4. Флористичний розподіл суші. Особливості екологічних умов міських зелених насаджень.

Флористична географія, або флорографія, вирішує дві основні проблеми.

Перша - вивчення поширення окремих видів або систематичних одиниць вищого рангу (родів, родин) і сукупностей їх - флор.

Флора - сукупність видів рослин, що ростуть на певній території. Вивчаючи флори окремих територій, дістають матеріал для флористичного районування, для виділення на земній поверхні флористичних царств, дрібніших флористичних просторових одиниць - областей, провінцій, округів та ін.

Географія рослинності - це друга проблема флорографії.

Завдання її - вивчати поширення рослинних угруповань.

Отже, в межах флористичної географії сформувались дві особливі науки: географія видів та інших систематичних одиниць (ейдологічна географія) і географія рослинності.

Основний метод вивчення їх - ареалогічний, тобто вивчення площі поширення видів або рослинних угруповань.

Ареал - це частина поверхні суші або акваторії, в межах якої зустрічається даний вид або рослинне угруповання.

Залежно від поставленого завдання можна вивчати ареал систематичної одиниці або рослинного угруповання будь-якого рангу.

З метою більшої наочності і зручності ареал зображують на географічних картах, на яких позначають усі відомі пункти виду, що його вивчають.

Особливо ретельно позначають крайні пункти (у напрямі всіх сторін світу), за межами яких даний вид не зустрічається.

Потім ці крайні пункти з'єднують замкнутою лінією, яка окреслює площу поширення, тобто ареал, даного виду.

У межах ареалу індивідууми, його складові, розподілені нерівномірно.

В одних місцях вони поширені в масовій кількості, в інших - подекуди, а в третіх - може зовсім Не бути.

Це й буде поширення виду всередині ареалу, тобто його топографія. Окремі добре виражені місця зростання (біотопи), зайняті видом, який вивчається, називають ділянками ареалу.

Різні ділянки ареалу, що відособлені просторово і помітно різняться умовами місцезростання, нерідко містять більш або менш відособлені внутрішньовидові форми даного виду - екотипи, хемораси та ін.

Основою будь-якого ботаніко-географічного дослідження є встановлення ареалів видів або рослинних угруповань (флористична географія), які вивчаються, вивчення історії становлення й розвитку ареалу (історична географія) і встановлення закономірності розподілу виду, що його вивчають, або рослинного угруповання в межах ареалу (екологічна географія).

Один з найбільш загальноприйнятих поділів суші Землі належить

Л. Дільсу, який виділяє шість флористичних царств.

Голарктичне (Holarctic), або північне (Borealis), царство - це майже суцільний циркумполярний масив суші, на якому домінують представники таких родин:

соснових (Ріnасеае), вербових (Salicaceae), осокових (Сурегасеае), жовтецевих (Ranunculaceae),

До складу його входить величезний континент Євразії, за винятком півостровів Індокитай та Індостан, які лежать на південь від тропіка Козерога Гколись були островами у морі Тетіс.

До цього царства відносять також північну нетропічну Африку (включаючи пустиню Сахару), а в західній півкулі майже усю Північну Америку.

На південь від голарктичного царства між двома тропіками (зневеликим заходом на північ від тропіка Рака і на південь від тропіка Козерога) простягаються: у східній півкулі - палеотропічне царство, у західній - неотропічне.

Палеотропічне (Paleotropis) царство за територією посідає друге місце після голарктичного.

Воно займає великі простори в Африці (на південь від пустині Сахари, за винятком невеликого пів-денно-західного краю континенту), південно-західну частину Аравійського півострова, Нову Гвінею, Нову Зеландію, північне і північно-східне узбережжя Австралії, тропічні острови в Тихому океані (Філіппіни, Малайський архіпелаг, Фіджи, Самоа, Сандвічеві та ін.).

Незважаючи на надзвичайну розчленованість цього царства, палеоботанічні дані свідчать про єдність його флори - найбільш давньої і найбільш консервативної.

У цьому царстві поширені численні види родин: пандових (Pandonaceae), непентових (Nepenthaсеае), диптерокарпових (Dipterocarpaceae).

Багато пальм - фінікова (p.Phaenix), каріота (p.Cariota), коріфа (p.Corypha), лівістона (p.Livistona), каламус (p.Calamus).

В арідних районах поширені сукуленти - молочай (p.Euphorbia), алое (p.Aloe).

Неотропічне (Neotropis) царство дислокується в Середній ї Південній Америці (за винятком крайньої південної частини континенту, Чілі і Патагонії), у південній частині півострова Флоріда, на Антільських островах.

У флористичному відношенні це найбільш давнє і найбільш самобутнє царство.

В межах його зосереджені ареали родин: кактусові (Cactaceae), які налічують понад 1800 видів; циклантові (Cyclanthaceae) подібні до пальмових; а також кілька родів пальм, зокрема кокосової (p.Cocos).

У цьому царстві поширено 40 видів хінного дерева (p.Cinchona) та інші роди родини маренових (Rubiaceae).

Особливого колориту тропічним лісам надають різноманітні епіфіти. Деякі з них належать до родини бромелієвих (Bromeliaceae), інші - до родини орхідних (Orchidaceae).

Бромелієві характерні лише для вологих тропічних лісів Америки. Орхідні дуже поширені.

Деякі роди зустрічаються лише в тропічній Америці.

Австралійське (Australis) царство - найбільше з трьох нетропічних флористичних царств у південній півкулі.

Займає маже всю Австралію і острів Тасманію. У цьому царстві зосереджено близько 10 тис. видів покритонасінних, з яких 8 тис. ендемічних.

Переважають родини: бобові (Fabaceae), миртові (Myrtaceae), складноцвіті (Compositae), осокові (Сурегасеае), злакові (Graminae). Багато родин характерно лише для Австралії.

Близько 300 видів становлять папоротеподібні. Як і в наступному флористичному царстві, в цьому царстві утворились і переважають ксерофітні типи рослинності.

Капське (Capensis) царство - найменше флористичне царство, розташоване у південно-західній частині Африки (на південь від річки Оранжевої і на сході до Драконових гір).

На цій невеликій території зосереджена величезна кількість видів вищих рослин - близько 15 тис. З них близько 3 тис. ендемічних.

Щоб порівняти, нагадаємо, що на величезній території СНГ є лише близько 19 тис. видів вищих рослин.

Антарктичне (Antarctis) царство розташоване в південно-західних районах Південної Америки, на Вогняній Землі, Фолклендських островах, а також на островах Трістан-да-Кунья, Кемпбелла та ін.

На відміну від двох попередніх царств в цьому царстві переважають ліси, а на відкритих місцевостях - мохова тундра. Флора антарктичних лісів бідна за кількістю видів - близько 2 тис, з яких 75 % ендемів. Флора антарктичних островів дуже бідна. На дея'ких з них є тільки 20—25 видів покритонасінних.

Явно переважають спорові. Вище 62 ° південної широти ростуть лише мохоподібні, лишайники і водорості.

Польський ботанік-географ В. Шафер виділяє ще сьоме флористичне царство - середземноморське (Mediterranis).