2. Методичні вказівки до виконання індивідуального завдання

Індивідуальне завдання за структурою має містити три розділи:

Перший розділ (теоретичний) – присвячується загальній характеристиці об’єкту дослідження.

Другий розділ (аналітичний) – містить аналіз ситуації на ринку певного продукту, включаючи питання державного регулювання; визначення потреб потенційних споживачів продукту (напрямків використання продукту) та оцінку можливостей усіх потенційних його постачальників.

Третій розділ – присвячується обґрунтуванню пропозицій щодо збалансування можливостей (ресурсів) та потреб (напрямків використання ресурсів) за результатами складання матеріального балансу.

2.1. Вказівки до формування теоретичної частини індивідуального завдання

Перший розділ роботи доцільно розпочати із загальної характеристики продукції. Слід зазначити основні її параметри, різновиди, характеристики, що формують споживчу цінність, критерії якості, історію споживання та територіальну структуру розповсюдження.

У цьому ж розділі розглядається сфера використання продукту та його господарське значення для національної економіки. Слід зауважити, що деякі продукти споживаються у різних формах і різних галузях. Так, наприклад, виноград, використовують свіжим, у вигляді родзинок або переробляють на вино. А рапс, окрім сільськогосподарського призначення, може використовуватись як біопаливо. Пиломатеріали взагалі використовуються в більшості галузей економіки, від меблевої промисловості або виробництва паперу до будівництва та сільського господарства.

Слід звернути увагу на переваги продукту. Наприклад, для сільськогосподарських культур, вони можуть бути економічними (високі закупівельні ціни, стабільний попит упродовж усього року, використання у різних галузях), агрономічними (позитивний вплив на екологічну ситуацію, поліпшення структури ґрунту, добрий попередник для інших культур) або фітосанітарними (висока здатність до пригнічення бур’янів). Переваги корисних копалин полягають у здатності зменшувати собівартість інших товарів та послуг. А переваги добрив – у збільшенні врожайності.

2.2. Вказівки до формування аналітичного розділу індивідуального завдання

Досліджуючи вітчизняний ринок продукції необхідно звернути увагу, по-перше, на ситуацію у сфері його державного регулювання.

Державне регулювання внутрішнього ринку будь-якого продукту – це втручання держави у функціонування ринкових механізмів шляхом адміністративних та економічних методів.

Формувати цей підрозділ індивідуального завдання потрібно у контексті таких функцій держави:

• стимулювання розвитку пріоритетних галузей;

• здійснення структурної перебудови та оновлення матеріально-технічної бази;

• виправлення деформацій у регіональній структурі виробництва та споживанні;

• надання протекціоністської підтримки, якщо в цьому є необхідність;

• контроль за цінами;

• налагодження рівноправних партнерських відносин між усіма учасниками ринку;

• попередження негативних зрушень у структурі експорту та/або імпорту продукту.

Інструментами адміністративного методу державного регулювання, в залежності від обраного продукту, можуть бути: державне замовлення, що визначає обсяг виробництва та закупок певних товарів за кошти державного бюджету, розміщується серед виконавців на конкурсній основі та оформлюється у вигляді державного контракту; товарне квотування обсягів виробництва та продажу окремих видів товару та ліцензування певних видів діяльності; система норм, нормативів, стандартів та сертифікатів; використання фіксованих або граничних цін. Окремого розгляду заслуговує економічне регулювання, що здійснюється завдяки інструментам бюджетного, податкового, грошово-кредитного та амортизаційного методів державного регулювання.

Наступним кроком є визначення споживачів продукції як засобу виробництва (сировини), або предмета споживання, дослідження розміру їх попиту на продукцію (загальних потреб).

Доцільно розраховувати потреби всіх потенційних споживачів у розрізі відповідних статей матеріального балансу, користуючись при цьому різними можливим методами індикативного планування.

Потенційними споживачами продукції є:

• галузі національної економіки (виробничі потреби);

• населення;

• держава (потреба у формуванні державного резерву);

• інші держави (потреба експорту продукції вітчизняного виробництва).

Виробничі потреби зафіксовані у таких статтях матеріального балансу: «Виробничо-експлуатаційні потреби», «Капітальне будівництво», «Залишки на кінець року». При розрахунку їх розміру враховується потреба у продукції у якості ресурсу для виробництва іншого товару.

Стаття «Виробничо-експлуатаційні потреби» (ВЕП) відображає потреби у ресурсі галузей народного господарства, що його споживають для виробництва продукції (робіт, послуг). Визначається вона нормативним методом за формулою:

_{, (1)}

де Q _вир-ва – обсяг продукції, що виробляється і-ю галуззю, за допомогою даного ресурсу;

N – норма витрат даного ресурсу на виробництво одиниці продукції і-ї галузі.

n – кількість галузей, що споживають даний ресурс для виробництва продукції.

Стаття «Капітальне будівництво» відображає потреби у ресурсі галузі капітальне будівництво і визначається нормативним методом за формулою:

_{, (2)}

де Qбмр – обсяг будівельно-монтажних робіт і-го виду, для виконання яких потрібен даний ресурс;

N – норма витрат даного ресурсу на виконання одиниці і-го виду робіт.

Стаття «Залишки на кінець розрахункового року» відображає потреби виробників, що споживають даний ресурс, для забезпечення безперервного процесу виробництва. Обсяг нормативного запасу визначається для кожної галузі окремо на підставі встановленого нею нормативного (для кожного ресурсу) запасу в днях (N), та розміру середньодобового споживання даного ресурсу () за формулою.

