2.1. Причини змін якісних і кількісних показників земельних ресурсів

Земельний фонд області станом на сьогоднішній день року становить 2651,7 тис. га. Розподіл земель по основним видам діяльності власників землі і землекористувачів свідчить про перевагу земель сільгосппризначення, які перебувають у користуванні сільськогосподарських підприємств (35,3 відсотки земель від загальної площі області).

Площа земель державної власності – 1089,2 тис. га. (41,1%), у власності фізичних та юридичних осіб перебуває 1548,2 тис. га (58,4%), в колективній власності залишилось 14,3 тис. га (0,5%).

Загальна площа земель запасу і резервного фонду державної власності складає 626,5 тис. га, з яких 460,7 тис. га не передані у користування та власність, в т.ч. 207,01 тис га сільськогосподарських угідь.

Основними причинами незадовільного стану захисту ґрунтів від ерозії в області є: надмірна розораність сільгоспугідь (82%), размещения просапніх культур на схилах стрімкістю прежде 30 (если з 1 га еродованніх земель у Середньому змівається 14 т мілкозему, то при розміщенні на них просапніх культур 300 -400 т); прямокутній Розташування між полів, лісосмуг, доріг без врахування рельєфу; Слабкий захіщеність полів лісонасадженнямі; нестача техніки для Здійснення ґрунтозахісніх технологій; відсутність комплексності в проведенні протіерозійніх ЗАХОДІВ.

Ерозія як фактор деградації ґрунтового покривив ї екологічної небезпеки оцінюється передусім інтенсівністю зміву та об'ємамі переміщення ґрунтового субстрату. Середньорічній змів ґрунту з орніх земель часто ставити 10-15 т / га, а під просапнімі культурами подекуді досягає 20-30 т / га.

Ерозійні процеси руйнують РОДЮЧА куля ґрунтів, зніжують вміст у ньом органічніх Речовини, азоту, фосфору, калію, мікроелементів та других пожівніх Речовини. Наукові дослідження свідчать, что внаслідок ерозії істотно зменшується Кількість гумусу в грунтах еродованості земель. В цілому за рік від ерозії втрачається около 0,7 млн. Т гумусу.

У зв'язку з проведенням рекультівації порушених земель в Волновахському районі, что раніше тимчасово вікорістовуваліся для відобутку корисних копалин, поверніть до земель запасу земельні ділянки загальною площею 51,6434 га в тому числі: пасовища - 33,3216 га, чагарніків - 13,2103 га, других несільськогосподарськіх земель - 5,1115 га

2.2 Заходи з охорони та раціонального користування: існуючі та можливо необхідні

Сучасний екологічний стан земель і ґрунтового покриву Донецької області сформувалося під впливом містобудівного та індустріального розвитку регіону, а також в результаті сільськогосподарської діяльності. Протягом десяткі років території області, зайняті городами, промисловими зонами і сельхозугодьямі, збільшувалися, а площадь природного грунтово рости

ного покриву поступово скороченілась. З початку 90 х років XX сторіччя

структура земельного фонду областістабілізувалася. Земельний фонд регіону, згідно даних обласногоуправління земельних ресурсів, з ставлять 2751,7 тис. га

За останні дв’ять років лише 36% з порушених і відпрацьованих земель були рекультивовані. Деградовані та малопродуктивні землі на початок 2010 р. становили 204,90 тис. га від загальної площі області. Протягом 2009 р. було консервовано лише 0,12 тис. га. Проведення робіт з рекультивації вимагають майже 25 тис. га землі. Відсутність нормативних обсягів проведення заходів з рекультивації надає промисловим підприємствам право проводити щорічні відповідні роботи на незначних площах. Слід звернути увагу, що більш усього відпрацьованих і не рекультивованих земель у Артемівському, Волноваському, Добропільському, Костянтинівському, Слов’янському, Старобешівському районах, а також у Донецьку, Горлівці та Макіївці. У Донецькій області Головне управління Держкомзему з 2003 р. постійно займається розробкою проектів землеустрою та техніко-економічними обґрун- туваннями використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень за рахунок спеціальних фондів обласного та місцевого бюджетів. Загалом необхідно розробити 308 схем землеустрою. На початок другого кварталу 2010 р. в області підготовлено лише 169 проектів. Лишається відкритою проблема збільшення кількості промислових, твердих і побутових відходів виробництва. Щорічно в області утворюється більше 5 млн т відходів. Породні відвали займають 3,754 тис. га землі, а їх кількість сягає близько 600, з яких 160 горять. На території Донецької області ними зайнято майже 2% території. Найбільшу питому вагу становлять відходи вуглевидобутку і вуглезбагачення – 70,70% (560,80 млн т). Причинами є недостатня кількість спеціалізованих полігонів та повна відсутність заводів із переробки відходів різного класу походження, переповнені звалища, що зовсім не відповідають екологічним і санітарним вимогам.

