Празьке комюніке міністрів освіти Європи (витяг)

Прага, 19 травня 2001 року.

Минуло два роки після підписання Болонської декларації, три - після підписання Сорбонської декларації. Європейські міністри вищої освіти, представники 32 країн, що підписали декларації, зустрілись в Празі, щоб скласти підсумок досягнень і визначити пріоритетні напрямки роботи на майбутні роки. Міністри ще раз підтвердили своє прагнення розбудувати Європейський простір вищої освіти до 2010 року. Те, що місцем проведення конференції стала Прага, символізує їх прагнення залучити всю Європу до процесу розширення Європейського Союзу.

Міністри проаналізували досягнення та ініціативи в рамках шести цілей, визначених у Болоньї.

Міністри наголосити також на таких завданнях Болонського процесу:

Оволодіння стратегією навчання протягом усього життя.

Освіта та навчання протягом усього життя становлять один з основних елементів Європейського простору вищої освіти. В Європі майбутнього, що будується як суспільство та економіка знань, оволодіти стратегією навчання протягом усього життя є необхідним для того, щоб відповісти на виклики економічної конкуренції або новітніх технологій, а також для зміцнення соціальної єдності, забезпечення рівних можливостей та належної якості життя.

Залучення закладів освіти і студентів до участі у Болонському процесі.

Міністри наголосили також на тому, що залучення вищих навчальних закладів та студентів як компетентних та активних партнерів до розвитку Європейського простору вищої освіти є необхідним та бажаним.

Забезпечення привабливості Європейського простору вищої освіти.

Міністри визнали першочергову необхідність у наданні Європейській вищій освіті більшої привабливості для студентів Європи та світу в цілому. Для забезпечення прозорості та подібності дипломів про вищу освіту в усьому світі треба, забезпечити умови відповідності, запровадити узгоджені механізми оцінювання якості освіти і акредитації (сертифікації та поширення інформації). Міністри особливо наголосили на тому, що для збереження своєї привабливості та конкурентоспроможності Європа може і повинна покладатись на якість своєї освіти та науково-дослідницької діяльності.

Берлінське комюніке міністрів освіти Європи Берлін, (витяг)

19 Вересня 2003 року

19 вересня 2003 року міністри вищої освіти 33 європейських країн зібрались у Берліні для того, щоб оцінити досягнуті успіхи та встановити пріоритети й нові завдання на наступні роки, маючи на меті прискорення реалізації проекту створення Європейського простору вищої освіти.

Міністри підтримують подальший розвиток гарантій якості на рівні навчальних закладів, національному та європейському рівнях. Вони наголошують на потребі розвитку критеріїв і методологій для загального користування у сфері якості освіти. Вони також наголошують, що згідно з принципами автономії навчальних закладів відповідальність за якість вищої освіти лежить передусім на кожному окремому навчальному закладі, і таким чином забезпечується можливість контролю якості системи навчання в національних рамках.

Міністри заохочують країни-учасниці детально продумати систему сумісних та легко прирівнюваних кваліфікацій для своїх систем вищої освіти.У рамках цієї системи мають бути чітко визначені ступені освітньої підготовки. Ступені першого та другого циклів мають бути різними за напрямами та профілями для того, щоб відповідати різноманітності індивідуальних та академічних потреб, а також потребам ринку праці. Ступені першого циклу мають давати доступ за Лісабонською конвекцією, до програм другого циклу. Ступені другого циклу даватимуть доступ до здобуття докторського звання.

Міністри відзначили важливу роль Європейської кредитної трансферної системи (ЕСТS) у підвищенні мобільності студентства та в розвитку міжнародних навчальних програм. Вони вважають, що ЕСТS стає все більш вагомою для національних навчальних систем та повинна розвиватися від простої кредитної до заліково-накопичувальної системи, яку можна використовувати в межах Європейського простору вищої освіти.

Міністри наголошують на важливості Лісабонської конвенції про визнання .дипломів, яку мають ратифікувати всі країни - учасниці Болонського процесу, та закликають спілки ЕШС та NАШС, а також повноважні національні відомства до подальшого виконання конвенції.

Вони ставлять за мету, щоб кожний студент, який закінчить університет після 2005 року, автоматично і безкоштовно отримував додаток до диплома. Додаток має бути написаний найпоширенішою мовою Європи. Міністри закликають навчальні заклади до широкого використання додатків до дипломів і, отже, до використання переваг прозорості та гнучкості системи ступенів вищої освіти для сприяння працевлаштуванню та продовженню освіти.

Європейська система вищої освіти та Європейська система наукових досліджень - основна запорука інтелектуального суспільства. Розуміючи необхідність тісних зв'язків між двома системами в "Європі знань", а також важливість наукових досліджень як складової частини вищої освіти, міністри вважають за необхідне розширити межі сучасної системи з двох циклів і додати докторантуру як третій цикл Болонського процесу.

Міністри підкреслюють важливість досліджень і міждисциплінарного для підвищення якості та конкурентоспроможності європейської вищої освіти. Міністри закликають до збільшення мобільності на докторському та після докторському рівнях і заохочують університети до зміцнення співпраці у виконанні програм на здобуття докторського ступеня та у підготовці молодих спеціалістів.

Міністри розуміють, що існують перешкоди, які вищі навчальні заклади не зможуть подолати самотужки, а тому вони потребують значної підтримки, зокрема фінансової, та сприяння з боку національних урядів та європейських організацій.

Міністри ухвалюють наступну процедуру прийняття нових членів.

Країни-учасниці Європейської культурної конвенції можуть бути прийняті у члени Європейського простору вищої освіти, якщо вони доведуть своє бажання і готовність слідувати меті Болонського процесу і втілювати її у своїй освітній системі. їх заяви мають містити інформацію про те, як вони дотримуються принципів та цілей Декларації.

Міністри вирішили прийняти заяви Албанії, Андорри, Боснії та Герцеговини, Ватикану, Росії, Сербії, Чорногорії та Македонії і привітали їх як нових членів, поширюючи таким чином процес уже на 40 європейських країн.

Міністри визнають, що членство у Болонському процесі зумовлює значні зміни та реформи у всіх країнах, що приєднуються до нього. Вони погоджуються надавати новим членам теоретичну та практичну підтримку.