5.Вчення Платона про буття, душу, і пізнання.

Платон (427-347 рр. до н.е.) - засновник об'єктивного ідеалізму в давньогрецькій філософії. Згідно вченню Платона лише світ ідей являє собою істинне буття, а конкретні речі - це щось середнє між буттям і небуттям, вони тільки тіні ідей. Платон проголосив мир ідей божественним царством, в котрому до народження людини перебуває його безсмертна душа. Після цього вона потрапляє на грішну землю, де тимчасово знаходячись в людському тілі, як в'язень в темниці, вона згадує про світ ідей. Буття - тотожне і незмінне, однак в діалогах “Софіст” і “Парменід” Платон приходить до висновку, що вищі види сущого - буття, рух, спокій, тотожність і зміна - можуть розумітися тільки таким чином, що кожний з них і є і не є, і рівний самому собі і не рівний., і тотожний собі і переходить в інше. Так, буття якщо воно розглядається саме по собі - єдине, вічне, тотожне, незмінне, непорушне, але якщо воно розглядається по відношенню до іншого, то містить в собі відмінність, мінливість, рухомість. Тому буття містить в собі протиріччя: воно одиничне і множинне, вічне і кінечне, незмінне і мінливе. В космогонічному вченні Платон стверджує, що кінцевими елементами всіх речей являються неподільні трикутники або геометричні безтілесні атоми. Теорія пізнання Платона спирається на його вчення про душу. Платон вважав, що людина, як тілесна суть, смертна. Душа же її безсмертна. Коли людина помирає, її душа, по Платону, не гине, а лише звільнюється від тілесного покрову як від своєї темниці і починає вільно мандрувати в піднебесній сфері. Під час цієї подорожі вона має доступ до світу ідей і споглядає їх. Тому суть процесу пізнання полягає в згадуванні душею тих ідей, що вона вже споглядала. Істинне знання дає тільки мислення. Мислення - це не залежний від чуттєвих вражень абсолютно самостійний процес пригадування. Тільки мислення дає знання ідей. Чуттєве сприйняття породжує лише думки про речі. В зв'язку з цим процес пізнання визначається Платоном як діалектика, тобто мистецтво вести усну бесіду, мистецтво ставити питання і відповідати на них, пробуджуючи спогади. Людська душа незалежна від тіла і безсмертна. Душа складається з 3 частин: розумної, котра створюється самим творцем та афективної і пристрасної, котрі створюються нижчими богами. Перемога розумної частини над пристрастями і бажаннями можлива при відповідному вихованні. Оскільки люди не можуть особистими зусиллями наблизитись до досконалості то необхідні держава і закони. Держава заснована на розподілі праці між розрядами вільних громадян. У вченні про поділ громадян на розряди Платон керується своєї класифікацією частин душі. Різним частинам повинні відповідати: розумній - правителі-філософи, аффектній - воїни, пристрасній - ремісники. Приватна власність і родина, за Платоном - підривають засади суспільства. Тому Платон розробив план співжиття, заснованого на усуненні для правителів і воїнів від особистої власності, а також вчення про спільність дружин і державного виховання дітей.