Гострий гепатит e або hev-гепатит.

Гострий гепатит E - гостра інфекційна хвороба, яка за клінічними проявами подібна до гепатиту А, звичайно має доброякісний перебіг, однак у вагітних та породіль характеризується важким перебігом з частим розвитком печінкової енцефалопатії і високою летальністю.

Етіологія: РНК-вмісний вірус поки що тимчасово розміщений в “некласифіковану”, категорію до остаточного з’ясування його аксонометричної приналежності. HЕV не вдається культивувати на клітинних культурах, подібно до інших вірусів. HЕV теплолюбний, порівняно малостійкий до термічних та хімічних впливів.

Епідеміологія .

Доведено, що джерело інфекції у разі  гепатиту Е – це хворі, переважно на початку хвороби. Збудник виділяється з фекаліями. Хвороба поширюється так само, як гепатит А. Важливе значення має водний фактор передачі: в країнах з гарячим кліматом часто реєструють водні спалахи хвороби. Вікова структура захворюваності вивчена недостатньо. Імунітет стійкий, довічний, перехресного імунітету щодо інших видів вірусного гепатиту немає.

Сприйнятливість до хвороби висока. Гепатит Е значно поширений у світі, реєструється переважно в регіонах з гарячим кліматом.

Джерело інфікування: людина в основному. Крім людини сприйнятливими до даного вірусу є більш як 10 видів мавп, але найбільш чутливими є макаки. Цікавим виявилось те, що виділені від людей і тварин віруси виявились ідентичними. Очевидно і свині можуть бути природнім резервуаром HEV-гепатиту.

Сприйнятливість: хворіють переважно особи 15-40 років.

Інкубаційний період: приблизно 35 діб (15-45 діб).

Сезонність: пов’язана з періодом мусонних дощів.

Особливістю епідемічного процесу є: низька сімейна захворюваність, висока смертність серед вагітних жінок (до 25%), особливо в третьому триместрі вагітності та дітей в неонатальному періоді (до 70%).

Патогенез.

Патологічний процес в печінці при гепатиті Е такий самий, як і при гепатиті А. У ньому виділяють такі синдроми: цитолітичний, мезенхімально – запальний і холестатичний. Зустрічаються тяжкі форми з розвитком субмасивного некрозу печінки й клінічною картиною фульмінантного гепатиту.

Гепатит Е не призводить до розвитку хронічних форм і тривалого вірусоносійства.

Клінічна картина.

Клінічний перебіг нагадує прояви гепатиту А. Інкубаційний період триває 30-40 днів. У більшості випадків хвороба починається гостро. Початковий (дожовтяничний) період, як і при гепатиті А, найчастіше характеризується диспепсичними проявами, іноді спостерігається астеновегетативні ознаки. У період жовтяниці інтоксикація помірна. Перебіг хвороби сприятливий, однак під час вагітності (особливо ІІІ триместр) важкий. У вагітних крім симптомів, притаманних гепатиту, спостерігається геморагічний синдром, недостатність нирок, біль у животі, суглобах, кістках. Захворювання часто супроводжується передчасними пологами, викиднями, після яких  (через 1-3 доби) на тлі посилення інтоксикації та гемолізу розвивається гостра недостатність печінки. Летальність серед хворих на гепатит Е в період вагітності висока, може досягти 30-40%, а на 40 тижні – 70%. Такий перебіг має хвороба і в перші дні після пологів.

Класифікація:

Форма:

• типова (жовтянична),

• атипові (безсимптомна у дітей у співвідношенні до жовтяничної 13:1, фульмінантна або блискавична у 0,04-0,4% хворих).

Період:

• початковий (продромальний 1-10 днів),

• розгорнутих клінічних проявів (2-3 тижні),

• реконвалесценції (3-4 міс.).

За тяжкістю:

• легкого,

• середнього та

• тяжкого ступенів.

Перебіг:

• гладкий,

• негладкий (ускладнений);

• гострий, затяжний (у 10%). Можливі у 6-10% рецидиви.

• Хронічний перебіг невідомий.

Летальність 0,04-0,06% за даними Фролова М.(1996) та 1-3% за даними США (не враховуючи вагітних жінок)

Специфічна діагностика: виявлення анти- HЕV та анти- HЕV-IgM

Гепатити із гемоконтактним механізмом передачі.

Гепатит В або HBV гепатит.

Етіологія.