₍₃₎

Потреби населення у продукції характеризує стаття «Ринковий фонд». Вона розраховується нормативним методом, як правило, за такою формулою:

_{, (4)}

де Т – чисельність населення, що споживає дану продукцію.

N – науково-обґрунтована норма споживання продукції однією особою.

Для визначення потреби населення в продукції, що споживається для задоволення комунально-побутових потреб, наприклад, потреби у вугіллі для опалення житла, розрахунки здійснюють за формулою:

_{, (5)}

де S – площа житла, що опалюється самостійно населенням за допомогою даного виду продукції (вугіллям).

N/s – норма витрат продукції за на одиницю площі опалення.

Потреби інших держав у продукції вітчизняного виробництва характеризує стаття «Експорт». Розрахунок її може здійснюватися двома способами:

1. Метод прямого підрахування – якщо на момент розрахунку угоди з іншими державами укладені. Розрахунок здійснюється додаванням обсягів експорту за укладеними угодами, тобто:

_{, (6)}

_{де Еді – експорт за договором з і-ю державою.}

2. Методом екстраполяції – якщо угоди на експорт з іншими державами не укладені. Сутність цього методу полягає у визначенні середньої питомої ваги експорту у загальному обсязі споживання (як правило, за три – п’ять останніх років) та перенесенні визначеної величини на майбутній період.

Оцінюючи ситуацію на світовому ринку продукту, слід здебільшого приділити увагу динаміці світових цін, найбільшим країнам-споживачам; визначити можливості експорту продукції вітчизняного виробництва. У деяких випадках доцільно більш повно розкрити роль України, як експортера певного продукту. Наприклад, Україна є лідером світового експорту ячменю, займає провідне місце у світовому експорті чавуну та вугілля, недостатньо реалізовує потенціал у випадку з шерстю або виноградом і ніяк не зможе стати експортером газу.

Потреби суспільства у формуванні державного резерву продукції відображає стаття «Закладання до державного резерву».

Державний резерв – запас, що створюється державою, для допомоги населенню та іншим споживачам у випадку стихійного лиха, військових дій, тощо. Розраховується він за нормативами, які затверджує КМУ за формулою:

_{, (7)}

де Nд.р. – норматив державного резерву, який встановлює КМУ.

Формування і підтримання державного резерву на відповідному рівні здійснюється шляхом закладання до нього продукції. Таке закладання здійснюється у двох випадках:

1. при виникненні потреби у розширенні (створенні) державного резерву. За таких обставин розмір закладення (ЗДР розширення) визначається за формулою:

, (8)

де ДРn – нормативний обсяг продукції, що формує державний резерв,

ДРп.р. – наявність продукції в державному резерві на початок розрахункового року.

Якщо результат розрахунків має від’ємне значення, це означає необхідність скорочення обсягу державного резерву на визначену величину.

2. При виникненні потреби в поновленні продукції, що знаходиться у державному резерві, у зв’язку із закінченням нормативного строку його зберігання. Розмір поновлення у такому випадку визначається за даними оперативного обліку.

Загальний обсяг закладення продукції до державного резерву визначається як сума обсягів розширення та поновлення:

₍₉₎

Після визначення загального обсягу споживання продукції всіма споживачами слід оцінити можливості усіх потенційних її постачальників для задоволення національних потреб. Аналогічно потребам, можливості доцільно розраховувати за статтями частини «Ресурси».

Потенційними постачальниками продукції є:

• національні виробники;

• держава (через використання продукції, що наявна в державному резерві);

• інші країни – імпорт продукції закордонного виробництва;

• населення.

Основним постачальником матеріальних ресурсів є виробництво (добуток) продукції, що відображається у відповідній статті матеріального балансу –«Виробництво». Можливий обсяг виробництва продукції національними виробниками визначається за формулою:

_{, (10)}

де – середньорічна виробнича потужність підприємств галузі, що виробляють дану продукцію;

К вик.– коефіцієнт використання виробничої потужності галузі, що виробляє дану продукцію.

Розрахунки слід доповнити даними, щодо динаміки виробничих потужностей для промисловості або посівних площ та урожайності для сільського господарства. Під час розрахунку обсягів виробництва, за необхідністю, треба розкрити логіку розміщення підприємств зі створення продукту. Наприклад, підприємства, що виготовляють азотні добрива, розміщують поблизу великих коксохімічних заводів. Промислове свинарство сконцентровано біля найбільшого скупчення споживачів у Київській та Донецькій областях. Найбільшими регіонами з вирощування ячменю є Одеська, Миколаївська та Дніпропетровська області, де для цього сприятливі природні умови. За цією ж ознакою понад 80% виноградних насаджень знаходяться на території Одеської області та АРК.

Стаття «Залишки на початок року» відображає залишки продукції у виробників (постачальників продукції), так і виробничих споживачів. Визначається методом прямого підрахування фактичних залишків продукції на початок року.

Стаття «Імпорт» розраховується аналогічно статті «Експорт» (див. вище). При її підрахунку, увагу слід приділити країнам-виробникам та обґрунтувати необхідність імпорту іноземної продукції.

Стаття «Розбронювання держаного резерву» визначається як сума обсягів скорочення державного резерву (див. ЗДР розширення) та його поновлення (аналогічно ЗДР поновлення):

₍₁₁₎

Стаття «Інші ресурси» характерна для балансів матеріальних ресурсів сільськогосподарського походження та характеризує можливість закупівлі даного ресурсу у населення. Розраховується виключно методом екстраполяції.