Пріоритетними напрямками природоохоронної діяльності в сфері збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є вивчення, охорона та забезпечення раціонального використання рослинного та тваринного світу, створення та збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду та формування регіональної екологічної мережі. З метою охорони, збереження та відтворення біологічного та ландшафтного різноманіття на території Донецької області постійно здійснюються заходи щодо збільшення площі природно-заповідного фонду, систематичних наукових досліджень на заповідних територіях, розроблення та впровадження регіональної схеми екомережі, проведення екологічної освітньо-виховної роботи силами фахівців природно-заповідних установ, співпраця з громадськими організаціями.

З метою зменшення впливу антропогенних чинників на навколишнє природне середовище в Донецькій області створена мережа природно-заповідних територій та об’єктів. Серед 114 заповідних об’єктів на території Донецької області створені 10 установ природно-заповідного фонду, для якими створені спеціальні адміністрації, а штат працівників підрозділів з охорони, рекреаційного використання, екологічної освітньо-виховної діяльності та інших налічує понад 150 чоловік. Завдяки цьому, 85% площі природно-заповідного фонду в в умовах густонаселеного та промислово насиченого Донецького регіону охороняється штатними працівниками служби державної охорони ПЗФ, що майже втричі більше ніж аналогічний показник у сусідніх областях. З метою зменшення антропогенного впливу 38 необхідно подальше збільшення площі ПЗФ шляхом створення нових та розширення існуючих природно-заповідних територій та об’єктів.

Державне управління охрани навколишнього природного середовища на основі даних моніторингу щорічно розрозробляє і контролюється хід виконання природоохоронних заходів для розділу «Охорона навколишнього природного середовища »Програми екологічного і соціального розвитку Донецької області. На 2006 рік Програмою були

передбачені найбільш пріоритетні заходи щодо забезпечення екологічної безпеки, охорони і відновновлення природних ресурсів області.

Проблеми раціонального використання та охорони природних умов і ресурсів Донецької області наступні:

1. 1. Використання мінерально-сировинних ресурсів супроводжується великими витратами через неефективну технології видобутку. У надрах області залишається близько 40% вугілля, 50% солей, 20% металевих руд. В 1 тонні донецького вугілля міститься 30 кг сірки, 70 г — фтору, 30 г — берилію, 20 г — нікелю і т. Д. Під час горіння вугілля виділяються сполуки цих елементів, які забруднюють повітря, ґрунти, поверхневі та підземні води. Близько 500 донецьких териконів самовозгораются і при цьому виділяють азот, хлор, метан, сполуки ртуті, сірки, фтору та ін.

2. 2. Підприємства чорної і кольорової металургії залишають металургійні шлаки, в яких містяться такі токсичні елементи: мідь, свинець, сірка, кадмій, миш’як. Вони потрапляють у повітря, грунт, підземні води.

3. 3. Відходи, які залишаються після згоряння вугілля в теплових електростанціях, містять ртуть, миш’як, селен, германій, свинець та ін. Ці елементи також забруднюють ґрунти, повітря, води, що є причиною багатьох захворювань.

4. 4. При вирощуванні сільськогосподарських культур, садів і виноградників велика роль агрокліматичних ресурсів Необхідно на кожній ділянці території області дати наукову і практичну оцінку їх основними показниками: теплообеспеченности території, ступеня зволоженості і континентальності клімату.

5. 5. Основна особливість земельних ресурсів — їх родючість. За останні 100 років орний шар грунту Донецької області позбувся близько 22% гумусу. Високий рівень розораності (85%) ґрунтів є наслідком ерозії — близько 84% сільськогосподарських угідь піддаються ерозії.

