Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
14
Добавлен:
27.02.2016
Размер:
129.54 Кб
Скачать

IV. Зміст навчання

Будова і обладнання операційного блоку мають виключати можливість скупчення пилу, бруду, забезпечити швидке, зручне миття підлоги, стін, стелі. Необхідно, аби операційна, що містить операційний стіл мала площу не менш як 40 м2. Підлогу і стіни найкраще облицьовувати кахлем або пластмасовою плиткою, стіни і стелю можна пофарбувати світлою олійною фарбою. Вікна в операційній у південних регіонах мають виходити на північ або на північний захід (щоб уникнути перегрівання). Меблі в операційній мають бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися.

В передопераційній мають бути крани з холодною та гарячою проточною водою, тази для миття рук.

Для зменшення ризику забруднення в сучасних операційних обмежується присутність на операціях сторонніх осіб (студентів, лікарів, курсантів). Спостерігати за операцією дозволяється по телевізору або через скляну стелю над операційною.

Операційна бригада має піддаватися суворій регламентованій санітарно-гігієнічній обробці. У зоні санпропускника персонал роздягається і залишає одяг в індивідуальних шафах. У чистій зоні, куди можна потрапити лише після прийняття душу, містяться шафи з чистою білизною різних розмірів, костюмами і взуттям операційного блоку. Операційну бригаду необхідно забезпечити спеціальним бактерицидним одягом.

Медичні шапочки повинні закривати волосся на голові як у чоловіків, так і в жінок, маски – закривати рот і ніс, виконуючи роль фільтру. Виготовляють їх із чотирьох (і більше) шарів марлі або бавовняно-паперової тканини. Найзручнішими є маски й шапочки одноразового користування.

Уява про операційні пов’язана перш за все із виключною чистотою приміщення і меблів, що знаходиться в ньому. Чистота і порядок є основою асептичного режиму операційних. Для підтримання цієї чистоти в приміщеннях першої зони операційного блоку виконується 5 видів прибирань:

  • Попереднє – виконується вранці до початку операцій.

  • Поточне прибирання – виконується під час операції.

  • Післяопераційне – забезпечує чистоту перед поступленням наступного хворого для оперативного втручання.

  • Заключне – виконується після завершення всіх оперативних втручань в кінці робочого дня.

  • Генеральне – виконується 1 раз на тиждень.

Попереднє прибирання виконують в ранці, воно має за мету видалення пилу, що осів за ніч на меблі, приладах, на підлозі тощо. На початку протирають сухою а потім вологою ганчіркою, змоченою дезінфікуючим розчином, меблі, підвіконня, калорифери і підлогу.

Поточне прибирання виконується під час оперативного втручання, при цьому підбирають з підлоги серветки, інструменти, що випадково впали, витирають при потребі кров на підлозі. При забрудненні підлоги вмістом кишечнику або гноєм підлогу протирають розчином дезінфікуючої речовини.

Після операції видаляють з тазів вміст, обробляють клейонку операційного столу і підлогу, застелюють чисте простирадло на операційний стіл.

Метою заключного прибирання є забезпечення готовності операційної до виконання оперативних втручань. Під час заключного прибирання дезінфікуючими розчинами миють підлогу, стіни на висоту 2 м, меблі операційної, обладнання. На при кінці прибирання накривають чистим простирадлами операційний стіл, столи для медикаментів, наркозний апарат та інші прибори, що знаходяться в операційній.

В день генерального прибирання операції не призначаються. Під час прибирання в перший етап обприскують всю операційну (стеля, стіни, підлога тощо) дезінфікуючими розчинами, які потім витирають. У другий етап виконують прибирання аналогічне заключному прибиранню. Після прибирання включають на 1 годину ультрафіолетові лампи.

Переодягнувшись у операційну білизну і одягнувши поліетиленові фартухи, учасники операції переходять до обробки рук. Досягнути повної стерильності рук неможливо, бо хімічні речовини, які знищують мікроби, водночас ушкоджують шкіру людини. Такі хімічні препарати як фенол, лізол, сулема дуже уражують шкіру і зараз для обробки рук не застосовуються. Крім того, бактерицидні речовини вбивають мікроби, які містяться на поверхні шкіри, а мікроби, які містяться в складках, тріщинах, протоках потових та сальних залоз, залишаються неушкодженими і через 2-4 години після обробки руки знову стають контамінованими – бактерії виходять із глибини на поверхню шкіри.

Усі способи обробки рук перед операцією зводяться до механічного очищення, дезінфекції і дублення шкіри. Механічним очищенням видаляють мікроби, які містяться на поверхні шкіри рук, а дезінфекція і дублення спрямовані головним чином на знищення бактерій, що залишилися в глибоких шарах шкірних покривів, доступ до яких полегшується після миття милом і гарячою водою.

