Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник2222.doc
Скачиваний:
65
Добавлен:
28.02.2016
Размер:
17.59 Mб
Скачать

Процеси дихання

  1. Проведення повітря через повітряносні шляхи.

  1. Вентиляція легень - обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами.

  1. Дифузія газів у легенях - газообмін між кров’ю та альвеолярним повітрям.

  2. Транспорт газів кров’ю.

  3. Дифузія газів у тканинах - газообмін між кров’ю та тканинною рідиною.

  4. Клітинне дихання - використання кисню та виділення СО2.

Дихальні рухи

Вдих

Видих

Спокійний

  • Скорочуються зовні-шні міжреберні м’язи та діафрагма;

  • ребра піднімаються, ді-афрагма приймає гори-зонтальне положення;

  • об’єм грудної клітки збільшується;

  • легені розтягуються;

  • повітря потрапляє в легені.

  • Розслабляються зовні-шні міжреберні м’язи та діафрагма;

  • ребра опускаються, діафрагма приймає випуклу форму;

  • об’єм грудної клітки зменшується;

  • легені стискаються;

  • повітря виходить з легень.

Глибокий

Крім зовнішніх міжре-берних м’язів та діафрагми скорочуються м’язи плечового поясу та грудей

Крім розслаблення зовні-шніх міжреберних м’язів та діафрагми скорочуються внутрішні міжреберні м’язи.

Легеневі об’єми

Життєва ємність легень- ЖЕЛ: найбільший об’єм повітря, який людина може видихнути після глибокого вдиху.

Дихальний об’єм - при спокійному вдиху в легені надходить 500 мл повітря, та при спокійному видиху із легенів виходить 500 мл.

Після спокійного вдиху людина може вдихнути 1500 мл (додаткове повітря - ДО). Після спокійного видиху людина може ще видихнути 1500 мл. (резервне повітря - РО). Після максимального глибокого видиху в легенях ще залишається 1000 мл ОО.

Загальна ємність легенів: ЖЕЛ + ОО.

Газообмін в легенях та тканинах

Відбувається шляхом дифузії газів з одного середовища в друге. Парціальний тиск кисню в атмосферному повітрі вищий ніж в альвеолярному і газ дифундує в альвеоли. Із альвеол кисень надходить в венозну кров, а із крові - в тканини. Парціальний тиск вуглекислого газу в тканинах вищий, ніж в крові, а в альвеолярному повітрі вищий, ніж в атмосферному. Тому він дифундує із тканин в кров, а із крові в легеневі альвеоли і назовні.

Кисень транспортується до тканин у вигляді оксигемоглобіну (НвО2), а від тканин - вуглекислий газ у вигляді карбгемоглобіну (НвСО2) та вугільної кислоти.

Регуляція дихання

РОЗДІЛ ІХ

СИСТЕМА ТРАВЛЕННЯ

Травлення- процеси, що забезпечують фізичну та хімічну зміну органічних сполук (білків, жирів та вуглеводів) з подальшим всмоктуванням поживних речовин в кров та лімфу. Хімічна зміна органічних сполук, що лежить в основі травлення - розщеплення на прості розчинні сполуки, які можуть засвоюватися організмом. Розщеплення відбувається поетапно за допомогою травних соків, багатих на ферменти.

ФЕРМЕНТИ

Біологічно активні речовини, здатні прискорювати біохімічні реакції - біокаталізатори.

ВЛАСТИВОСТІ ФЕРМЕНТІВ

БУДОВА ТА ФУНКЦІЇ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ

Органи

Будова, особливості

Залози та речовини, які виробляються

Функції

Ротова по-рожнина

Губи, щоки, під-небіння, язик зуби.

Слинні залози - 3 пари: привушні, під’язикові та підщелепові. Слина: вода, лізо-цим-антибактері-альна речовина, ферменти – аміла-зи: птиалін та мальтаза.

  1. механічна об-робка їжі: перети-рання, змочува-ння, формування харчової грудки;

  2. хімічна оброб-ка: розщеплення вуглеводів;

  3. сприйняття смаку.

Глотка та стравохід

М’язова трубка

Дрібні залози. Виділяють слиз.

Ковтання та переміщення їжі.

Шлунок

Розширена части-на травної труб-ки. Ємність 2 л. Стінка з трьох шарів: внутріш-ня - слизова, середня - м’язова та зовнішня - сполучна.

Залози шлунка:

Головні - пепсин хімозин.

Окладові - соляна кислота.

Додаткові - слиз.

Склад шлункового соку: вода, фер-менти, соляна кис-лота. Ферменти (пепсин, хімозин, ліпаза). Пенсин в неактивні фазі, а під час травлення активізується со-ляною кислотою.

Подальша хімічна обробка їжі:

  1. продовжується дія ферментів слини;

  2. розщеплення білків пепсином шлункового соку;

  3. розщеплення білків молока хімозином, а жирів молока - ліпазою;

  4. всмоктування спирту.

Тонкий кишечник

Має три відділи: 1. Дванадцяти-пала кишка

2.Порожня кишка

3.Клубова кишка.

Слизова оболонка утворює вирости-ворсинки з вій-частого епітелію. Ворсинки містять в своїй порож-нині кровоносні та лімфатичні ка-піляри. Всмок-тування відбува-ється за рахунок дифузії, осмосу та в активному транспорті речо-вин через мем-брани клітин з затратами АТФ.

Дрібні кишкові залози, виробля-ють кишковий сік. Ферменти кишко-вого соку: пепсин, ліпаза, амілаза.

Дрібні кишкові залози виділяють кишковий сік.

Подальше розщеплення білків, вуглеводів та жирів. Емуль-гування жирів.

Розщеплення по-живних речовин до кінцевих про-дуктів білків до амінокислот, вуг-леводів - до глю-кози, жирів - до жирних кислот та гліцерину.

Всмоктування поживних речовин в кров.

Товстий кишечник.

Має 4 віділи:

Сілпа кишка з червоподібним відростком.

Ободова кишка.

Сигмоподібна кишка.

Пряма кишка.

Дрібні залози виділяють кишко-вий сік з невели-кою кількістю фе-рментів. В поро-жнині багато мік-роорганізмів

Всмоктування води;Бродіння целюлози; фор-мування калових мас; синтез вітамінів (К, В)