6. 6. Рекреаційні ресурси використовуються для відпочинку, туризму, лікування, оздоровлення населення. У Донецькій області вони використовуються тільки на 9%, Основне завдання — відновлення та охорона цих ресурсів.

7. 7. Обмеженість окремих видів ресурсів і нерівномірність розподілу їх по районах області. Особливо це стосується водних і лісових ресурсів. При цьому необхідно охороняти водні джерела від забруднення і виснаження, підвищувати ефективність використання водних ресурсів — заміна каналів трубопроводами, застосування удосконалених дощувальних агрегатів; зменшувати санітарні скиди води; ширше практикувати створення захисних лісосмуг і лісопарків, заліснення кам’янистих і еродованих площ Донецького кряжу, подальше озеленення міст і сіл.

8. 8. Висока забрудненість річок Кальміусу, Кальчика, Кринки, Булавінкі, Бахмута, Казенного Торця, Кривого Торця переважно фенолами, нафтопродуктами, сполуками азоту та важких металів вимагає комплексних природоохоронних заходів щодо запобігання подальшому їх забруднення.

9. 9. Екологічне виховання людей, зміна їх відносини до екологічних проблем, створення довготривалої програми і чіткого природоохоронного законодавства на державному та регіональному рівні. У цю роботу повинні активно включитися відділення охорони навколишнього природного середовища, екологічні суспільства, служби моніторингу, установи екологічної експертизи, навчальні заклади вищої та середньої школи та ін.

2.3. Вплив стану земельних ресурсів на інші природні ресурси області

Сучасний стан використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, що негативно впливає на стійкість агроландшафту. Сільськогосподарська освоєність земель перевищує екологічно допустиму, і протягом років залишилась майже незмінною. Так, із загальної площі області (2091,6 тис. га) 1451,3 тис. га або 69,4 % займають сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля – 1271,6 тис. га (60,8%).

Нераціональна система землекористування призвела до тяжких екологічних наслідків, а саме наявності таких проявів деградації земель як ерозія, техногенне забруднення, вторинне осолонцювання, підтоплення та зсуви ґрунтів.

Високий рівень розорюваності угідь, в тому числі на схилах, значне розширення посівів просапних культур та практично повне припинення виконання комплексу робіт по захисту грунтів, порушення системи обробітку грунту приводить до погіршення стану земель.

В результаті використання важкої техніки відбувається ущільнення грунту, розвиваються ерозійні процеси, надмірне використання добрив призводить до засолення грунтів, разом з тим з року - в - рік родючість зменшується, однією з причин чого є виніс з полів родючого шару грунту. На даний час великий відсоток земель являються розораними і знаходяться в постійній експлуатації.

Програмою розвитку земельних відносин у Черкаській області на  2001 – 2010 роки, затвердженою рішенням обласної ради передбачено залуження орних земель з метою відновлення їх родючості або наступної трансформації до лукопасовищних угідь.

За період з 2005 по 2009 роки рекультивація порушених та відпрацьованих земель проведена на площі 0,067 тис. га. На кінець 2009 року в області загальна площа порушених земель складала 3,475 тис. га, відпрацьованих 1,894 тис. га. Серед об'єктів навколишнього середовища стан ґрунтів має особливе значення, оскільки ґрунти є універсальним природним адсорбентом і нейтралізатором різних хімічних речовин, при неефективному веденні сільського господарсва, в них нагромаджується максимальна кількість пестицидів та агрохімікатів.

Сільськогосподарськими товаровиробниками під урожай  2009 року на 913,7 тис. га посівної площі внесено 581,4 тис. ц мінеральних добрив в поживній речовині, в тому числі азотних – 410,7 тис ц, фосфорних – 86,6 тис. ц, калійних – 84,1 тис. ц.

Крім того, внесено 964,5 тис. тонн органічних добрив, що становить по 1,1 тонни на гектар посівної площі.

Удобрена площа під урожай становить 662,9 тис.га. На гектар посівної площі внесено азотних добрив по 46 кг поживної речовини добрив, фосфорних і калійних відповідно по 9 кг поживної речовини добрив.

Основними природними чинниками, що викликають розвиток зсувів на території області, є: геологічна побудова, гідрогеологічні умови, рельєф місцевості, клімат, інтенсивність і контрастність неотектонічних рухів. В той же час такі процеси, як ерозія та абразія, порушують рівновагу схилу і виступають також одним з основних чинників зсувних процесів. Інтенсивний розвиток господарської діяльності без урахування природоохоронних дій негативно впливає на навколишнє середовище і сприяє появі нового, антропогенного, фактору утворення і розвитку зсувів.

