Неправильно

Потрібно виділити визна-чення, подані автором у цій роботі, та яку літературу він використовував для цього.

Правильно

Потрібно виділити визначення, подані автором у цій роботі, та літературу, використану для цього.

Ї

Підрядні речення мають синонімічні за значенням конструкції з віддієслівними іменниками, наприклад: згідно з домовленістю…; у зв’язку з розширенням…

Текст може бути великим обсягом, нецікавим та непереконливим, якщо вживається велика кількість віддієслівних іменників.

Неправильно

Вивчення стану справ з метою поліпшення виробничого процесу.

Правильно

Для поліпшення виробничого процесу необхідно ознайомитися зі станом справ.

Саме тому варто «розщеплювати» іменники на допоміжне дієслово та віддієслівний іменник, що поширює та узагальнює дію, наприклад: давати вказівки, дати доручення, провести операцію, надати допомогу тощо. Розщеплений присудок передає точні термінологічні значення, створює колорит ділового тексту, зосереджує увагу читача на інформації і сприяє її кращому запам’ятовуванню.

Під час перекладу тексту з російської мови на українську, варто мати на увазі, що в українській мові, на відміну від російської, ненормативним є вживання активних дієприкметників теперішнього часу із суфіксами -ач, -яч, -уч, -юч, їх треба відтворювати кількома способами:

1) Прикметниками:

ведучий – провідний (але ведучий програми, концерту)

захоплюючий – захопливий

координуючий – координаційний

оточуючий – навколишній

слідуючий – наступний (якщо йдеться про перелік чогось (когось), тоді вживається слово такий).

Наприклад: провідний фахівець; навколишнє середовище; наступне питання.

2) Іменниками:

завідуючий – завідувач

виступаючий – промовець

відпочиваючий – відпочивальник

головуючий – голова

працюючий – працівник.

Наприклад: завідувач відділу; голова банку; працівник університету.

3) Підрядними означальними реченнями із сполучниками що, який, котрий:

Наприклад: працюючий студент – студент, що (який)працює

мислячий учень – учень, який (що )мислить.

Для української мови нормативними є слова із суфіксами -ач, -яч, -уч, -юч (-ущ), що перейшли до класу прикметників, наприклад: блискучий успіх, правляча партія, невмирущий народ.

Про синтаксис речень і тексту варто говорити в межах писемної форми професійного спілкування, яка вимагає обов’язкового дотримування нейтральності тону ділових повідомлень, чіткої структури тексту. Важливо пам’ятати, що для синтаксису ділового мовлення характерним є:

– практично повна відсутність питальних і окличних речень;

– прямий порядок слів (присудок, як правило, має форму теперішнього часу для створення ефекту позачасовості та ставиться після підмета, а узгоджене означення – перед означувальним словом; вставні слова виносяться на початок речення);

– уживання непрямої мови (вживання прямої мови можливе лише при цитуванні певного документа);

– переважна більшість пасивних конструкцій (вони акцентують увагу не на собі, а на дії: не затверджує, а затверджується, не розповідає, а розповідається, не прогнозує, а прогнозується), інфінітивів (затвердити, розповідати, прогнозувати), дієприкметникових і дієприслівникових зворотів;

– нанизування форм родового й орудного відмінків із великою кількістю віддієслівних іменників (забезпечення кого? чим?).

 КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що називається реченням?

2. Що таке підмет? Які є підмети? Чим вони виражаються?

3. Що таке присудок? Які є присудки? Чим може бути виражена іменна частина присудка?

4. Що називається вставними конструкціями? З якою метою вони вживаються в реченні?

5. Що надає тексту лаконізму? Що не бажано висловлювати дієприслівниковим зворотом?

6. Для чого вживаються пасивні конструкції у мові професійного спілкування? Яка їх роль?

7. На що слід звертати увагу під час перекладу текстів з російської мови на українську?

 Типовий зразок документа