Великі півкулі головного мозку
Великі півкулі відносяться до переднього, найбільш молодого мозку. Сіра речовина півкуль утворює кору та підкоркові ядра. Кора великих півкуль вперше з’являється у рептилій, а у ссавців вже розвинута досить добре та займає більшу частину поверхні півкуль. Борозни (заглиблення) та звивини (складки) збільшують площу поверхні, яка в середньому складає 2000-2500 см2. В корі великих півкуль близько 14 млрд. нейронів, які утворюють шість шарів. Борознами кора поділяється на долі.
В корі великих півкуль розрізняють чутливі, асоціативні та рухові зони. Вони утворюють структуру, яка забезпечує сприйняття, перетворення сигналів з периферії та формування відповіді організму на них. До чутливих зон надходять імпульси від різних рецепторів організму (шкіри, внутрішніх органів, м’язів і т.д.). В задній звивині розташована зона шкірно-м’язової чутливості. В скроневій долі - слухова зона, куди надходять імпульси від завитка внутрішнього вуха.
Імпульси від зорових рецепторів аналізуються зоровою зоною, яка знаходиться в потиличній долі, від нюхових та смакових рецепторів - зонами, які розташовані на внутрішній поверхні півкулі. В середній центральній звивині знаходиться моторна зона, яка забезпечує рухи м’язів тіла.
Асоціативні зони об’єднують діяльність чутливих та рухових зон, забезпечуючи інтегративну функцію мозку (пам’ять, свідомість…). Права та ліва півкулі функціонально розрізняються. У праворуких домінуючою є ліва, а у ліворуких - права півкулі.
Права півкуля відповідає за образне, а ліва - за абстрактне мислення.
Розділ ііі вища нервова діяльність
Пристосування організму людини до постійних змін внутрішнього та зовнішнього середовища відбувається завдяки двом типам рефлекторних реакцій: вродженим та набутим на протязі індивідуального життя. Вроджені рефлекторні реакції людини були названі І.П.Павловим безумовнорефлекторними, а набуті - умовнорефлекторними, а разом вони складають вищу нервову діяльність. Вища нервова діяльність забезпечує максимальну адаптацію організму людини до оточуючого середовища і є функцією кори великих півкуль.
В основі вчення про вищу нервову діяльність лежить робота І.М.Сеченова – «Рефлекси головного мозку» та І.П.Павлова «Теорія умовних та безумовних рефлексів». І.П.Павлов розробив методи вивчення рефлексів та створив вчення про безумовні та умовні рефлекси.
Основу вищої нервової діяльності становлять умовні рефлекси. З безумовних рефлексів значне місце у вищій нервовій діяльності займають інстинкти та емоції.
Безумовний рефлекс – це природжена видова реакція організму, яка здійснюється через нервову систему у відповідь на дію адекватного подразника.
Умовний рефлекс - це набута протягом індивідуального життя реакція організму, що здійснюється завдяки утворенню у вищих відділах ЦНС тимчасових змінних рефлекторних шляхів у відповідь на дію будь-якого сигнального подразника, для сприймання якого існує відповідний рецепторний апарат.
Інстинкти- система вроджених безумовно рефлекторних поведінкових реакцій, пов’язаних з продовженням та зберіганням виду.
Здійснюються на фоні високої збудливості нервових центрів.