Останніми роками в практику почали входити методи обробки рук синтетичними миючими засобами (наприклад порошок “Лотос”), які, утворюючи тонку плівку, перешкоджають виходу бактерій із глибини на поверхню шкіри.

Хірурги та операційні сестри повинні берегти свої руки від забруднення. Не слід доторкатися до гнійних ран, забрудненого гноєм перев’язувального матеріалу та всіх предметів, які були в контакті із гноєм. У домашніх умовах, працюючи в саду, на городі, чистячи картоплю, під час ремонту машини тощо треба надягати рукавички. Найменші тріщини, подряпини, гноячки на шкірі рук унеможливлюють участь хірурга в операції. У деяких хірургів, особливо на початку їх діяльності, шкіра стає сухою та шершавою. У такому разі рекомендується змащувати руки на ніч розчином, що складається з рівних частин гліцерину, етилового спирту, нашатирного спирту і дистильованої води.

Існує багато способів хірургічної обробки рук. Найчастіше застосовують наступні методи: спосіб Спасокукотського-Кочергіна, обробка рук первомуром, обробка рук хлоргексидином біглюконатом, стериліумом тощо.

Тіло хворого, як і руки хірурга, простерилізувати неможливо. Однак можна і треба зменшити кількість мікроорганізмів, що знаходяться на поверхні тіла, вкрити його стерильною операційною білизною, а зону операції: “операційне поле” – продезінфікувати. Підготовка до планових операцій в цьому сенсі складається перш за все в митті хворого теплою водою з милом. Якщо стан хворого дозволяє, то миття виконується під душем або у ванні. При наявності протипоказів до таких заходів хворого мивають за допомогою поролонової губки або рушника. Гігієнічна ванна виконується за день до планової операції, після чого хворий одягає свіжу білизну, йому міняють постільну білизну. Вранці, в день операції палатна медична сестра голить зону майбутнього операційного поля. Під час гоління видаляють не тільки волосся, але і поверхневий шар епідермісу, завдяки чому видаляється значна кількість бактерій. Досвід показав, що голити хворих треба безпосередньо перед оперативним втручанням. Якщо це зробити з вечора, то в місцях невеликих порізів утворюються кірки, під якими гніздяться бактерії. Зазвичай гоління операційного поля виконує палатна медична сестра, але при екстрених операціях гоління може виконувати операційна санітарка. При невідкладних оперативних втручаннях, коли хворий поступає в операційну безпосередньо з приймального покою, хворого голять у тамбурі або коридорі зони строгого режиму.

При обробці операційного поля діє той самий принцип, що і при підготовці рук до операції: на початку проводиться механічна очистка, потім дезінфекція антисептичними засобами і , на при кінець, дублення.

Особливо гостро стоїть питання про механічну очистку операційного поля при поступленні хворих після вуличних транспортних або виробничих травм. В цих випадках шкіра нерідко буває забрудненою мазутом або іншими нафтопродуктами, перемішаними із землею. Видалити такий бруд можна тільки шляхом повторного застосування бензину. Бажано максимально відмити шкіру такого хворого ще в приймальному відділенні або в перев’язочній, залишивши для операційної тільки шкіру, що безпосередньо прилягає до рани. Як бензин, так і ефір викликають відчуття сильного пекучого болю, коли ці рідини потрапляють на мошонку або промежину, на жіночі зовнішні статеві органи. Щоб не допустити цього, вкладають в пахові ділянки і між стегнами велику марлеву серветку. При операціях на підошві, особливо на п’ятці, у людей, які літом ходять босоніж або босоніжках, також приходиться відмивати бруд, який глибоко проник у складки і тріщини шкіри. При планових ортопедичних операціях рекомендується за декілька діб до операції “відпарити” ноги, досягаючи максимального видалення бруду із складок. Інколи приходиться віддирати п’яти пемзою або спеціальними терками, а також щітками.

Для обробки операційного поля застосовують метод Гроссіха-Філончикова, який передбачає багатократну обробку операційного поля 5% спиртовим розчином йоду. Оскільки цей розчин може викликати опік шкіри, алергічні реакції, дерматити, то краще користуватися препаратами які об’єднуються у групу, що має назву йодофори (йодопірон, йодонат, повідон йод, бетадин, кутасепт тощо). Операційне поле може бути оброблене розчином діамантового зеленого (зокрема у дітей), хлоргекседину біглюконату, первомуром тощо.

Соседние файлы в папке Методичні вказівки 2 курс, догляд за хворими