Найбільш високий рівень забруднения грунтів пестицидами відзначений в

Артемівську, Харцизьку, Макіївці, Горлівці та Дружківкі, а також в Марьінському та Ясинуватському районах.Високе забруднення грунтів ртуттю спостерігається в містах Горлівка (5,7мг / кг), Дзержинськ ( 3,2 мг / кг), Маріуполь , Єнакієве та Костянтинівка ( по2,6 2,8 мг / кг).

Свинець, що займає за своєю токсічності друге місце після ртуті, дородов Донбасу забруднені набагато більше, ніж грунту сільських районів.

Для грунтів міст регіону характерні: вогнищева забрудненість важкими металами і нафтопродуктами, порушення кислотно - лужного балансу і фізико- механічних властивостей (зниженийная влагоемкость, підвищена уплотненность грунту, кам'янисті), наявність включень будівельного і побутоввого сміття, низький вміст у почвах поживних елементів, що повязано з інтенсивною техногенним навантаженням . Все це веде до погіршення санітарногігієнічних, екологічнихі біосферних функцій міських ландшафтов. Наприклад, такий показник, як питома вага проб грунтів з превышениям гігієнічних нормативів, загалом кількості проб по важких металах, більше в містах (50%%) по порівнянню з сільськими районами (31%%). Аналогичний показник, характеризуючий рівень забруднення грунтів залишковими кількістями пестицидів, в містах і сільських районах приблизно однаковий і складає 6‑8%.

Цинк широко поширений в антропогенно змінених грунтах Донбасса. В той же час, в чорноземах заповідных зон регіону його зміст дуже низьке. Це

обумовлено повсюдним присутствиїм джерел свинцю в містах: авто‑

мобільним транспортом, металургическими і коксохімічними производ‑

ствами, вугільними котельними і т. д. У сільській місцевості вміст свинцю

у грунтах пов'язано з випаданням пилу промислових підприємств і використання свинцевмісних пестицидів і гербіцидів. Середній зміст

свинцю майже в 3 рази вище в грунтах гопологів (96,8 мг/кг) в порівнянні з сельскими районами (35,4 мг/кг). Однакожение I), так само як і що відповідає

кларк. Основним техногенним істочниками надходження хрому в ту, що оточує середовище являються підприємства по производству ферохрому, металлургіческие, цементні і коксохімічні заводи, теплові електростан

Висновок:

Вплив сучасного стану земельних ресурсів на загальну екологічну ситуацію в області.

Основні чинники та критерії для визначення найважливіших екологічних проблем

1. Наявність великої кількості промислових підприємств в області (близько 800). Серед них переважають підприємства вугільної, металургійної, коксо-хімічної, хімічної галузей промисловості, які є найбільшими забруднювачами навколишнього природного середовища.

2. Використання застрарілих технологій виробництва.

3. Висока концентрація автомобільного транспорту в регіоні - пересувних джерел забруднення довкілля.

4. Бесконтрольне використання природних ресурсів та забруднення довкілля в минулі десятирічча.

Визначення найважливіших екологічних проблем:

а) забруднення водних об’єктів скидами забруднюючих речовин із зворотними водами промислових підприємств, підприємств житлово-комунального господарства, зливовими водами міст;

б) проблеми щодо умов скидання мінералізованих шахтних вод у водні об’єкти;

в) порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок регіону;

г) підтоплення земель та населених пунктів регіону.

Донецька область є регіоном з критичним станом навколишнього природного середовища. Екологічні проблеми накопичувались в області на протязі тривалого часу, а негативні зміни, що сталися в навколишньому природному середовищі на значній території області, наближаються до незворотних.

Наявність на державному підприємстві “Горлівський хімічний завод “хімічно небезпечних залишків виробництва мононітрохлорбензолів створюють екологічну небезпеку. Умови зберігання відходів виробництва несуть загрозу екологічного забруднення ґрунту й поширення ґрунтовими, зливовими водами на великі площі області, потрапляння в заплави рік її південно-східної частини.

