду з закiнченням -е , крiм тих , у яких перед -е виступає нешиплячий приголосний (море , сонце , серце)
3)iменники середнього роду з флексiєю –я (умiння ,знання , полум'я , пiр'я)
• МІШАНА - iменники чоловiчого роду і середнього роду з основою на шиплячий (скрипаль , вiнець , герой , обрiй)
III. Розподіл на групи іменників, які закінчуються на р:ТВЕРДА - іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр; наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення (базар, інженер, карє'р, інжир, звір, Каїр, прапор, муляр)М'ЯКА - іменники на -ар, -ир; наголос при відмінюванні, особливо у множині, переходить з основи на закінчення (вівчар, лікар, богатир, поводир)МІШАНА - іменники на -яр; наголос при відмінюванні переходить з основи на закінчення (cкляр, гусляр, газетяр)III відмінаДо третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати. IV відмінаДо четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят-: галчен-я, кошен-я, коліщ-а, тім'-я, плем'-я.