Вiрус гепатиту В являється ДНК- вмiсним вiрусом, вiдноситься до сiмейства гепаднавiрусiв, його дiаметр – 42 нм. В центрi вiрусу знаходиться нуклеокапсид або ядро – ДНК генома представлено подвiйною циркулярною спiралю, одна iз яких неповна на закiнченнi якої знаходиться ДНК – залежна ДНК – полiмераза. Мiстить 3 антигени: поверхневий (австралiйський) - HВsAg, ядерний антиген - HBcAg, а також антиген iнфекцiйностi - HBeAg. Вiруси гепатиту В називають ще частинками Дейна. Поряд з повними частинками Дейна в сироватцi кровi виявляють дрiбнiшi, нiж вiрус, специфiчнi сферичнi та тубулярнi частинки, якi мiстять HВsAg. Вони не спроможнi викликати захворювання, але мають важливе дiагностичне значення. Вдалось створити антитiльнi дiагностикуми, за допомогою яких можна виявити HВsAg. З уламкiв бiлкової оболонки вiрусу розроблена вакцина проти гепатиту.

Епідеміологія.

Джерелом інфекції є хворі з гострими та хронічними формами гепатиту, а також пацієнти з безсимптомним вірусоносійством.

Механізм та шляхи передачі:                     

• парентеральний

. природні:

• cтатевий;

• горизонтальний (прямі та непрямі контакти в побуті);

• вертикальний (трансплацентарний) – гепатит розвивається у 6-10% новонароджених за умови коли вагітна захворіла на ГВГВ в першому-другому триместрах, за умови коли вагітна захворіла в третьому триместрі вірогідність захворювання новонародженого значно зростає;

• пери- і постнатальний – інфікування можливе під час пологів через пошкоджені шкірні покриви через кров чи виділення статевих органів.

• трансмісивно через комарів та москітів (низька інфікуючи доза 0,1-4Х105мл крові)

ІІ. Штучні:

• усі медичні інвазійні втручання;

• немедичні інвазійні втручання:

• в/в введення наркотиків;

• традиційні наколювання;

• косметичні процедури;

• інші.

За даними світової літератури інфікованість новонароджених від матерів складає 1%. Передача віруса можлива також за умови носійства у вагітної. Подальша передача віруса від матері можлива під час годування. Проте проте це питання дискусійне. Тому очевидно від грудного вигодлвування все ж слід утриматись.

Фактори передачі: кров, рідко сперма.

Джерело інфікування: людина хвора на ВГВ та вірусоносій

Патогенез.

В основі патоморфологічних змін печінки, що розвиваються при гепатиті В, лежить цитоліз гепатоцитів. Це ініціює розвиток прогресуючого некробіотичного процесу різного ступеня вираженості. Вірус гепатиту В немає прямої цитопатичної дії, вона імуноопосередкована.

При руйнуванні гепатоцитів відбувається вивільнення вірусних і печінкрвих антигенів( останні – це вірус-індуковані ліпопротеїдні комплекси гепатицитів, що розпізнаються Т – клітинами, як чужі). Це веде до запуску каскаду послідовних імунопатологічних реакцій. Виникає реація з боку Т – клітинної ланки, з подальшою диференціацією Т – лімфоцитів, з яких Т – цитотоксичні клітини беруть участь у цитоліці інфікованих гепатоцитів. Реакція з боку гуморальної ланки характеризується накопиченням специфічних антитіл до антигенів HBV і до печінкових антигенів. При адекватній імунній відповіді розвиток клінічно маніфестного гепатиту В, як правило, закінчується одужанням з формуванням повноцінного імунітету до HBV – інфекції. При слабкій імунній відповіді повного очищення організму від вірусу не відбувається і захворювання набуває прогредієнтного характеру із тривалим персистуванням вірусу та загрозою хронізації гепатиту В.

Патоморфологія.

Відмінною рисою патоморфологічних змін печінки при гепатиті В ( як і при інших парентеральних гепатитах) від гепатиту А є більш виражені дистрофічні, запальні і проліферативні зміни в центрі частки, ніж на периферії; при гепатиті А вони локалізуються по периферії частки, поширюючись до центру. Ці відмінності пояснюються різними шляхами проникнення вірусу в паренхіму печінки. Вірус гепатиту А потрапляє в печінку через ворітну вену і поширюєтьсядо центру часток, у той час як вірусгепатиту В проникає через печінкову артерію та розгалуженням капілярів, що рівномірно постачають кров в усі частки аж до їхнього центру. За характером морфологічних змін розрізняють три форми гепатиту В: циклічна форма, масивний некроз печінки, холестатичний перихолангіолітичний гепатит.