Дуже гострими в області є проблеми поводження з побутовими відходами, яких, згідно діючих норм накопичення з урахуванням чисельності мешканців, щорічно утворюється понад 1 млн. т. ТПВ. Більша частина звалищ, полігонів ТПВ майже вичерпала свій потенціал.

Накопичення в області 239,96 тон непридатних для використання в сільському господарстві ХЗЗР може спричинити загрозу забруднення земель і надр, поверхневих і підземних вод, деградації грунтів, рослинного і тваринного світу, хронічного токсикозу живих організмів, токсикації харчових продуктів і кормів для сільськогосподарських тварин.

Аналіз найважливіших екологічних проблем:

- Проблеми, що вимагають рішення на міжнародному рівні.

Розробка проекту та затвердження Міжрегіональної екологічної програми з охорони та використання вод басейну річки Сіверський Донець.

- Проблеми загальнодержавного значення.

У тому, що частина річок області відноситься до категорії брудних і дуже брудних, «заслуга» не тільки підприємств області. До цього привело і скидання значної кількості неочищених зливових вод з територій населених пунктів і сільськогосподарських угідь, а також багаторічна акумуляція забруднюючих речовин в донних відкладеннях.

У населених пунктах області зливові каналізації, що знаходяться на балансі органів місцевого самоврядування, не обладнані очисними спорудами. Окрім забруднення вод це призводить до значного замулювання водних об'єктів, тобто погіршення гідрологічного режиму і санітарного стану.

Замулення водойм, в свою чергу, призводить до підтоплень прилеглих до них територій. На даний час в Донецькій області з 183 міст та селищ підтопленими є 33 (18%). Підтоплено близько 23 тис.га (10%) населених пунктів. Площа підтоплених територій, яка вимагає першочергових робіт, складає 6,5 тис. га. Це, перш за все, міста Слов'янськ, Дружківка, Краматорськ, Артемівськ, Маріуполь, Донецьк та ін.

Одним з джерелом фінансування заходів по боротьбі з підтопленнями населених пунктів і розчищенню річок є цільові кошти Державного бюджету, що надходять від збору за спеціальне використання води. Проте кошти Державного бюджету на виконання вищезазначених не виділяються.

-Проблеми місцевого значення.

Недостатня ефективність роботи споруд біологічної очистки господарсько-побутових стоків та незадовільний, а подекуди просто аварійний стан мереж водопостачання і водовідведення. Втрати з мереж централізованого водопостачання у багатьох містах області сягають 60-70% (Макіївка, Горлівка, Єнакієве, Дзержинськ, Димитрів, Торез, Сніжне тощо). Обсяги зворотних вод, що надходять на очисні споруди міськводоканалів, у цих містах не перевищують 15-25% від об'ємів забраної води.

Список літератури

1. Горлачук В. В. Земельний менеджмент : навч. посіб. / В. В. Горлачук, І. М. Песчанська, В. А. Ско- роходов. – К. : Професіонал, 2006. – 192 с.

2. Управління земельними ресурсами : підручник / [В. В. Горлачук, В. Г. В’юн, І. М. Пес- чанська та ін.] ; за ред. В. В. Горлачука. – 2-ге вид., випр. і переробл. – Львів : Магнолія 2006, 2007. – 443 с.

3. Третяк А. М. Управління земельними ресурсами : навч. посіб. / А. М. Третяк, О. С. Дорош ; за ред. проф. А. М. Третяка. – Вінниця : Нова Кн., 2006. – 360 с.

5. Новаковський Л. Я. Соціально-економічні проблеми сучасного землекористування / Л. Я. Но- ваковський, М. А. Олещенко. – К. : Урожай, 2009. – 276 с.

8. Третяк А. М. Земельна політика та земельні відносини: соціально-економічні і духовні аспекти розвитку : монографія / А. М. Третяк, В. М. Другак. – К. : ННЦ ІАЕ, 2007. – 184 с.

11. Руденко В. П. Географія природно-ресурсного потенціалу України / В. П. Руденко. – Львів : Світ, 1993. – 237 с.

12. http://www.envsec.org/publications/Report%20on%20state%20of%20the%20environment%20in%20the%20Donetsk%20region%20of%20Ukraine.pdf

13. http://www.menr.gov.ua/docs/activity-dopovidi/regionalni/rehionalni-dopovidi-u-2012-rotsi/donetska%202012.pdf