Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Политэкон.__Лекции_07 (1).doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
745.47 Кб
Скачать

Тема 2.2. Витрати виробництва і прибуток

    1. Витрати виробництва, їх суть і види .

    2. Суть і структура прибутку. Норма прибутку.

1. Витрати виробництва – це те, що втрачає підприємство, створюючи продукцію.

Витрати підприємства складаються з двох елементів:

    1. матеріальні витрати;

    2. необхідний продукт як джерело майбутньої оплати праці найманих робітників.

Витрати суспільства складаються з витрат виробництва і додаткового продукту. Матеріальні витрати являють собою вартість, що переноситься з засобів виробництва на кінцевий продукт. Необхідний і додатковий продукти в сумі дають величину нової вартості. Собівартість – це грошове вираження витрат виробництва.

Визначимо основні види витрат:

  • альтернативні (вменені), тобто пов’язані з можливістю іншого, альтернативного використання ресурсів;

  • зовнішні (явні), тобто пов’язані з придбанням ресурсів;

  • внутрішні (неявні), тобто пов’язані з використанням власних ресурсів;

  • бухгалтерські, тобто відповідні чинному законодавству;

  • економічні як сума зовнішніх і внутрішніх;

  • постійні, які не залежні від обсягу продукції – амортизація, орендна плата та ін.;

  • змінні, тобто залежні від обсягу продукції;

  • повні (сукупні) як сума постійних і змінних витрат;

  • середні сукупні – сукупні на одиницю продукції;

  • середні постійні – постійні на одиницю продукції;

  • середні змінні – змінні на одиницю продукції;

  • трансакційні, тобто пов’язані з необхідністю нормальної організаційної діяльності;

  • граничні – додаткові на виробництво останньої одиниці продукції.

Визначення граничних витрат дозволяє порівняти їх з граничним виторгом і при збігу зазначених величин отримати оптимальний обсяг продукції, який максимізує прибуток.

Однією з проблем виробника є зниження собівартості продукції такими головними шляхами:

  • підвищення продуктивності праці;

  • підвищення ефективності використання сировини й матеріалів, насамперед, їх економія;

- підвищення ефективності використання будівель, споруд, обладнання.

2. У діалектичному і органічному зв`язку з витратами виробництва перебуває така економічна категорія, як прибуток. Найбільш поширене кількісне розуміння прибутку зводиться до різниці між величинами виторгу від реалізації та суми витрат. Якісне визначення спирається на пошук джерел походження прибутку. Різні економічні школи мали власні методологічні позиції з цього питання.

Меркантилісти (ХV–ХVІІІ ст.) вважали сферу обігу головним середовищем отримання прибутку.

За думкою фізіократів (ХVІІІ ст.), прибуток створюється у виробництві тільки сільськогосподарської продукції.

Класична політекономія (ХVІІІ-ХІХ ст.) підкреслювала зміст прибутку як частини нової вартості, яку створювали наймані робітники.

Марксизм (ХІХ-ХХ ст.) визначав прибуток як перетворену форму додаткової вартості, створеної виключно найманими працівниками.

Неокласичні теорії ХІХ-ХХ ст. вважали прибуток підсумком функціонування авансованого капіталу, винагородою за підприємницьку діяльність, зокрема ризики, стриманості у споживанні, платою за належне управління виробничим процесом.