Класифікація:

форма:

• типова (жовтянична),

• атипові (безсимптомна, фульмінантна або блискавична);

період:

• початковий (продромальний від 4-5 днів до 1-1,5 міс., в середньому 7-10 днів),

• розгорнутих клінічних проявів (2-3 тижні)

• реконвалесценції (3-6 міс.);

за тяжкістю:

• легкого,

• середнього та

• тяжкого ступенів;

перебіг:

• гладкий,

• негладкий (ускладнений);

• гострий,

• затяжний чи

• хронічний (у дітей вірогідність розвитку зворотньо пропорційна вікові, коли відбулось інфікування);

наслідки:

• видужання,

• затяжна реконвалесценція,

• вірусоносійство,

• хронічний гепатит,

• цироз печінки,

• первинний рак печінки.

Клінічна картина:

Вірусний гепатит В починаються поступово. Переджовтяничний період тривалий, супроводжується диспепсією, болем у суглобах, висипкою на шкірі. При статевому шляху передачі вірусу гостра стадія захворювання перебігає легко, субклінічно - картина хвороби не виражена, жовтяниця (якщо вона розвивається) швидко і цілком зникає. Прогноз у більшості випадків сприятливий (R. Catterall, 1978). Показником перенесеної гострої інфекції є анти-НВс і анти-НВs - антитіла.

Початок захворювання характеризується нудотою, блюванням, лихоманкою, які часто імітують грип. Жовтяниця може з'явитися в продромальному періоді, однак у початковій стадії гепатиту В вона звичайно відсутня.

Основні клінічні ознаки захворювання: млявість, слабість, головний біль, різного ступеня вираженості біль у правому підребер'ї, диспептичні розлади (гіркота в роті, метеоризм, порушення випорожнення), у деяких хворих відзначається болючість за ходом кишківника. Ці явища, як правило, залишаються у хворих протягом тривалого часу.

Крім змін у печінці, при вірусному гепатиті В можуть виникнути:

1)    кропивниця й інші висипання, поліартралгія немігруюча або така, яка розвивається, в 15-20 % хворих за 1-6 тижнів до появи ознак гепатиту;

2)    вузликовий періартеріїт;

3)    гломерулонефрит.

Припускають, що причина цих синдромів - циркулюючі в крові імунні комплекси.

Іктеричність склер при гепатиті.

Жовтушність шкірних покривів при гепатиті.

Особливості ГВ у дітей першого року життя.

1. Початок захворювання гострий, з підвищення температури тіла до 38-39 град., з появи катаральних або диспептичних проявів.

2. Переджовтяничний період короткий (1-3) дні, в деяких випадках він може бути відсутнім і захворювання розпочинається прямо з жовтяниці.

3. Часто відмічається невідповідність між тяжкістю захворювання та інтенсивністю жовтяниці.

4. Більш виражений гепатолієнальний синдром, але ступінь збільшення розмірів печінки не завжди паралельна тяжкості захворювання та ступеню порушення функції печінки.

5. Часто спостерігається приєднання геморагічного синдрому.

6. Переважають тяжкі та фулмінантна форма хвороби.

7. Особливо тяжко перебігає ГВ у недоношених та дітей першого півріччя життя з розвитком гепатодистрофії та летальним закінченням хвороби.

8. Часто виникають ускладнення, пов΄язані з приєднанням вірусної або бактеріальної інфекції.

Отже, клініко - діагностичними критеріями гепатиту В є:

• епіданамнез - наявність парентеральних маніпуляцій  протягом

• останніх 2-6 місяців, переливання препаратів крові, відвідування

• стоматолога  з  екстракцією  зубів,  тощо;  можливість  трансплацентарної

• передачі вірусу, або під час пологів;

• частіше поступовий розвиток хвороби, але можливий гострий;

• тривалий переджовтяничний період (від 5-7 днів до 3 тижнів) частіше за артралгічним, астено-вегетативним, або змішаним варіантом;

• темна сеча;

• знебарвлений кал;

• жовтяниця з наростанням симптомів інтоксикації;

• збільшення та болючість при пальпації печінки.